Адресацiя для Telnet
Telnet-адреса може мати такий вигляд:
Seabass.st.usm.edu |
Cybernet.cse.fau.edu |
Bbhost. hq. eso. org |
Fedworld. gov |
128. 118.36.5 |
192. 160.13.1 |
Telnet адреси можуть бути у форматi назви галузi (наприклад, seabass.st.usm.edu) або у форматi адреси IP (наприклад 120.118.36.5).
До деяких комп'ютерiв можна потрапити тiльки через визначений порт. Його номер стоїть завжди пiсля iменi машини. Це число необхiдно внести в адресу, тому що без нього ви не зможете приєднатися до машини. Стандартний номер порту - 23:
Seabass.st.usm.edu 23 cybernet.cse.fau.edu 2010 Bbhost.hq.eso.org 6969 fedworld.gov 4242 128. 118.36.5 23 192. 160.131 66f
Інтернет-телефонія.
При користуванні звичайним телефонним зв’язком вартість послуг залежить від відстані. При користуванні послугами Internet відстань не має значення, плата стягується за час. На великих відстанях для телефонних розмов вигідно користуватись Internet. Існує три моделі спілкування:
комп’ютер - комп’ютер обидва комп’ютери оснащені звуковими картами, колонками, мікрофоном, однаковими програмами “Інтернет-телефонії”. Принцип з’єднання та спілкування аналогічно чат, якість звуку низька, сама розмова безкоштовна, плата тільки за час перебування в мережі.
комп’ютер – телефон потрібна спеціальна програма-звонилка (безкоштовно можна знайти в мережі). За розмови потрібно платити, але вартість значно нижча, ніж за звичайні телефонні розмови – вигідно телефонувати за кордон.
Окрім того активно використовуються такі сервіси: електронні платіжні системи, інтернет-радіо, інтернет-телебачення, інтернет-банкінг, розваги.
Способи підключення до інтернет
Для під'єднання комп'ютера до глобальної мережі Internet необхідно:
фізично під’єднати комп'ютер до одного з вузлів мережі;
мати постійну або тимчасову IP-адресу;
встановити і налагодити потрібне програмне забезпечення – (програми-клієнти тих сервісів, послугами яких потрібно буде користуватись).
вибрати провайдера, за допомогою якого буде здійснюватись під’єднання до Internet.
Доступ користувачам до мережі Internet надають спеціальні організації (юридичні особи), що називаються провайдерами.
Провайдер має постійно ввімкнений сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідними пропускними характеристиками і засоби для одночасного під’єднання багатьох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата і т. ін.). Провайдери надають подібні послуги на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються мережею. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнтові всі атрибути, необхідні для під’єднання та налагодження з'єднання (ідентифікатори – login, паролі, номери телефонів тощо). Найвідомішими провайдерами в Україні зараз є: IP-Telecom, Svit-on-line, ElVisti, Сітел, Global Ukraine, ВОЛЯ Бродбенд, Фарлеп, Adamant, Diallink, Lucky Net, Relcom та інші. Залежно від масштабу і рівня провайдера, його спеціалізації та інших факторів набори і кошторис (а також якість) послуг різних компаній можуть відрізнятися.
Існує 2 найпоширеніших способи під’єднання до мережі Internet:
прямий доступ через виділений (спеціальний) канал зв'язку;
доступ за викликом з використанням модему і комутованої телефонної мережі.
Виділений доступ
Постійний доступ (з’єднання) через виділений канал (виділену лінію) до глобальної мережі Internet характеризується під’єднання комп’ютера або локальної мережі 24 години на добу. Цей тип під’єднання досить дорогий.
Може реалізовуватись за допомогою таких технологій:
з використанням телефонної мережі (однак, сигнали в них передаються не в аналоговому вигляді, як на лінії звичайних телефонних проводів, а в цифровому. Такі лінії називаються ISDN-лініями);
з прокладанням власних комунікацій;
з використанням радіохвиль;
за допомогою супутникового зв’язку;
за допомогою модемного зв’язку (Dial-Up).
Цифрові лінії зв’язку
ISDN-лінії (Integrated Services Digital Network – цифрова мережа інтегрального обслуговування) – сучасні цифрові лінії зв’язку. Дозволяють передавати цифровий сигнал з одного комп’ютера на інший без яких-небудь перетворень зі швидкістю більше, ніж 112,5 Кбіт/с (до 128 Кбіт/с). При під'єднанні до вузла провайдера через виділену ISDN-лінію модем не потрібний, але в цьому випадку необхідною є наявність спеціального ISDN-адаптера, який би зв'язував комп'ютер з таким периферійним каналом зв'язку.
На жаль, радіус дії стандартних абонентських ліній ISDN досить малий – всього лише 1 км. Ще одним стримуючим фактором на шляху впровадження ISDN є висока вартість станційного та абонентського устаткування.
На сьогодні існує ціле сімейство технологій xDSL (Digital Subscriber Line). До них відносяться такі технології:
1. HDSL (High data rate Digital Subscriber Line) – високошвидкісна цифрова абонентська лінія. Швидкість передавання даних через такі лінії в обох напрямках не перевищує 2 Мбіт/с, дальність зв’язку біля 4,5 км;
2. SDSL (Single line Digital Subscriber Line) – високошвидкісна цифрова лінія через одну фізичну пару. Швидкість передавання даних до 2,3 Мбіт/с, максимальна дальність зв’язку 3 км;
3. ADSL (Asymmetric data rate Digital Subscriber Line) – асиметрична високошвидкісна абонентська лінія. Швидкість передавання даних у бік абонента – до 8 Мбіт/с, у бік мережі – до 1 Мбіт/с, дальність зв’язку до 5,5 км.
Безпровідні під’єднання
Для віддалених районів, сільської місцевості прокладання мідних проводів потребує значних затрат. Тому в цьому випадку доцільно використовувати безпровідні технології зв’язку.
Стандарт ІЕЕЕ 802.11b (RadioEthernet) описує організацію безпровідного зв’язку в такому режимі, в якому абоненти мають рівноправний доступ до загального каналу. В мережі RadioEthernet використовуються частоти 2,4-2,4835 ГГц, що забезпечує стабільний зв’язок із швидкістю до 11 Мбіт/с.
Безпровідний доступ отримав назву Wi-fi (від англ. Wireless Fidelity). Донедавна існував тільки варіант стандарту 802.11b. На теперішній час створено стандарт 802.11g, завдяки якому швидкість обміну в безпровідникових мережах сягнула 54 Мбіт/с.
Завдяки розповсюдженню безпровідних мереж у великих містах з’явилось багато публічних точок доступу (хот-спотів). Хот-споти – це точки, в радіусі дій яких можна під’єднатись до безпровідної комп’ютерної мережі, враховуючи наявність на комп’ютері або ноутбуці відповідного безпровідного мережевого адаптера. В ідеальному випадку безпровідні точки дозволяють під’єднуватись з відстані 300-400 м. В реальній ситуації відстань обмежена потужністю антени і стінами, які екранують сигнал.
Іншим способом безпровідникового під’єднання є супутниковий Internet, який характеризується 2-ма основними схемами роботи:
симетрична;
асиметрична.
У випадку симетричного під’єднання клієнт здійснює передавання запиту на отримання і приймання даних через супутник. Але такий спосіб доступу є надзвичайно дорогим, як в частині клієнтського устаткування, так і у вартості обслуговування, і застосовується, в основному, у тих випадках, коли його використання є або єдино можливим, або більш дешевшим, порівняно з використанням провідників або радіоканалів (наприклад, у важкодоступних районах з нерозвиненою інфраструктурою зв’язку).
В разі асиметричного під’єднання із супутника здійснюється лише приймання даних, в той час як передавання запитів здійснюється через наземні канали зв’язку, через існуючого провайдера мережі Internet, наприклад, використовуючи модем.