Мережеві протоколи

Для забезпечення необхідної сумісності на кожному із семи можливих рівнів архітектури комп’ютерної мережі діють спеціальні стандарти, які називаються протоколами. В протоколах описуються характер апаратних взаємозв’язків компонентів мережі (апаратні протоколи або протоколи низького рівня) і характер використання програм і даних (програмні протоколи або протоколи верхнього рівня). Фізично підтримка забезпечується через апаратні пристрої (інтерфейси) і програмні засоби (програми підтримки протоколів).

Протокол – це сукупність правил синхронного функціонування об’єктів однойменного рівня при обміні даними між станцією-відправником і станцією-одержувачем; формати блоків даних, що передаються; контроль помилок, методи кодування даних тощо.

Програми, за якими здійснюється підтримка протоколів, також називаються протоколами.

Інтерфейс – це опис процедури взаємозв’язків об’єктів суміжних рівнів (наприклад, системи і середовища) для управління фізичним передаванням даних, а також формати даних, що передаються.

Наприклад, якщо два комп'ютери з'єднані між собою прямим з'єднанням, то на нижчому (фізичному) рівні протокол їх зв’язку визначають конкретні пристрої фізичного порту (паралельного чи послідовного) і механічні компоненти (роз’єм, кабель). На більш високому рівні зв’язки між комп'ютерами визначаються через програмні засоби, з допомогою яких здійснюється управління передаванням даних через порти. Для стандартних портів такі програми знаходяться в базовій системі введення-виведення (BIOS).

На найвищому рівні протокол взаємозв’язків забезпечується застосування операційної системи. Наприклад, для Windows це стандартна програма Пряме кабельне з’єднання.

В комп'ютерах локальної мережі, як правило, використовується єдиний комплект протоколів для всіх комп’ютерів. В глобальній мережі можуть з’єднуватися як окремі комп’ютери, так і окремі локальні мережі, в тому числі і з різними протоколами.

Розглянемо найпоширеніші протоколи верхнього рівня (програмні протоколи):

1. Apple Talk. Це сімейство мережевих протоколів Apple Computer. В ньому підтримуються архітектури Ethernet, Token Ring та LocalTalk. “Серцем” Apple Talk є AppleTalk Filing Protocol (AFP – файловий протокол AppleTalk). За допомогою AFP можна легко виконувати операції файлової системи, пропонується система безпеки. Apple підтримує різноманітні протоколи і служби рівня прикладних програм.

2. NetWare. Це група мережевих протоколів і відповідних сервісних служб, створених фірмою Novell. В NetWare описуються специфікації для рівнів 3-7 моделі OSI, використовується з багатьма середовищами з різними типами доступу.

Протоколи NetWare для рівнів 3 і 4 називають Internetwork Packet exchange (IPX – міжмережевий пакетний обмін), Sequenced Packet eXchange (SPX – упорядкований обмін пакетами).

3. TCP/IP. TCP/IP – сукупність двох протоколів, що регулюють передавання даних між комп'ютерами в мережі Інтернет. IP-обмін зв’язує комп’ютери, що управляються різними операційними системами.

Свою назву протокол TCP/IP дістав від двох протоколів. Це Transmission Control Protocol (TCP) – протокол транспортного рівня, що визначає, як відбувається передавання даних, та Internet Protocol (IP) – адресний протокол мережевого рівня, що визначає, куди передаються дані.

Комплекс протоколів TCP/IP включає 4 верхніх рівні моделі OSI. Протоколи базуються на IP-протоколах негарантованого доставляння пакетів без встановлення з’єднання.

Згідно з протоколом TCP дані, що відправляються, “нарізуються” на невеликі пакети, після чого кожний пакет маркується так, щоб у ньому були адреси одержувача та відправника, а також інші дані, необхідні для правильного збирання документа на комп'ютері одержувача. На основі цього протоколу між контактуючими програмами зв’язаних мережею комп’ютерів утворюється логічне з’єднання – віртуальний канал. Цим каналом передаються і приймаються пакети даних, а якщо фіксуються збої, то пакети передаються повторно.

В протоколі IP передбачається, що в кожного користувача має бути своя унікальна адреса (IP-адреса). Вона подається чотирма байтами, наприклад 104.17.126.10. Структура IP-адреси така, що кожний комп'ютер, через який проходить пакет, може за цими чотирма числами визначити маршрут відправлення пакетів у даний момент з урахуванням умов зв'язку і пропускних характеристик лінії. Пакети можуть передаватися незалежно один від одного різними лініями зв'язку.

Незважаючи на те, що в мережі Інтернет використовуються й інші протоколи, її часто називають ТСР/ІР-мережею, оскільки ці два протоколи, безумовно, є найважливішими.

4. Протокол http (Hiper Text Trans Protocol) – це протокол передачі гіпертекстової інформації. Гіпертекст – це спеціальна технологія передачі в одному файлі тексту, графіки, звуку та ін. Протокол підтримує HTML-мову, на якій пишуться і створюються Web-сторінки.

5. Протокол передавання файлів FTP (File Transfer Protocol) – один з найстаріших протоколів в Internet і входить у його стандарти. Обмін даними в FTP проходить TCP-каналом. Побудовано обмін за технологією "клієнт-сервер".

За допомогою FTP користувач може передавати свої файли до віддалених комп’ютерів, а також переглядати або отримувати з них велику кількість доступних файлів. Не має великого значення те, якого типу будуть ці комп’ютери і під якою операційною системою вони працюватимуть. Наприклад, застосування FTP дає змогу користувачу, що працює на ПК під операційною системою DOS, обмінюватися файлами з великим комп’ютером, що працює під UNIX.

Існує поняття FTP-сервера, що управляє файловим архівом, який також носить назву FTP-архів. Якщо вузловий комп’ютер глобальної мережі підтримує FTP-сервіс, то йому призначають DNS-адресу, що починається з абревіатури ftp. Наприклад: ftp.kot.ua. Протокол FTP, що має спеціальний набір команд, дозволяє здійснювати пошук файла на віддаленій машині, тобто переходити з папки в папку, переглядати зміст папок, файлів. Обмінюватись файлами через протоколи ftp більш раціонально, ніж електронною поштою. Це тому, що немає обмежень на об’єм файлів.

Друк у мережі. Адміністрування мережевого принтера

Д ля того, щоб надрукувати дані на мережному принтері, користувачі мережі спочатку посилають свої дані на сервер друку, який передає їх на принтер. При мережному друку важливу роль відіграє переадресування, оскільки кожне завдання направлене на друк не на локальний принтер, а на мережний. процес друку складається з двох етапів:

• редиректор комп’ютера передає мережею завдання на друк;

• мережне програмне забезпечення сервера отримує завдання і додає його до інших завдань, тобто формує чергу на друк.

Якщо багато завдань на друк, тоді у мережі здійснюється буферизація даних. В оперативній пам’яті сервера друку створюється буфер – спулер, який зберігає дані для друку до тих пір, поки принтер не буде готовий їх надрукувати. Якщо даних забагато і спулер переповнений, то частина даних ״скидається״ тимчасово на жорсткий диск.

Сумісне використання принтера

Просте під’єднання принтера до мережного сервера ще не дає до нього доступу користувачам. Щоб посилати дані, користувачі повинні ״бачити״ принтер. Іншими словами ОС повинна дати принтеру ім’я і повідомити його всім користувачам. Для цього ОС має спеціальні утиліти. Адміністратор мережі під час налаштовування принтера уводить ім’я сервера, до якого під’єднано принтер та ім’я принтера.

Дозволивши сумісне використання принтера тепер керує ним (правами доступу) та обслуговує його. Обслуговування принтера це постачання папером та тонером, очищення від зім’ятого паперу, контроль за виводом для попередження дублювання друкованих матеріалів тощо.

Управління правами доступу полягає у тому, що окремим користувачам можна свої завдання пересувати на початок черги, а деякі чужі завдання зовсім видалити з черги. Інші користувачі таких прав не мають, можуть лише або направити завдання на друк або позбавлені і цього.

Управління принтерами

Управління принтерами вважається однією з найважливіших функцій адміністрування друку і передбачає такі задачі:

• призначення формату паперу для лотків;

• завдання сторінки-роздільника;

• припинення, поновлення і скасування завдань друку;

• перенаправлення документів на інший принтер;

• зміну власника принтера.

Управління документами

Управління друком документів — це друга основна функція адміністрування принтерів, у тому числі:

• припинення і поновлення друку документів;

• настроювання параметрів повідомлень, пріоритетів і часу друку;

• видалення документів.

Вирішення проблем при роботі з принтерами

Рішення проблем, що виникають при роботі з принтерами, — третя задача адміністрування принтерів. Вона має на увазі визначення і рішення всіх проблем, пов'язаних з роботою принтерів. Потрібно уміти виправити ситуацію, коли, наприклад:

• принтер виключений або знаходиться в автономному режимі;

• у принтері закінчився папір, тонер або чорнило;

• користувачі не можуть роздрукувати або не можуть правильно роздрукувати документи;

• користувачам не вдається отримати доступ до принтера.

Деякі задачі, пов'язані з адмініструванням принтерів, вимагають дозволу Управління принтерами (Управление принтерами або Manage Printers):

• додавання і видалення принтерів;

• управління спільним використанням принтерів;

• призначення власника принтера;

• зміна властивостей або дозволів принтера.

За замовчуванням члени груп Адміністратори і Досвідчені користувачі мають право Управління принтерами для всіх принтерів.

Мережевий принтер встановлюють на сервері, перш ніж він буде доступним решті мережі. Для цього потрібно:

1. Перейти в системну папку Принтери і факси, виконавши команди Пуск → Панель управління → Принтери та інше устаткування → Принтери і факси.

2. Клацнути на пункті Установка принтера в командному меню Завдання друку (або виконати команду Встановити принтер з меню Файл).

3. В ідкриється стартове вікно Майстра установки принтерів, в якому слід натиснути на кнопку Далі.

4. У наступному вікні Майстра установки принтерів вибирають статус принтера – Локальний (щоб вказати Майстру, що принтер, який встановлюється, підключений до нашого комп’ютера), і знову натискають Далі.

5. В цьому ж вікні вмикають режим Автоматичне визначення та встановлення принтера з Plug and Play, щоб ОС Windows спробувала виконати автоматичне встановлення принтера. Якщо не вдалося автоматично встановити пристрій, натискають Далі та приступають до ручного встановлення.

6. В ибір порту приєднання – його вибирають з списку Використовувати порт. Якщо в списку нема потрібного, можна створити новий порт.

7. На наступному кроці обирають виробника та модель принтера у списках Виробник та Принтери. Також майстер запропонує встановити драйвери принтера. Якщо драйвери зберігаються на вінчестері або CD, натискають кнопку Встановити з диску. Для пошуку драйверів призначена кнопка Windows Update.

8. Н аступний крок майстра – призначення імені для принтера (до 31 знаку). На цьому ж кроці вказують, чи буде даний пристрій використовуватися за замовчуванням.

9. Я кщо комп’ютер підключений до мережі, то можна відкрити доступ до принтера іншим користувачам. Таким чином наш ПК перетвориться в сервер друку. Для цього на п’ятому кроці майстра потрібно відмітити пункт Ім’я загального ресурсу та вказати мережеве ім’я принтера. Щоб дозволити користувачам мережі друкувати на цьому принтері, потрібно також вказати розміщення комп’ютера в локальній мережі та, при бажанні, довільний коментар, що коротко описує пристрій (наприклад, модель принтера).

10. П ісля настроювання основних параметрів роботи принтера програма запропонує виконати друк пробної сторінки.

11. Переконавшись, що принтер друкує нормально, натискають на кнопку Далі для переходу в фінальне вікно майстра. Перевіривши, чи правильно задані настроювання принтера, натискають Готово.

Отже, спочатку потрібно настроїти принтер на сервері (як локальний), дати дозвіл для сумісного використання принтера в мережі, після чого надаються дозволи на управління принтером і документами, які на ньому друкуються.

Наступним кроком буде встановлення принтера на машинах клієнтів мережі та перевірка підключення.

Адміністрування або управління принтерами – це не управління самими принтерами, а управління підключенням з програмної точки зору в мережевій операційній системі.

Принтери в мережі можуть управлятися протоколом OLC або іншими протоколами:

• HP – протокол фірми для своїх мережних принтерів;

• TCP/IP – відомий Internet-протокол.

Щоб принтер працював як мережевий його слід підключити в активну мережу – без мережі підключення не відбудеться.