Мінералокортикоіди.

Ці гормони регулюють водно-сольовий обмін в організмі.

Серед мінералокортикоідів найбільш активними є альдостерон і дезоксикортикостерон. Вони сприяють затримці в організмі іонів натрію й підсилюють виділення іонів калію із сечею. Разом з натрієм затримується вода. Надмірне збільшення концентрацій альдостерону в організмі (альдостеронізм) сприяє утворенню набряків і підвищенню артеріального тиску.

При недостатній продукції мінералокортикоідів (наприклад, при уражені наднирників( туберкульозом) організм губить у великій кількості солі натрію й воду, тоді як концентрація калію збільшується. Це веде до зневоднювання організму, гіпотонії, анемії, проносам, кахексії, розладів діяльності серця й нервової системи, загальному виснаженню й смерті. Ці симптоми є симптомами захворювання яке було описано в 1855 р. англійським лікарем Аддисоном й одержало назву «аддисонова хвороба». При цьому захворюванні шкіра набуває бронзового забарвлення, тому його називають також бронзовою хворобою. Для лікування цієї хвороби використають синтетичні аналоги гормонів. Для більшої ефективності їх призначають разом із глюкокортикоідами. Застосовують мінералокортикоіди при хронічній недостатності кори наднирок. Крім того, їх використають при міастенії, адинамії. Як препарати застосовують дезоксикортикостерона ацетат і дезоксикортикостерона триметилацетат парентерально, а також фторгідрокортизону ацетат -внутрівенно. Побічні ефекти цих препаратів обумовлені затримкою в організмі іонів натрію й води, а також підвищенням артеріального тиску. Антагоністами кортикостероїдів є метирапон (порушує синтез кортикостероїдів) і спиронолактон (вибірково блокує альдостеронові рецептори). Використається в якості діуретика.

Дезоксикортикостерона ацетат (Desoxycorticosteroni acetas) Синонім: ДОКСА

Призначають внурішньом язево по 0,005-0,01 г або сублінгвально в таблетках.

Вищі дози: внурішньом язево разова - 0,01 г, добова - 0,025 г.

Форми випуску: ампули по 1 мл 0,5 % розчину в оліїі, таблетки по 0,0025 й 0,005 г для сублінгвального застосування.

Зберігання: список Б; у захищеному від світла місці.

Дезоксикортикостерона триметилацетат (Desoxycorticosteroni trimethylacetas).

При внутрім'язовому введенні у вигляді спеціально виготовленої суспензії викликає тривалий ефект. Показання до застосування дезоксикортикостерона триметилацетата такі ж, як і ДОКСА: Уводять препарат внутрім'язово у вигляді водної 2, 5 % суспензії по 1 мл. Ін'єкції роблять 1 раз в 2 нед. Лікування повинне проводитися під спостереженням лікаря. Передозування може викликати набряки (внаслідок затримки натрію й води), підвищення артеріального тиску.

Протипоказаннями до застосування дезоксикортикостерона триметилацетата є гіпертонічна хвороба, серцева недостатність із застійними явищами, захворювання нирок з порушенням функції, цироз печінки.

Форма випуску: 2, 5 % суспензія в ампулах по 1 мл (25 мг препарату).

Ампули перед застосуванням ретельно збовтують до утворення однорідної суспензії.

Зберігання: список Б. У прохолодному, захищеному від світла місці.

Глюкокортикоїди.

Основними ендогенними (природними) глюкокортикостероідами є кортизол (гідрокортизон) і кортизон. Вони активно впливають на вуглеводний , жировий і білковий обмін, але менш активні у відношенні водного й сольового обміну. Сприяють нагромадженню глікогену в печінці та м язах, підвищують вміст глюкози в крові, викликають збільшення виділення азоту із сечею(при цьому розвивається гіперглікемія, глюкозурія, порушується утворення енергії, частина вуглеводів переходить у жири).

Під впливом глюкокортикостероідів змінюється картина червоної й білої крові, розвиваються еозинопенія, лімфопенія й нейтрофілія.

Глюкокортикостероіди проявляють протизапальну, десенсибілізуючу й антиалергічну дію. Вони мають також протишокові й антитоксичні властивості.

Характерним для глюкокортикостероідів є наявність у них імунодепресивної активності..

Під впливом глюкокортикостероідів затримується синтез(анаболічна дія) і прискорюється розпад білків (катаболічна дія).

Синтез гормонів наднирок перебувають під контролем ЦНС й у тісному зв'язку з функцією гіпофіза. Адренокортикотропний гормон гіпофіза (АКТГ; кортикотропін.) є фізіологічним стимулятором кори наднирок; без нього неможлива нормальна функція кори наднирників. При різних несприятливих впливах, що викликають в організмі стан напруги (стресу), відбувається посилення функцій гіпофіза, що супроводжується виділенням збільшеної кількості кортикотропіна й стимулюванням функції кори наднирників. Кортикотропін підсилює переважно утворення й виділення глюкокортикостероідів. Останні у свою чергу впливають на гіпофіз, пригнічуючи синтез кортикотропіна й зменшуючи в такий спосіб подальше збудження наднирників. Тривале введення в організм глюкокортикостероідів (кортизону і його аналогів) може призвести до пригнічення й атрофії кори наднирників, а також до пригнічення утворення гонадотропних і тиреотропного гормонів гіпофіза.

Надмірна продукція глюкокортикоідів протягом тривалого часу спостерігається при пухлинах наднирників (хвороба Іщенко-Кушинга) і приводить до порушення вуглеводного й жирового обміну, появі набряків, підвищенню артеріального тиску й інших порушень.

Як лікарські препарати використаються крім природних глюкокортикоідів - кортизона і гідрокортизона, застосовують також різні синтетичні аналоги: преднізолон, дексаметазон, триамцинолон, флуметазон, беклометазон, синалар, локакортен й ін. Вони розрізняються між собою по специфічній активності, тривалості дії, побічним явищам й ін.

Основними показаннями до застосування глюкокортикостероідів є колагенози, ревматизм, ревматоідний артрит (інфекційний неспецифічний поліартрит) захворювань, при яких руйнується сполучна тканина (системна червона вовчанка, склеродермія й ін.), бронхіальна астма, гострий лімфобластний і мієлобластний лейкоз, різні алергійні захворювання. Застосовують також глюкокортикостероіди, при хворобі Аддисона, гострій гормональній недостатності кори наднирників, гемолітичної анемії, гломерулонефриті, гострому панкреатиті, вірусному гепатиті й інших захворюваннях. У зв'язку із протишоковим ефектом глюкокортикостероіди призначають для профілактики й лікування шоку (посттравматичного, операційного, токсичного, анафілактичного, опікового, кардіогенного й ін.).

Імунодепресивна дія глюкокортикостероідів дозволяє використовувати їх при трансплантації органів і тканин для пригнічення реакції відторгнення, а також при різних так званих аутоімунних захворюваннях.

Глюкокортикоіди широко використають при шкірних захворюваннях з вираженим запальним компонентом. При цьому бажано уникнути їхнього усмоктування в організм, особливо в дитячому віці. Тому використають мазі глюкокортикоідів, що містять фтор (який гальмує усмоктування препарату), - синафлан, флуметазон й ін. Щоб уникнути суперінфекції до таких мазей додають протимікробні засобу, наприклад неоміцин з відповідним позначенням «Н», мазь «Синалар-Н», «Локакортен-Н» й ін.

Глюкокортикостероіди є в багатьох випадках досить коштовними терапевтичними засобами. Необхідно, однак, ураховувати, що вони можуть викликати ряд побічних ефектів, у тому числі симптомокомплекс Іценко Кушинга (затримка натрію й води в організмі з можливою появою набряків, посилення виведення калію, підвищення артеріального тиску); гіперглікемію аж до цукрового діабету (стероідний діабет); посилення виділення кальцію й остеопороз; уповільнення процесів регенерації; загострення виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, виразки травного тракту, прорив нерозпізнаної виразки, геморагічний панкреатит, зниження опірності до інфекцій; підвищення згортання крові з можливістю тромбоутворення; поява вугрів, місяцеподібного обличчя, « горб буйвола»,ожиріння, порушень менструального циклу й ін.

Можливі також нервові й психічні порушення: безсоння, збудження (з розвитком у деяких випадках психозів), епілептичні судоми, ейфорія.

Деякі побічні явища (особливо пов'язані із затримкою натрію й води в організмі) менш виражені при застосуванні синтетичних глюкокортикостероідів (триамцинолон, дексаметазон й ін.) внаслідок їх меншої мінералокортикоідної дії.

Раптове припинення введення глюкокортикостероідів може викликати загострення процесу«синдрому скасування». Щоб уникнути цього ускладнення рекомендується наприкінці лікування поступово зменшувати дози глюкокортикоідів і періодично призначати АКТГ для стимуляції функції над нирок.

Протипоказаннями для призначення глюкокортикоидов є хвороба Іценко-Кушинга, цукровий, діабет, вагітність, виразкові поразки шлунково-кишкового тракту й інших органів, гіпертонічна хвороба, психічні хвороби й ін.

Препарати, що містять глюкокортикостероіди (мазі, краплі), не повинні застосовуватися при вірусних захворюваннях очей і шкіри (у тому числі препарати з додаванням антибактеріальних засобів), тому що у зв'язку із пригніченням процесів регенерації можливе утворення розповсюджених виразок аж до прориву роговиці. Не слід застосовувати мазі, що містять кортикостероіди, при грибкових і паразитарних ураженнях шкіри

Всі препарати глюкокортикостероідів зберігають із обережністю (список Б), у захищеному від світла місці. Запропоновані антагоністиглюкокортикоідів: метірапон, мітотан , які інгібують синтез гормонів, а міфепристон блокує глюкокортикоідні рецептори. Їх застосовують при синдромі Кушинга й пухлинах кори наднирок

Гідрокортизон (Hydrocortisonum)

Для зовнішнього застосування використають мазь 0,5—1—2,5 %.

Внурішньом язево й у порожнину суглобів при ревматизмі вводять суспензію гідрокортизону ацетату.ю

Форми випуску: флакони по 5 мл суспензії, що містить 0,125 г гідрокортизону ацетату; мазь 0,5 й 1 % у тюбиках по 2,5 й 5 г.

Преднізолон (Prednisolonum)

Призначають усередину по 0,005—0,01 г. Зовнішньо використають мазь 0,5 %. Внурішньом язево 3 % розчин по 1 мл. Вищі дози: разова — 0,015 г, добова — 0,1 г. Форми випуску: таблетки по 0,001 й 0,005 г, мазь 0,5 % у тубах по 5 г, ампули по 1 мл 3 % розчину. Зберігання: список Б; у захищеному від світла місці.

Триамцинолон (Triamcinolonum)

Форми випуску: таблетки по 0,004 г.

Дексаметазон (Dexamethasonum)

Призначають усередину в таблетках по 0,0005-0,001 г. Форми випуску: таблетки по 0,0005 г. У важких випадках. вводять внутрівенно та внутрішньом язево розчинну форму дексаметазона (дексаметазон-21- фосфат у вигляді натрієвої солі), в ампулах по 1 мл, що містять 0, 004 г препарата (4 мг). вводять по 1 - 2 мл на добу Препарат володіє найсильнішою протизапальною дією і найменше впливають на водно- сольовий обмін.Зберігання: список Б.