Синтетичні (пероральні) гіпоглікемічні засоби.

До теперішнього часу синтезований ряд похідних сульфонілсечовини бутамід, хлорпропамід, глібенкламід, гліпизид і бігуаніда-буформін, метформін, які знижують рівень цукру в крові. Важливою перевагою цих препаратів є їхня ефективність при прийомі усередину. Механізм гіпоглікемічної дії цих речовин до кінця не з'ясований. Є відомості, що вони стимулюють секрецію інсуліну підшлунковою залозою й гальмують його руйнування в печінці або сприяють поглинанню глюкози м'язами.

При легких формах діабету дані препарати можуть повністю замінити інсулін; при важкому перебігу хвороби їх комбінують із інсуліном, що дозволяє зменшити число ін'єкцій інсуліну. З побічних явищ відзначають болі в шлунку (краще призначати ці препарати після їжі), лейкопенію й алергійні реакції.

Бутамід (Butamidum; вип. у таб. по 0, 25 й 0, 5) - препарат першої генерації, похідне сульфонілсечовини. Механізм його дії зв'язують зі стимулюючою дією на бета-клітки підшлункової залози й посиленою секрецією ними інсуліну. Початок дії через 30 хвилин, його тривалість - 12 годин. Призначають препарат 1-2 рази в добу. Виділяється бутамід нирками.

Бутамід малотоксичний, однак у деяких випадках можуть виникнути побічні явища: головний біль, диспепсичні явища, алергійні реакції (сверблячка, дерматити), лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функції печінки. Якщо побічні явища не проходять, препарат скасовують.

Якщо під час лікування бутамідом виникає резистентність до нього, варто замінити бутамід іншим пероральним цукрознижуючими препаратом або інсуліном.

Бутамід протипоказаний при прекоматозному й коматозному стані, кетоацидозі, у дитячому і юнацькому віці, при вагітності й лактації, гострих інфекційних захворюваннях, легких формах діабету (компенсованих однією дієтою), порушеннях функції печінки й нирок, лейкопенії, оперативних втручаннях, алергійних реакціях на застосування сульфаніламідних препаратів.

Глібенкламід (Glibenclamidum; вип. у таб. по 0, 005) Синоніми: Манініл- основний препарат другої генерації. Механізм дії до кінця не з ясований. Препарат стимулює бета-клітки підшлункової залози, відрізняється великою активністю, швидкою усмоктуваністю, гарною переносимістю, і крім гіпоглікемічного ефекту, володіє гіпохолестеринемічним ефектом, знижує тромбогенні властивості крові. Застосовується у хворих інсулін незалежним цукровим діабетом легкого й середнього ступенів важкості. Призначають препарат 1-2 рази після їжі.

Бігуаніди

Глібутид (Glibutidum; вип. у таб. по 0, 05) Синоніми: Адебіт, Силубін - найбільш відомий і широко застосовуваний препарат цієї групи. Механізм дії до кінця н ез ясований. Вважається, що препарат :

1) сприяє поглинанню глюкози м'язами, у яких накопичується молочна кислота;

2) збільшує ліполіз;

3) знижує апетит і масу тіла;

4) нормалізує білковий обмін (у цьому зв'язку препарат призначають при зайвій вазі).

Однак бігуаніди стають усе менш популярними серед хворих, що страждають цукровим діабетом, тому що викликають молочнокислий ацидоз. Найбільш часто вони застосовуються у хворих ЦД-II, що супроводжується ожирінням.

Метформіна гідрохлорид вип. у таб. по 0, 5)

Глюкобай(акарбоза; вип. у таб. по 0, 05, 0, 1) - гіпоглікемічний засіб, що сповільнює усмоктування глюкози в кишечнику. Не викликає зміни маси тіла.

Препарати гормонів кори наднирників

Наднирники складаються із двох шарів - внутрішнього (мозкового) і зовнішнього (кіркового). У мозковому шарі синтезується адреналін. Кірковий шар виробляє ряд стероідних гормонів (кортикостероіди), які діляться на три групи: 1) мінералокортикоїди; 2) глюкокортикоїди; 3) статеві гормони. Утворення статевихх гормонів у наднирниках незначно в порівнянні з їхньою продукцією статевими залозами.