
- •«Фармакологія та медична рецептура»
- •Тема №1: Вступ. Лікарська рецептура. Загальна фармакологія.
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •Рекомендована література:
- •Фармакокінетика лікарських речовин
- •Шляхи введення лікарських засобів в організм
- •Звільнення медикаменту з лікарської форми
- •Основні закономірності проникнення лікарських речовин через біологічні мембрани
- •Розподіл лікарських речовин в організмі
- •Фармакодинаміка лікарських речовин
- •Види (типи) дії лікарських речовин
- •За механізмом виникнення порушень є: ідіосинкразія і лікарська алергія.
- •Фактори, що впливають на дію лікарських речовин
- •Повторне введення лікарських речовин
- •Взаємодія лікарських речовин
- •Комбінована дія лікарських речовин
- •Дози лікарських речовин.
- •Антисептичні та дезінфекційні засоби
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Антисептичні та дезінфікуючі засоби
- •Антисептичні засоби
- •Хлорне вапно
- •Розчин Люголя
- •Дьоготь березовий
- •Метиленовий синій
- •Розчин аміаку
- •Тема №3: Хіміотерапевтичні засоби. Антибактеріальні препарати
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Антибіотики
- •Бета-лактамні антибіотики
- •Ампіцилін (Ampicillinum). Синоніми: Пентрексил
- •Канаміцину сульфат
- •Препарати, що всмоктуються в кишках:
- •Тема №3: Хіміотерапевтичні засоби. Окремі групи хіміотерапевтичних засобів
- •Кількість годин: 2
- •Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Протитуберкульозні засоби
- •Противірусні засоби
- •Протиглистні засоби
- •Тема №4: Лікарські засоби, які впливають на аферентну іннервацію: місцевоанестезувальні, в’яжучі, адсорбувальні, обволікальні, подразнювальні препарати
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Лікарські засоби, що діють переважно в ділянці закінчень чутливих нервів Місцевоанестезуючі засоби
- •Група складних ефірів
- •Група амідів
- •Тема №5: Лікарські засоби, які впливають на еферентну іннервацію Засоби, які впливають на функцію холінергічних синапсів
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Засоби, що стимулюють холінорецептори
- •Тема №6: Лікарські засоби, які впливають на еферентну іннервацію Засоби, які впливають на функцію адренергічних синапсів
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Засоби, що впливають на передачу збудження в адренергічних синапсах.
- •Адреноміметики непрямого типу дії (пресинаптичного).
- •Симпатолітики.
- •Адреноблокатори
- •Тема №7: Лікарські засоби, які впливають на центральну нервову систему Засоби для наркозу. Спирт етиловий. Снодійні та протиепілептичні засоби.
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •1. Засоби для наркозу
- •Засоби для інгаляційного наркозу
- •Засоби для неінгаляційного наркозу
- •Алкоголі.
- •Снодійні засоби
- •Снодійні засоби, похідні бензодіазепіна.
- •Протисудомні засоби
- •Тема №8: Лікарські засоби, які впливають на центральну нервову систему: Психотропні засоби. Аналептики.
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Стимулятори центральної нервової системи
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Оформіть рецепти відповідно до вимог діючого наказу моз України.
- •Засоби, що впливають на функції органів дихання
- •Відхаркувальні засоби
- •Фармокодинаміка
- •Секретомоторні засоби
- •Муколітичні засоби
- •Бронхолітичні засоби-
- •Механізм дії
- •Характеристика препаратів
- •Засоби, що застосовуються при набряку легень
- •Тема 10: Лікарські засоби, які впливають на серцево-судинну систему та функцію нирок.
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Механізм терапевтичної дії серцевих глікозидів (фармакодинаміка серцевих глікозидів)
- •Фармакологічні особливості серцевих глікозидів
- •Принципи призначення серцевих глікозидів
- •Токсична дія серцевих глікозидів
- •Міри допомоги при інтоксикації серцевими глікозидами
- •Протипоказання до застосування серцевих глікозидів
- •Неглікозидні (нестероїдні) синтетичні кардіотоніки
- •Засоби для зняття нападів стенокардії: Органічні нітрати
- •Засоби для запобігання нападів стенокардії:
- •Різні препарати
- •Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)
- •Коронаророзширяючі засоби міотропної дії.
- •Засоби,що застосовують при інфаркті міокарда.
- •Класифікація антигіпертензивних засобів
- •Антиадренергічні засоби
- •Гангліоблокатори
- •Симпатолітики
- •Адреноблокатори
- •Засоби, що блокують бета-адренорецептори
- •Вазодилятатори
- •Спазмолітичні засоби
- •Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)
- •Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему
- •Діуретики (сечогінні засоби)
- •Засоби, що використовують при тахіаритміях
- •Засоби, що блокують калієві канали (інгібітори реполяризації)
- •Бета-адреноблокатори
- •Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцієвих каналів)
- •Засоби, що застосовують при брадиаритміях
- •Сечогінні засоби (діуретики)
- •Калійвивідні «Петльові діуретики»
- •Калійзберігаючі діуретики
- •Засоби, що не впливають на секрецію калію. Осмотичні діуретики
- •Діуретики рослинного походження
- •Комбіновані засоби
- •Тема №11: Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травлення
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Засоби, що впливають на функцію органів травлення
- •Засоби, що впливають на апетит
- •Засоби, що підвищують апетит.
- •Засоби, що гнітять апетит.
- •Засоби, що впливають на функцію шлунка
- •Засоби, що впливають на секреторну функцію шлунка
- •Засоби, що підсилюють секрецію шлункового соку.
- •Засоби, що гнітять секрецію шлункового соку.
- •Гастропротектори.
- •Засоби, що впливають на моторику шлунка
- •Блювотні й протиблювотні засоби
- •Блювотні засоби.
- •Протиблювотні засоби.
- •Засоби, що впливають на секреторну функцію підшлункової залози
- •Жовчогінні засоби
- •Гепатопротекторні засоби
- •Холелітичні засоби
- •Засоби, що підсилюють рухову функцію к и ш е ч н и к у
- •Проносні засоби
- •Засоби, що послабляють рухову функцію кишечника
- •Тема №12: Засоби, які впливають на систему крові.
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Стимулятори еритропоезу. (антианемічні засоби)
- •Антианемічні засоби, що використовуються при гіпохромних анеміях
- •Засоби, що стимулюють лейкопоез
- •Засоби, що застосовуються при порушенні згортання крові
- •Засоби, що підвищують згортання крові (гемостатики) коагулянти
- •Інгібітори фібриноліза (антифібринолітики)
- •Засоби, що підвищують агрегацію й адгезію тромбоцитів
- •Засоби, що знижують згортання крові (антитромботичні засоби) антикоагулянти
- •Антикоагулянти непрямої дії (пероральні антикоагулянти)
- •Фібринолітики (тромболітики)
- •Засоби, що перешкоджають агрегації тромбоцитів (антиагреганти)
- •Плазмозамінні розчини
- •Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Оформіть рецепти відповідно до вимог діючого наказу моз України
- •Засоби, що впливають переважно на процеси тканинного обміну гормональні й антигормональні препарати
- •Мета гормонотерапії
- •Класифікація гормональних препаратів
- •Препарати гормонів гіпофіза й гіпоталамуса
- •Препарати гормонів щитовидної залози і їхніх антагоністів
- •Препарати гормонів прищитоподібних залоз
- •Гормональні препарати підшлункової залози й синтетичні гІпоглікемічні засоби
- •Синтетичні (пероральні) гіпоглікемічні засоби.
- •Бігуаніди
- •Мінералокортикоіди.
- •Препарати статевих гормонів
- •Препарати жіночих статевих гормонів
- •Естрагенні препарати.
- •Гестагенні препарати.
- •Гормональні протизаплідні засоби.
- •Препарати чоловічих статевих гормонів
- •Анаболічні стероїди
- •Тема №14: Лікарські засоби, які впливають на процеси тканинного обміну Вітамінні препарати
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Вітамінні препарати
- •Препарати водорозчинних вітамінів
- •Препарати жиророзчинних вітамінів
- •Полівітамінні препарати
- •Тема №15: Протизапальні та протиалергійні засоби. Імунотропні препарати
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Саліцілати
Препарати гормонів прищитоподібних залоз
Паращитовидні залози синтузують гормон паратиреоідин (паратгормон), що регулює кальцієвий і фосфорний обмін в організмі. Під впливом паратиреоідина поліпшується усмоктування кальцію в кишечнику й гальмується його виділення нирками; концентрація кальцію в крові підвищується. Надлишкова продукція паратиреоідина (наприклад, при пухлині паращитовидної залози) призводить до звільнення кальцію з кісткової тканини, що розпушується й губить міцність.
При недоліку в організмі паратиреоідина (наприклад, після видалення паращитовидних залоз) рівень кальцію в крові різко падає відбувається підвищення в ній неорганічного фосфору. Це супроводжується підвищенням збудливості центральної нервової системи, ослабленням серцевих скорочень, появою тетанічних судорог і спазмів гладком язевих органів, в дорослих розвиваються тетанічні корчі, а в дітей - спазмофілія
Введення розчину кальцію хлориду або паратиреоідина усуває ці явища. Препарат паратиреоідин являє собою витяжку з паращитовидних залоз забійної худоби. Його вводять під шкіру або внутрівенно. Дія починається через 4-6 г, тому для швидкого усунення тетанічних судорог спочатку вводять внутрівенно препарати кальцію.
Механізм дії паратгормону: стимулює всмоктування кальцію та фосфору слизовою оболонкою кишечнику, в крові. при допомозі ергокальциферолу, а також при використанні відбувається мобілізація іонів кальцію із кісток підвищується реабсорбцію кальцію в ниркових канальцях. Все це приводить до підвищення рівня кальцію в крові. Максимальний ефект після введення препарату настає через 12-18 годин і триває до 24 годин тому для швидкого усунення тетанічних судорог спочатку вводять внутрівенно препарати кальцію.
Кальцитонін (Calcitonin (тирокальцитонін)- гормональний препарат що отримують з щитовидних залоз свиней щитовидної залози. Бере участь у регуляції обміну кальцію. Пригнічує процес декальцифікації кісток, сприяє відкладанню кальцію у кістках. Є антагоністом паратиреоідину. Застосовують при остепорозі. Кальцитонін як поліпептид може викликати загальні й місцеві реакції гіперчутливості (нудота, блювота, припливи крові до обличчя); у випадку розвитку виражених явищ гіперчутливості препарат скасовують.
Уводять парентерально при гіпофункції паращитовидних залоз. Форми випуску: ампули по 1 мл і флакони по 2 мл. Зберігання: список Б; у захищеному від світла місці.
Гормональні препарати підшлункової залози й синтетичні гІпоглікемічні засоби
Підшлункова залоза спеціальними клітками острівців Лангерганса синтезує два гормони: інсулін і глюкагон. Інсулін відіграє важливу роль у вуглеводному обміні. Він сприяє засвоєнню глюкози клітками організму, прискорює транспорт глюкози через клітинні мембрани усередину кліток, стимулює перетворення глюкози в глікоген і жир, стимулює синтез білків. Рівень глюкози в крові під впливом інсуліну знижується. Глюкагон проявляє протилежну дію — підвищує вміст глюкози в крові.
При недостатній продукції інсуліну утрудняється засвоєння глюкози клітками організму. Це веде до підвищення в крові вмісту невикористаної глюкози (гіперглікемія), що виділяється із сечею (глюкозурія). Таке захворювання називається цукровим діабетом.
По сучасній класифікації ВОЗ популяція хворих цукровим діабетом ділиться на два основних типи :
1. Інсулінозалежний цукровий діабет (раніше називався юнацьким) - (ЦД-I) розвивається в результаті прогресуючої загибелі бета-кліток, а значить пов'язаний з недостатністю секреції інсуліну. Цей тип переважає у хворих в віці до 30 років і пов'язаний з мультифакториальним типом спадкування,
2 Інсулінонезалежний цукровий діабет - (ЦД-II). Ця форма діабету називається діабетом дорослих, тому що дебютує звичайно після 40 років.
У хворих цим типом діабету в підшлунковій залозі виявлена нормальна або помірковано знижена кількість інсулінопродуцюємих клітин вважається, що - (ЦД-II). розвивається в результаті функціонального порушення здатності бета-кліток хворого виділяти компенсаторна кількість інсуліну. Частка хворих цією формою діабету становить 80-85%.
Крім двох основних типів виділяють :
3. Цукровий діабет, пов'язаний з недостатністю харчування.
4. Вторинний, симптоматичний цукровий діабет (ендокринного генеза: захворювання підшлункової залози).
5. Діабет вагітних.
При цукровому діабеті, крім порушення вуглеводного обміну, порушується також жировий і білковий обмін. Якщо не проводиться лікування, то в крові підвищується концентрація ацетоуксусної, оксимасляної кислот й ацетону, які приводять до зрушення рн крові в кислу сторону. При різко вираженому ацидозі хворі непритомніють і наступає смерть від діабетичної коми. Єдиним засобом порятунку таких хворих є інсулін.
У чистому вигляді інсулін був виділений в 1921 р. канадськими вченими Бантингом і Бестом, хоча ідея одержання інсуліну була запропонована Н. В. Соболєвим ще в 1901 р. Для медичних цілей інсулін добувають із підшлункових залоз забійної худоби і піддають біологічної стандартизації. Активність препарату виражають в одиницях дії (ОД). Доза кожному хворому встановлюється індивідуально й розраховується на кількість цукру, виділеного із сечею за добу (1 ОД інсуліну на 4—5 г глюкози). Інсулін призначають під шкіру й тільки при діабетичній комі вводять внутрівенно; усередину не призначають, тому що він повністю руйнується в шлунку. Після підшкірного введення дія наступає через 20-30 хв, максимально виражене через 2-3 г і триває близько 6 г. У зв'язку з нетривалістю дії інсуліну при важких формах цукрового діабету його доводиться вводити 2-3 рази в день перед прийомом їжі.
З метою зменшення числа ін'єкцій використаються препарати інсуліну продовженої дії: суспензія цинку-інсуліну, протамін-цинк-інсулін й ін. Подібні препарати випускаються під назвами: інсулін-семиленте, інсуліну-стрічці й інсулін-ультраленте. Це нерозчинні у воді з'єднання інсуліну, які вводять під шкіру у вигляді суспензії. Поступове усмоктування інсуліну в кров дозволяє продовжити ефект до 12—24 г. У випадках передозування інсуліну різко падає рівень глюкози в крові, з'являється почуття голоду, виникають судороги й хворий непритомніє. Такий стан називають інсуліновою, або гіпоглікемічноюй комою. Цьому сприяють :
- передозування;
- невідповідність уведеної дози й прийнятої їжі;
- більш фізичне навантаження;
- захворювання печінки й нирок;
- інше (алкоголь).
Перші клінічні симптоми: дратівливість, занепокоєння, м'язова слабість, депресія, зміна гостроти зору, тахікардія, пітливість, тремор, блідість шкірних покривів, "гусяча шкіра", почуття страху. Зниження температури тіла при гіпоглікемічній комі має діагностичне значення.
Хворому при використанні препаратів інсуліну завжди необхідно мати при собі невелику кількість цукру, шматочок хліба, які, при наявності симптомів гіпоглікемії, необхідно швидко з'їсти. Якщо хворий у комі, то варто вводити у вену глюкозу. Звичайно буває досить 20-40 мл 40% розчину. Можна також увести 0, 5 мл адреналіну під шкіру Останнім часом, щоб уникнути цього ускладнення, на Заході з'явилися й впроваджені в практику нові досягнення в області техніки й технології інсулінотерапії Це пов'язане зі створенням і використанням технічних пристроїв, що здійснюють безперервне введення інсуліну за допомогою апарата закритого типу, що регулює швидкість інфузії інсуліну відповідно до рівня глікемії, або сприяє введенню інсуліну по заданій програмі за допомогою дозаторів або мікронасосів. Впровадження цих технологій дозволяє проводити інтенсивну інсулінотерапію з наближенням, у якомусь ступені, рівня інсуліну протягом доби до фізіологічного. Це сприяє досягненню в короткий час компенсації цукрового діабету й підтримці її на стабільному рівні, нормалізації інших метаболічних показників.
Основним показанням для призначення інсуліну є цукровий діабет. Крім того, інсулін (5-10 ОД) рекомендують уводити із глюкозою при захворюваннях серця, печінки, для поліпшення харчування ослаблених, виснажених хворих.
Інсулін одержують із підшлункових залоз свиней і рогатої худоби. Погано очищені препарати інсуліну можуть викликати побічні реакції. Останнім часом розроблена біотехнологія одержання людського інсуліну методом генної інженерії.
Інсулін для ін'єкцій (Insulinum pro injectionibus)
Призначають під шкіру по 10-20 ОД 1-3 рази в день; при діабетичній комі вводять внутрівенно.
Форми випуску: флакони по 5-10 мл, що містять по 40 або ОД в 1 мл.
Зберігання: список Б; при температурі 1—10°С.