Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
самост-робота-доповнена.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.27 Mб
Скачать

Препарати гормонів прищитоподібних залоз

Паращитовидні залози синтузують гормон паратиреоідин (паратгормон), що регулює кальцієвий і фосфорний обмін в організмі. Під впливом паратиреоідина поліпшується усмоктування кальцію в кишечнику й гальмується його виділення нирками; концентрація кальцію в крові підвищується. Надлишкова продукція паратиреоідина (наприклад, при пухлині паращитовидної залози) призводить до звільнення кальцію з кісткової тканини, що розпушується й губить міцність.

При недоліку в організмі паратиреоідина (наприклад, після видалення паращитовидних залоз) рівень кальцію в крові різко падає відбувається підви­щення в ній неорганічного фосфору. Це супроводжується підвищенням збудливості центральної нервової системи, ослабленням серцевих скорочень, появою тетанічних судорог і спазмів гладком язевих органів, в дорослих розвива­ються тетанічні корчі, а в дітей - спазмофілія

Введення розчину кальцію хлориду або паратиреоідина усуває ці явища. Препарат паратиреоідин являє собою витяжку з паращитовидних залоз забійної худоби. Його вводять під шкіру або внутрівенно. Дія починається через 4-6 г, тому для швидкого усунення тетанічних судорог спочатку вводять внутрівенно препарати кальцію.

Механізм дії паратгормону: стимулює всмоктування кальцію та фосфору слизо­вою оболонкою кишечнику, в крові. при допомозі ергокальциферолу, а також при використанні відбу­вається мобілізація іонів кальцію із кісток підвищується реабсорбцію кальцію в ниркових канальцях. Все це приводить до підвищення рівня кальцію в крові. Максимальний ефект після вве­дення препарату настає через 12-18 годин і триває до 24 годин тому для швидкого усунення тетанічних судорог спочатку вводять внутрівенно препарати кальцію.

Кальцитонін (Calcitonin (тирокальцитонін)- гормональний препарат що отримують з щитовидних залоз свиней щитовидної залози. Бере участь у регуляції обміну кальцію. Пригнічує про­цес декальцифікації кісток, сприяє відкладанню кальцію у кістках. Є антаго­ністом паратиреоідину. Застосовують при остепорозі. Кальцитонін як поліпептид може викликати загальні й місцеві реакції гіперчутливості (нудота, блювота, припливи крові до обличчя); у випадку розвитку виражених явищ гіперчутливості препарат скасовують.

Уводять парентерально при гіпофункції паращитовидних залоз. Форми випуску: ампули по 1 мл і флакони по 2 мл. Зберігання: список Б; у захищеному від світла місці.

Гормональні препарати підшлункової залози й синтетичні гІпоглікемічні засоби

Підшлункова залоза спеціальними клітками острівців Лангерганса синтезує два гормони: інсулін і глюкагон. Інсулін відіграє важливу роль у вуглеводному обміні. Він сприяє засвоєнню глюкози клітками організму, прискорює транспорт глюкози через клітинні мембрани усередину кліток, стимулює перетворення глюкози в глікоген і жир, стимулює синтез білків. Рівень глюкози в крові під впливом інсуліну знижується. Глюкагон проявляє протилежну дію — підвищує вміст глюкози в крові.

При недостатній продукції інсуліну утрудняється засвоєння глюкози клітками організму. Це веде до підвищення в крові вмісту невикористаної глюкози (гіперглікемія), що виділяється із сечею (глюкозурія). Таке захворювання називається цукровим діабетом.

По сучасній класифікації ВОЗ популяція хворих цукровим діабетом ділиться на два основних типи :

1. Інсулінозалежний цукровий діабет (раніше називався юнацьким) - (ЦД-I) розвивається в результаті прогресуючої загибелі бета-кліток, а значить пов'язаний з недостатністю секреції інсуліну. Цей тип переважає у хворих в віці до 30 років і пов'язаний з мультифакториальним типом спадкування,

2 Інсулінонезалежний цукровий діабет - (ЦД-II). Ця форма діабету називається діабетом дорослих, тому що дебютує звичайно після 40 років.

У хворих цим типом діабету в підшлунковій залозі виявлена нормальна або помірковано знижена кількість інсулінопродуцюємих клітин вважається, що - (ЦД-II). розвивається в результаті функціонального порушення здатності бета-кліток хворого виділяти компенсаторна кількість інсуліну. Частка хворих цією формою діабету становить 80-85%.

Крім двох основних типів виділяють :

3. Цукровий діабет, пов'язаний з недостатністю харчування.

4. Вторинний, симптоматичний цукровий діабет (ендокринного генеза: захворювання підшлункової залози).

5. Діабет вагітних.

При цукровому діабеті, крім порушення вуглеводного обміну, порушується також жировий і білковий обмін. Якщо не проводиться лікування, то в крові підвищується концентрація ацетоуксусної, оксимасляної кислот й ацетону, які приводять до зрушення рн крові в кислу сторону. При різко вираженому ацидозі хворі непритомніють і наступає смерть від діабетичної коми. Єдиним засобом порятунку таких хворих є інсулін.

У чистому вигляді інсулін був виділений в 1921 р. канадськими вченими Бантингом і Бестом, хоча ідея одержання інсуліну була запропонована Н. В. Соболєвим ще в 1901 р. Для медичних цілей інсулін добувають із підшлункових залоз забійної худоби і піддають біологічної стандартизації. Активність препарату виражають в одиницях дії (ОД). Доза кожному хворому встановлюється індивідуально й розраховується на кількість цукру, виділеного із сечею за добу (1 ОД інсуліну на 4—5 г глюкози). Інсулін призначають під шкіру й тільки при діабетичній комі вводять внутрівенно; усередину не призначають, тому що він повністю руйнується в шлунку. Після підшкірного введення дія наступає через 20-30 хв, максимально виражене через 2-3 г і триває близько 6 г. У зв'язку з нетривалістю дії інсуліну при важких формах цукрового діабету його доводиться вводити 2-3 рази в день перед прийомом їжі.

З метою зменшення числа ін'єкцій використаються препарати інсуліну продовженої дії: суспензія цинку-інсуліну, протамін-цинк-інсулін й ін. Подібні препарати випускаються під назвами: інсулін-семиленте, інсуліну-стрічці й інсулін-ультраленте. Це нерозчинні у воді з'єднання інсуліну, які вводять під шкіру у вигляді суспензії. Поступове усмоктування інсуліну в кров дозволяє продовжити ефект до 12—24 г. У випадках передозування інсуліну різко падає рівень глюкози в крові, з'являється почуття голоду, виникають судороги й хворий непритомніє. Такий стан називають інсуліновою, або гіпоглікемічноюй комою. Цьому сприяють :

- передозування;

- невідповідність уведеної дози й прийнятої їжі;

- більш фізичне навантаження;

- захворювання печінки й нирок;

- інше (алкоголь).

Перші клінічні симптоми: дратівливість, занепокоєння, м'язова слабість, депресія, зміна гостроти зору, тахікардія, пітливість, тремор, блідість шкірних покривів, "гусяча шкіра", почуття страху. Зниження температури тіла при гіпоглікемічній комі має діагностичне значення.

Хворому при використанні препаратів інсуліну завжди необхідно мати при собі невелику кількість цукру, шматочок хліба, які, при наявності симптомів гіпоглікемії, необхідно швидко з'їсти. Якщо хворий у комі, то варто вводити у вену глюкозу. Звичайно буває досить 20-40 мл 40% розчину. Можна також увести 0, 5 мл адреналіну під шкіру Останнім часом, щоб уникнути цього ускладнення, на Заході з'явилися й впроваджені в практику нові досягнення в області техніки й технології інсулінотерапії Це пов'язане зі створенням і використанням технічних пристроїв, що здійснюють безперервне введення інсуліну за допомогою апарата закритого типу, що регулює швидкість інфузії інсуліну відповідно до рівня глікемії, або сприяє введенню інсуліну по заданій програмі за допомогою дозаторів або мікронасосів. Впровадження цих технологій дозволяє проводити інтенсивну інсулінотерапію з наближенням, у якомусь ступені, рівня інсуліну протягом доби до фізіологічного. Це сприяє досягненню в короткий час компенсації цукрового діабету й підтримці її на стабільному рівні, нормалізації інших метаболічних показників.

Основним показанням для призначення інсуліну є цукровий діабет. Крім того, інсулін (5-10 ОД) рекомендують уводити із глюкозою при захворюваннях серця, печінки, для поліпшення харчування ослаблених, виснажених хворих.

Інсулін одержують із підшлункових залоз свиней і рогатої худоби. Погано очищені препарати інсуліну можуть викликати побічні реакції. Останнім часом розроблена біотехнологія одержання людського інсуліну методом генної інженерії.

Інсулін для ін'єкцій (Insulinum pro injectionibus)

Призначають під шкіру по 10-20 ОД 1-3 рази в день; при діабетичній комі вводять внутрівенно.

Форми випуску: флакони по 5-10 мл, що містять по 40 або ОД в 1 мл.

Зберігання: список Б; при температурі 1—10°С.