Препарати гормонів щитовидної залози і їхніх антагоністів

Щитовидна залоза синтезує три гормони: тироксин, трийодтиронін і кальцитонін. Тироксин і трийодтиронін впливають на білковий, вуглеводний і жировий обмін, кальцитонін - на обмін кальцію.

Для синтезу тироксину й трийодтироніна потрібний йод, що надходить в організм із їжею й депонується в щитовидній залозі. Процес депонування йоду відбувається за участю ферментів, активність яких може змінюватися під впливом деяких фармакологічних речовин. Процес синтезу й вивільнення гормонів щитовидної залози стимулюється тиреотропним гормоном гіпофіза.

Тироксин і трийодтиронін проявляють багатобічну дія на організм:

1) підсилюють окисні процеси, у результаті чого значно підвищується утворення тепла в організмі;

2) потенціюють дію адреналіну на судини й серце;

3) підвищують збудливість центральної нервової системи;

4) великі дози гормонів підсилюють розпад білка (катаболічна дія), тоді як малі дози (фізіологічні) сприяють синтезу білка (анаболічна дія), особливо в період росту;

5) підсилюють сечовидільну функцію нирок.

Недостатня продукція гормонів щитовидної залози - тироксину й трийодтироніна - у дитячому віці призводить до порушення розумового й фізичного розвитку дитини (кретинізм), у дорослих - до різкого вповільнення процесів обміну, набряку тканин (мікседема). Причинами недостатньої продукції гормонів можуть бути вроджена неповноцінність залози, недостатня продукція тиреотропного гормону гіпофіза, недостатнє надходження йоду в організм із їжею. При цьому нерідко утворюєтьсяться ендемічний зоб (компенсаторне збільшення щитовидної залози). Для лікування недостатності щитовидної залози призначають замісну терапію гормональними препаратами - тиреоідином, трийодтироніном, тироксином або застосовують комплексні препарати- тиреокомб, тиреотом.

Тиреоідин (Thyreoidinum) являє собою порошок висушеної щитовидної залози забійної худоби. Містить тироксин та трийодтиронін , які проявляють вище зазначену дію на організм Препарат призначають усередину, дія починається через кілька днів і триває біля місяця. При гіпофункції препарат призначають у відносно малих дозах. Великі дози викликають викликають гіпертиреоз, підвищення збудливості ЦНС, безсоння, болі у серці, тахікардію.

Призначають усередину по 0,2-0,3 г у добу при гіпофункції щитовидної залози.

Вищі дози: разова - 0,3 г, добова - 1 г. Форми випуску: порошок, таблетки по 0,05, 0,1 й 0,2 г. Зберігання: список Б.

Трийодтироніна гідрохлорид (Triiodthyronini hydrochloridum)*Ліотиронін Форма випуска: таблетки по 20 и 50 мкг.

Зберігання: список Б. (синтетичний препарат) відрізняється від тиреоідина більш швидкою й сильною дією.

Обидва препарати протипоказані при цукровому діабеті, коронарній недостатності, при гіперфункції щитовидної залози.

Антитиреоідні препарати. Ці засоби використають при гіперфункції щитовидної залози, коли в кров надходить багато тиреоїдних гормонів і розвивається базедова хвороба. Характерними ознаками цієї хвороби є: схуднення й підвищення температури внаслідок значного посилення окислювальних процесів, частішання пульсу, дратівливість, порушення сну, підвищення рівня цукру в крові й сечі й характерна ознака – випуклість очей. Для лікування цього захворювання використаються антитиреоідні препарати: мерказоліл, препарати йоду (калію йодид і натрію йодид), пропілтиоурацил.

Мерказоліл (Mercazolilum) гальмує синтез гормонів щитовидної залози й призводить до зменшення їхньої концентрації в крові. Недоліком мерказоліла є властивість викликати лейкопенію. Щоб уникнути різкого пригнічення лейкопоеза рекомендується систематичний контроль складу крові. У випадку небезпеки препарат скасовують.

можливі також нудота, блювота, порушення функції печінки, зобогенний ефект, медикаментозний гіпотиреоз, шкірна висипка, болі в суглобах

Призначають усередину після їжі по 0,005 г 3-4 рази в день при базедовій хворобі.

Вищі дози: разова —0,01 г, добова — 0,04 г.

Форми випуску: таблетки по 0,005 г. Зберігання: список Б; у сухому, захищеному від світла місці.

Терапевтична дія препаратів йоду виражена слабкіше, ніж мерказоліла.

ЙОД (Iodum).

Малі дози йоду впливають на утворення тиреотропного гормону в передній частці гіпофіза. Цю властивість використовують при лікуванні хворих з гіперфункцією щитовидної залози Установлено також, що йод впливає на ліпідний і білковий обмін. При застосуванні препаратів йоду у хворих атеросклерозом спостерігається тенденція до зниження холестерину в крові фібринолітична активність крові, трохи зменшується згортання крові.

Рефлекторне підвищенням секреції слизу залозами дихальних шляхів дає можливість застосування препаратів йоду в якості відхаркувальних і муколітичних засобів.

Виділяється йод з організму головним чином нирками, частково шлунково-кишковим трактом, потовими й молочними залозами.

Препарати йоду застосовують зовнішньо й усередину; зовнішньо використовують як антисептичні, дратівні й відволікаючі засоби при запальних й інших захворюваннях шкіри й слизових оболонок, усередину - при атеросклерозі, хронічних запальних процесах у дихальних шляхах, при третинному сифілісі, гіпертиреозі, для профілактики й лікування ендемічного зоба, при хронічному отруєнні ртуттю й свинцем.

У випадку тривалого застосування препаратів йоду й підвищеної чутливості до них можливі явища йодизма (нежить, кропивниця, набряк Квінке, слинотеча, сльозотеча, вугрова висипка на шкірі й ін.).

Протипоказаннями до застосування препаратів йоду усередину є туберкульоз легенів, нефрити, нефрози, фурункульоз, вугрова висипка, хронічна піодермія, геморагічні діатези, кропивниця, вагітність, підвищена чутливість до йоду.

Зберігання: список Б. У скляних банках із притертими пробками в прохолодному, захищеному від світла місці.