Антикоагулянти непрямої дії (пероральні антикоагулянти)

З великої кількості антикоагулянтів найпоширеніші препарати групи кумарину. Препаратів багато, але частіше інших використовуються неодикумарин (пелентан), синкумар, фепромарон, фенілін, амефін, фарфавін.

НЕОДИКУМАРИН (Neodicumarinum;ПЛЕНТАН; у таб. по 0, 05 й 0, 1),

СИНКУМАР (Syncumar) таблетки по 0, 004 г (4 мг) и 0, 002 г (2 мг)

ФЕНІЛІН (Рhenylinum).АТРОМБОН ; порошок и таблетки по 0, 03 г.

Механізм їхньої дії пов'язаний з тим, що вони є антагоністами вітаміну К.

Пригнічуючи його активність, ці засоби гнітять синтез проконвертина (VII фактор), протромбіну (II фактор), а також IX й X факторів згортання крові, необхідних для коагуляційного гомеостазу, тобто для утворення фібринних тромбів. Ці препарати діють не відразу, а через 8-24 годин, тобто це засоби повільної дії, що володіють кумулятивними властивостями. При цьому різні препарати цієї групи мають різні швидкість і силу дії, різну ступінь кумуляції. Іншою особливістю їхньої дії є висока тривалість дії. Найбільш тривало діє фенілін( до 4 год)

Дані препарати використовуються тільки усередину, тому що добре всмоктуються, потім зі струмом крові знову приносяться до кишечнику, виділяються в його просвіт і знову всмоктуються (рециркуляція). Всі препарати вступають у неміцний зв'язок з білками плазми й легко витісняються з неї іншими ліками. Діють тільки in vivo.

Показання до застосування :

1) для зниження згортання крові з метою профілактики й лікування тромбозів, тромбофлебітів і тромбоемболій (інфаркт міокарда), емболічних інсультів;

2) у хірургії для попередження тромбоутворення в післяопераційний період.

Побічні ефекти реєструються рідко у вигляді диспепсичного синдрому (нудота, блювота, пронос, зниження апетиту). У ході фармакотерапії препаратами типу неодикумарина бувають ускладнення у вигляді кровотеч, внаслідок передозування, при правильно підібраній дозі, але без обліку взаємодії ліків. Наприклад, при одночасному призначенні неодикумарина й бутадіона або саліцилатів. У цьому випадку можливі кровотеча й через неушкоджену стінку судин, наприклад, у хворих з виразковою хворобою. Лікування повинне проводиться під постійним контролем за рівнем протромбіну в крові. При кровотечах уводять розчин вікасола, вітамін Р, рутин, хлорид кальцію, а також здійснюють переливання 70-100 мл крові донора.

Лікування антикоагулянтами є складним завданням для лікаря. Необхідно стежити за протромбіновим індексом, що повинен бути 40-50. Лікування строго індивідуально.

Існує ряд протипоказань до використання даної групи засобів :

1) відкриті рани, виразка шлунка;

2) ендокардит;

3) гепатити, цирози печінки;

4) загрозливий аборт;

5) захворювання нирок.

Фібринолітики (тромболітики)

1. Прямої дії - фібринолізин (плазмін).

2. Непрямої дії (активатори плазміногена: стрептокіназа, стрептодеказа, урокіназа).

ФІБРИНОЛІЗИН (Fibrinolysinum). (випускається у вигляді порошку у флаконах, що містять 10, 20, 30 й 40 тисяч ОД) - старий препарат, що є фібринолітиком. Одержують його із плазми крові донора. Як протеолітичний фермент він розщеплює фібрин, діючи на поверхні тромбу. Він ліквідує лише фібринні тромби протягом перших днів їхнього утворення, розчиняє лише свіжі нитки фібрину у венах

Фібринолізин - препарат екстреної допомоги, що призначають при тромбоемболічних станах :

- тромбоз судин мозку, око;

- ІХС (інфаркт міокарда);

- при усуненні тромбу із судинного шунта.

У цього препарату є істотні недоліки: - він дуже дорогий (виробляється з донорської крові); - не дуже активний, погано проникає усередину тромбу.

Побічні ефекти при введенні фібринолізину, чужорідного білка, можуть реалізуватися у вигляді алергійних реакцій, а також у вигляді неспецифічних реакцій на білок (гіперемія обличчя, біль по ходу вени, а також за грудиною й у животі) або ж у вигляді лихоманки, кропивниці.

Перед уживанням препарат розчиняють в ізотонічному розчині з розрахунку 100-160 ОД фібринолізину на 1 мл розчинника. Виготовлений розчин вливають внутрівенно крапельно (по 10-15 капель у хвилину).

ФІБРИНОЛІТИКИ НЕПРЯМОЇ ДІЇ

СТРЕПТОКІНАЗА (Streptokinase)*. (СТРЕПТАЗА, АВЕЛІЗИН; випускається в амп. Що містять 250000 й 500000 ОД препарату) більш сучасний препарат, непрямий фібринолітик. Його одержують із бета-гемолітичного стрептокока. Це більш активний і дешевий препарат. Він стимулює перехід профібринолізина у фібринолізин (плазмін). Препарат здатний проникати усередину тромбу (активуючи в ньому фібриноліз), що вигідно відрізняє його від фібринолізину. Стрептокіназа найбільш ефективна при

дії на тромб, що утворився не більше семи днів назад. При цьому даний фібринолітик здатний відновлювати прохідність кровоносних судин, розпад тромбів.

Показання до застосування :

1) при лікуванні хворих з поверхневими й глибокими тромбофлебітами;

2) при тромбоемболіях легеневих судин і судин ока;

3) при септичних тромбозах;

4) при свіжому (гострому) інфаркті міокарда.

Побічні ефекти : 1) алергійні реакції (антитіла до стрептококів); 2) геморагіі; 3) падіння рівня гемоглобіну, гемоліз еритроцитів (пряма токсична дія);

У нашій країні на базі стрептокінази синтезована

Загальне зауваження : при застосуванні великої кількості фібринолітиків в організмі компенсаторно розвиваються процеси згортання крові. Тому всі ці препарати необхідно вводити разом з гепарином. Крім того, використовуючи дану групу засобів, постійно контролюють рівень фібриногену й тромбіновий час.