Засоби, що стимулюють лейкопоез

Стимулятори лейкопоеза призначаються при різних видах лейкопеній, агранулоцитозі (при променевих ураженнях, важких інфекційних захворюваннях) і протипоказані при злоякісних процесах кровотворної системи.

НАТРІЯ НУКЛЕОНАТ (Nаtrii nucleinas). (випускається у вигляді порошків. Призначається по 0, 5-0, 6 трьох разу в день після їжі. Курс лікування 10 днів. Стимулює лейкопоез, підвищує активність фагоцитів, збільшує резистентність організму. Практично немає побічних ефектів.

ПЕНТОКСИЛ (Реntoxylum) (у таблетках по 0, 2).

МЕТИЛУРАЦИЛ (Мethyluracilum). Метацил ;порошки, таблетки по 0, 5, свічі з метилурацилом по 0, 5, 10% метилурациловая мазь 25, 0). Пентоксил і метилурацил відносяться до похідних піридину. Препарати володіють анаболічною й антикатаболічною активністю. Вони прискорюють процеси регенерації, загоєння ран, стимулюють клітинні і гуморальні фактори захисту. Важливий той факт, що з'єднання цього ряду стимулюють еритро-, але особливо лейкопоез, що є підставою для віднесення цих препаратів у групу стимуляторів лейкопоеза.

Препарати показані :

- при агранулоцитарні ангіні;

- при лейкопенії в результаті хіміо- і променевої терапії онкохворих;

- при в ялозагоюючих ранах, виразках, опіках, переломах кісток;

- при виразці шлунка й дванадцятипалої кишки;

- при інфекційних захворюваннях, що протікають пригніченням фагоцитозу, при легких формах лейкопеній.

Пентоксил не застосовують місцево внаслідок його дратівної дії.

Засоби, що застосовуються при порушенні згортання крові

Рідкий стан крові й цілісність кровоносного русла є необхідними умовами життєдіяльності організму. Ці умови створює система згортання крові, що зберігає циркулюючу кров у рідкому стані.

Система згортання крові входить до складу більш великої системи - системи регуляції агрегатного стану крові й колоїдів (система РАСК), що підтримує агрегатний стан внутрішнього середовища організму на такому рівні, що необхідний для нормальної життєдіяльності. Система гомеостазу забезпечує підтримування рідкого стану крові й відновлення властивостей стінок судин, що змінюються навіть при нормальному їхньому функціонуванні. Таким чином, в організмі є особлива біологічна система, що забезпечує, з одного боку - збереження рідкого стану крові, а з іншого боку - попередження й зупинку кровотеч шляхом підтримки структурної цілісності стінок кровоносних судин і швидкого тромбоутворення останніх при ушкодженнях. Ця система одержала назву системи гемостазу.

Виділяють судинно-тромбоцитарний гемостаз, що забезпечує припинення кровотеч із мікроциркуляторних судин шляхом утворення тромбів (первинний гемостаз), а також коагуляційний ферментативний гемостаз, що забезпечує зупинку кровотеч шляхом утворення фібринового тромбу (зупинка кровотеч у великих судинах). Рідкий стан крові забезпечує протизгораюча система. Пусковим механізмом згортання крові є ушкодження кровоносних судин. Коагуляційний ферментативний гемостаз протікає в три фази :

ФАЗА I Формування протромбінази(запускається тканевим тромбопластином з наступним утворенням кров'яної (тромбоцитарної й еритроцитарної) протромбінази).

ФАЗА II Поява протромбінази означає початок другої фази згортання крові - утворення тромбіну (процес іде миттєво - 2-5 секунд).

ФАЗА III Під впливом тромбіну в третій фазі відбувається перетворення фібриногену у фібрин. Утворення фібрину й завершує утворення кров'яного тромбу. Агрегатний (рідкий) стан крові забезпечується динамічною рівновагою потенціалів згортаючої й протизгортаючої систем. Рідкий стан крові, насамперед, підтримується наявними в ній природними антикоагулянтами (протизгортаюча система)- глобуліни Є й третя складова - система фібриноліза.

Фібриноліз - процес розщеплення фібрину, що становить основу тромбу. Головна функція фібриноліза - відновлення просвіту закупореного згустком судини.

Розщеплення фібрину здійснюється протеолітичними ферментом плазміном, що перебуває в плазмі у вигляді плазміногену.

Патологія згортання крові в клініці проявляється або у вигляді геморагій, або у вигляді підвищення тромбоутворення, можливо також сполучення того й іншого явища.

У процесі лікування хворих із цими станами використають дві основних групи засобів :

1. Лікарські засоби, що сприяють згортанню крові, тобто зупинці кровотеч (гемостатики).

2. Засоби, що знижують згортання крові (антитромбічні) або засоби, що застосовують при тромбозах і для їхньої профілактики.

Кожна із зазначених груп ділиться на підгрупи, що по різному впливають на тромбоутворення, активність фібринолітичної системи, агрегацію тромбоцитів і судинну стінку.

I. ГЕМОСТАТИКИ

1. Коагулянти (засоби, що стимулюють утворення фібрінових згустків) :

а) прямої дії (тромбін, фібриноген);

б) непрямої дії (вікасол, фітоменадіон).

2. Інгібітори фібриноліза :

а) синтетичного походження (амінокапронова й транексамова кислоти, амбен);

б) тваринного походження (апротинін, контрикал, пантрипін, гордокс;

3. Стимулятори агрегації тромбоцитів (серотоніна адипінат, хлористий кальцій).

4. Засоби, що знижують проникність судин :

а) синтетичні (адроксон, етамзілат, іпразохром)

б) препарати вітамінів (аскорбінова кислота, рутин, кверцетин).

в) препарати рослинного походження (кропиви, деревію, калини, водяного перцю, арніки й ін. )

II. ЗАСОБИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ ЗГОРТАННЯ КРОВІ, АБО АНТИТРОМБІЧНІ ЗАСОБИ:

1. Антикоагулянти :

а) прямої дії (гепарини і його препарати, гірудин, цитрат натрію, фраксгепарин);

б) непрямої дії (неодикумарин, синкумар, фенілін, фепромарон).

2. Фібринолітики :

а) прямої дії (фібринолізин або плазмін);

б) непрямого (активатори плазміногена) дії (стрептоліаза, стрептокіназа, урокіназа).

3. Антиагреганти :

а) тромбоцитарні (ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол, пентоксифілін, тиклопідин);

б) еритроцитарні (пентоксифілін, реополіглюкін, реоглюман, рондекс).