Стимулятори еритропоезу. (антианемічні засоби)

Антианемічні засоби застосовують для посилення гемопоеза й усунення якісних порушень еритропоеза.

Анемії можуть розвиватися в результаті недостатності різних гемопоетичних факторів :

- заліза (залізодефіцитні анемії);

- деяких вітамінів (В12-дефіцитна, фолієводефіцитна, Е-дефіцитна);

- білків (білководефіцитна).

Крім цього дуже значна роль спадкоємних порушень еритропоеза, недостатності міді й магнію. Розрізняють гіпохромні й гіперхромні анемії. Гіперхромні анемії виникають при дефіциті вітамінів групи В (фолієвоі кислоти - Вс і цианокобаламіна - В12). Всі інші анемії - гіпохромні Частота анемій висока, особливо серед вагітних.

Антианемічні засоби, що використовуються при гіпохромних анеміях

Найчастіше гіпохромні анемії - залізодефіцитного генеза. Дефіцит заліза може бути наслідком :

- недостатнього надходження заліза в організм плода й дитини;

- поганого усмоктування з кишечнику ( запальні захворювання кишечнику, прийом тетрациклінів й інших антибіотиків);

- надлишкові крововтрати (глистна інвазія, носові й гемороїдальні кровотечі);

- підвищеної витрати заліза (інтенсивне зростання, інфекції).

Залізо є найважливішим компонентом ряду ферментів як геміновоі (- гемо- і міоглобін; цитохроми пероксидази;) так і негіміновоі структури.

При недоліку заліза знижується вміст гемоглобіну (колірний показник менше одиниці), а також активність дихальних ферментів у тканинах (гіпотрофія).

Залізо всмоктується у дванадцятипалій кишці, а також в інших відділах тонкої кишки. Двовалентне залізо всмоктується добре. тривалентне залізо, що надійшло з їжею, під впливом соляної кислоти шлунка переходить у двовалентне. Кальцій, фосфати, що міститься в молоці, особливо коров'ячому, фітинова кислота, тетрацикліни перешкоджають усмоктуванню заліза.

Для лікування хворих з гіпохромною анемією використають препарати, що призначають як усередину, так й в ін'єкціях.

Усередину застосовують переважно препарати двовалентного заліза, тому що воно краще всмоктується й менше дратує слизувату.

ЛАКТАТ ЗАЛІЗА (Ferri lactas; у желатинових капсулах по 0, 1- 0, 5 (1, 0 - 190 мг заліза)).

ФЕРРОКАЛЬ (Ferrocallum; комбінований офіцинальний препарат, що містить в одній таблетці 0,2 закисного заліза). Препарат призначається три рази в день.

ФЕРРОПЛЕКС - драже, що містить сульфат заліза й аскорбінову кислоту. Остання різко підвищує усмоктування заліза.

Препарат ФЕФОЛ представляє комбінацію заліза з фолієвою кислотою.

Більше сучасними вважаються препарати пролонгованої дії (ТАРДИФЕРОН, ФЕРРО - ГРАДУМЕТ), виготовлені за особливою технологією на основі субстанції, з якої відбувається поступове звільнення заліза.

Препаратів багато, можна використати будь-який, але необхідно пам'ятати, що терапевтичний ефект розвивається не відразу, а через 3-4 тижні прийому ліки. Часто потрібне проведення повторних курсів. Це означає, що побічні ефекти насамперед пов'язані із дратівною дією іонів заліза на слизувату ШКТ (пронос, нудота). В 10% хворих розвиваються запори тому що двовалентне залізо зв'язує сірководень, що є природним подразником ШКТ. Відзначається фарбування зубів. Можливі отруєння, особливо в дітей (капсули солодкі, кольорові).

Клініка отруєння препаратами заліза :

1) блювота, понос (калові маси здобувають чорного кольору);

2) падає АТ, з'являється тахікардія;

3) розвивається ацидоз, шок, гіпоксія, гастроентероколіт.

Боротьба з ацидозом - промивання шлунка (3% розчином соди). Існує антидот, що представляє собою комплексон. Це ДЕФЕРОКСАМІН (десферал), що використається також при хронічним отруєнні алюмінієм. Його призначають усередину, внутрішньом язево або внутрівенно крапельно по 60 мг/кг у добу. Усередину призначається 5-10 грам. Якщо немає цього препарату, то можна призначити ТЕТАЦИН-КАЛЬЦІЙ в/в крапельно.

Тільки в найважчих випадках гіпохромної анемії, при порушенні усмоктування заліза прибігають до препаратів для парентерального введення.

ФЕРКОВЕН (Fercovenum) амп по 5 мл; уводиться внутрівенно, містить двовалентне залізо й кобальт. При введенні препарат викликає біль по ходу вени, можливі тромбози й тромбофлебіти, можуть з'явитися болі за грудиною, гіперемія обличчя, препарат дуже токсичний.

ФЕРРУМ-ЛЕК (Ferrum-lec; в амп. по 2 й 5 мл) - закордонний препарат для внутрім'язового й внутрішньовенного введення зі вмістом 100 мг тривалентного заліза в комплексі з мальтозою. Препарат для внутрім'язових ін'єкцій не можна використати для внутрішньовенного введення. При призначенні препарату у вену, введення препарату повинне здійснюватися повільно, попередній уміст ампули необхідно розвести в 10 мл ізотонічного розчину.

При лікуванні хворих з гіпехромними анеміями використовують препарати вітамінів :

- вітамін В12 (цианокобаламіна);

- вітамін Вс (фолієва кислота).

Цианокобаламін синтезується в організмі мікрофлорою кишечнику, а також надходить разом з м'ясною й молочною їжею. У печінці вітамін В12 перетворюється в коензим кобамамід, що входить до складу різних ферментів, що переводить неактивну фолієву кислоту в біологічно активну фолінієву кислоту.

Тим самим вітамін В12 :

1) активізує процеси кровотворення;

2) активізує регенерацію тканин;

Кобамамід у свою чергу сприяє :

3) синтезу ДНК;

4) завершенню синтезу еритроцитів;

5) підтримці активності сульфгідрильних груп в , що захищає еритроцити від гемолізу;

6) поліпшенню синтезу мієлина.

Препарат вітаміну В12 ЦИАНОКОБАЛАМІН (Сianocobalaminum; вип. в амп. по 1 мл 0, 003%, 0, 01%, 0, 02% й 0, 05% розчину) - засіб замісної терапії, уводять його парентерально. У своїй структурі препарат має групи ціану й кобальту.

Препарат показаний :

- при злоякісних мегалобластичних анеміях й після резекції шлунка, кишечнику;

- при тривалих кишкових інфекціях;

- при лікуванні гіпотрофій недонесених дітей;

- при радикулітах (поліпшує синтез мієлина);

- при гепатитах, інтоксикаціях (сприяє утворенню холіну, що перешкоджає утворенню жиру в гепатоцитах);

- при невритах, паралічах.

Застосовується при гіперхромних анеміях і фолієва кислота (вітамін Вс). Основне її джерело - мікрофлора кишечнику. Надходить і з їжею (боби, шпинат, спаржа, салат; яєчний білок, дріжджі, печінка). В організмі вона перетворюється в фолінієву кислоту, необхідну для синтезу нуклеїнових кислот і білків

Вона стимулює еритро-, лейко- і тромбоцитопоез. При хронічній недостатності фолієвої кислоти розвивається макроцитарна анемія, при гострої - агранулоцитоз.

Показання до застосування :

- обов'язково разом із цианокобаламіном при мегалобластичній анемії;

- при вагітності й лактації;

- при лікуванні хворих із залізодефіцитними анеміями, тому що фолієва кислота необхідна для нормального усмоктування заліза й включення його в гемоглобін;

- при неспадкоємних лейкопеніях, агранулоцитозах, деяких тромбоцитопеніях;

- при призначенні хворим засобів, які гнітять кишкову флору, що синтезує цей вітамін (антибіотики, сульфаніламіди), а також засобів, що стимулюють знешкоджуючу функцію печінки (протиепілептичні засоби: дифенін, фенобарбітал);

- дітям при лікуванні гіпотрофій (білоксинтезуюча функція);

- при лікуванні хворих виразковою хворобою (регенераторна функція).