Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
самост-робота-доповнена.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.27 Mб
Скачать

Холелітичні засоби

В останні роки було показано, що деякі похідні дезоксихолієвої кислоти, зокрема, урсодезоксихолева кислота (урсо - білий, полярний ведмідь), здатні розчиняти холестеринові камені, що утворяться в жовчному міхурі. Ця кислота знижує вміст холестерину в жовчі, підвищуючи рівень жовчних кислот. Дані з'єднання поклали початок застосуванню в медицині холелітичних засобів. Незважаючи на те, що ці з'єднання можна використати лише при утворенні холестеринових каменів невеликого розміру, і ефективність їх мала, препарати на їхній основі є додатковими засобами при хірургічному або ударнохвильових способах видалення жовчних каменів.

Похідні урсодезоксихолевої кислоти :

Кислота дегідрохолева (Acidum dehydrocholicum)

Призначають усередину по 0,2-0,4 г 3 рази в день. Форми випуску: таблетки по 0,2 г.

Аллохол (Allocholum)

Призначають усередину по 2 таблетки 3 рази в день після їжі. Форми випуску:таблетки дражировані по50штук.

Холосас (Cholosasum)

Призначають дітям по 1/4-1/2 чайні ложки, дорослим по 1 чайній ложці 2-3 рази в день.

Форми випуску: флакони по 250мл.

Хенодіол (Сhenodiol)*. Хенодезоксихолева кислота (Chenodesoxycholic acid).

Синоніми: Хенофальк,

Призначають 1 капсулу (250 мг) ранком й 2 капсули (0, 5 г) увечері. Максимальна суточння доза 1, 5 г (6 капсул).

Тривалість лікування залежить від величини каменів, плину захворювання, переносимості препарату (6-48 нед, до року й більше). При рецидиві приймають по 1 - 2 капсули (0, 25 - 0, 5 г) протягом 3 міс і більше.

При застосуванні препарату можлива діарея;

Форма випуску: капсули по 0, 25 г в упакуванні по 100 штук.

Магнію сульфат (Magnesii sulfas)

Атропіну сульфат (Atropini sulfas)'

Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)

Легалон (Legalon)

Форми в и п у с к а: драже, суспензії, капсули.

Сілібор (Siliborum)

Форми в и п у с к а: таблетки по 0,04г.

Есенціале (Essentiale)

Форми випуску: капсули й ампули по 5мл

Лів-52(Liv-52)

Форми в и п у с к а: таблетки.

Засоби, що підсилюють рухову функцію к и ш е ч н и к у

Тонус гладких м'язів кишечнику і його перистальтика залежать від активності парасимпатичної іннервації. Тому при атонії кишечнику, наприклад після хірургічних операцій, для підвищення тонусу гладких м'язів кишечнику призначають м-холіноміметики й м-, н-холіноміметики (ацеклідин, карбахолін) або антихолінестеразні препарати (прозерин й ін.). Фармакологічні властивості цих препаратів описані у відповідних розділах.

Для посилення перистальтики кишечнику при закрепах і найшвидшому видаленні з кишечнику токсичних речовин при отруєннях використаються проносні засоби.

Проносні засоби

Дія проносних засобів обумовлена безпосереднім подразненням рецепторів слизуватої оболонки кишечнику, що приводить до рефлекторного посилення його перистальтики. По механізму дії проносні засоби істотно розрізняються між собою.

Сольові проносні. Це магнію сульфат і натрію сульфат. Вони погано всмоктуються в шлунково-кишковому тракті й затримують усмоктування рідини. Тому при призначенні достатньої дози препарату (15-20 г у склянці теплої води) обсяг рідини в кишечнику збільшується. Це приводить до розрідження вмісту кишечнику, подразненню його рецепторів і рефлекторному посиленню перистальтики. Проносний ефект наступає через 2-4 ч послу прийому препарату.

Олія рицинова. При призначенні усередину в кількості 15— 30 г викликає сильний проносний ефект через 3—6 г після прийому. Проносна дія виникає, тому що олія рицинова олія масло у дванадцятипалій кишці розщеплюється з утворенням рицинолової кислоти. Солі рицинолової кислоти дратують рецептори слизуватої оболонки кишечнику й підсилюють його перистальтику. На відміну від сольових проносних, олія рицинова не затримує усмоктування речовин (у тому числі й отрут) слизуватою оболонкою кишечнику. Тому при отруєннях, особливо жиророзчинними отрутами, його не призначають. Основним показанням для призначення є гострі закрепи, особливо в дитячій практиці. В акушерській практиці іноді призначають 40-50 г рицинової олії для рефлекторної стимуляції пологової діяльності.

Рослинні проносні. До них відносяться порошок кореня ревеню, екстракт жостеру й ін., що містять антраглікозиди, часто використовують при хронічних закрепах. На відміну від сольових проносних і олії рицинової, вони впливають переважно на товстий кишечник. Проносний ефект виражений помірковано і проявляється через 8-10 г після прийому препарату. Повільна дія й переважний вплив на товстий відділ кишечнику порозуміваються тим, що розпад антраглікозидів відбувається поступово, і вони у великій кількості досягають товстого кишечнику. Крім того, антраглікозиди після усмоктування в тонкому кишечнику перетворюються в організмі в емодин, що виділяється товстим кишечником і підсилює його перистальтику. При хронічних закрепах ці препарати призначають звичайно на ніч у розрахунку, що ефект виявиться тільки ранком.

До проносних, що діють на товстий кишечник, відносяться сенаде (глаксена), регулакс, бісакодил, гутталакс й ін.

Деякі препарати (морська капуста, ламінарид, форлакси ін.) викликають проносний ефект за рахунок збільшення обсягу кишкового вмісту.

Синтетичні речовини. Фенолфталеїн й ізафенін по характеру проносної дії мають подібність із антраглікозидами й використовуються при хронічному закрепі.

Вазелінова олія. Прийнята усередину не всмоктується й розм'якшує калові маси, що сприяє їхньому просуванню. Призначають по 1-2 столові ложки при хронічних запорах.

До засобів, що послаблюють, відносяться також лактулоза й сорбітол. Вони діють на товстий кишечник.