Жовчогінні засоби

Зовнісекреторна функція печінки складається в безперервному утворенні й виділенні жовчі в просвіт дванадцятипалої кишки. Частина, жовчі резервується в жовчному міхурі й при необхідності .(наприклад, при вживанні жирної їжі) викидається в кишечник. Усього за добу в людини виділяється близько 1 л жовчі. Вона відіграє важливу роль у переварюванні жирів (емульгує їх) і стимулює перистальтику кишечнику, сприяє усмоктуванню жиророзчинних вітамінів.Утворення й виділення жовчі може порушуватися при захворюваннях печінки, жовчного міхура й жовчних проток. Найбільш частими причинами, що утрудняють надходження жовчі в кишечник, є запальні захворювання жовчного міхура (холецистит), жовчних проток (холангіт), спазми жовчної протоки або закупорка його каменем. При цьому жовч затримується в жовчному міхурі, печінці, всмоктується в кров і виникає жовтяниця, а недолік жовчі в кишечнику приводить до порушення травлення, особливо жирів. При спазмах жовчної протоки або закупорці його каменем (жовчно-кам'яна хвороба) виникає напад різанням болю в області правого підребір'я – печінкова колька.

Призначення жовчогінних засобів сприяє очищенню жовчевивідної системи від слизу, мікроорганізмів, каменів і т.д. і поліпшує травлення в кишечнику. По механізму дії жовчогінні засоби діляться на дві групи: 1) засоби, що підсилюють продукцію жовчі, - холесекретики (холеретики); 2) засоби, що сприяють виведенню жовчі, - холагола(холекінетики).

Засоби групи холесекретика підсилюють продукцію жовчі печінковими клітками. До них відносяться препарати жовчних кислот (кислота дегидрохолева), таблетки «Аллохол» й «Холензим», що містять суху жовч; рослинні препарати - холосас, кукурудзяні рильця, квіти цмину й ін. Останнім часом у якості холесекретиків запропоновані синтетичні речовини: оксафенамід, циквалон, нікодин й ін. Деякі з них мають також протизапальну й антимікробну дію.

До групи холагола відносять магнію сульфат, м-холіноблокатори й спазмолитики. Магнію сульфат (20-30 % розчин) призначають усередину або вводять через дуоденальний зонд безпосередньо у дванадцятипалу кишку. При цьому відбувається рефлекторне скорочення жовчного міхура, розслаблення сфінктера Одді й жовч із міхура викидається в кишечник. Подібною дією володіють деякі рослинні олії (олівкова, соняшникова) і спеціально виготовлені препарати енатин, оліметин, холагол і інші.

При спазмах жовчних проток або їхній закупорці каменем призначають спазмолітики міотропної дії (папаверин, но-шпа й ін.) або м-холіноблокатори (атропін, платифілін й ін.). Усуваючи спазм, вони полегшують відтік жовчі в кишечник. Під час нападу печіночної кольки спазмолітики призначають разом з анальгетиками: морфіном, промедолом або омнопоном.

Гепатопротекторні засоби

До цієї групи належать лікарські препарати, що підвищують стійкість печінки до різних патологічних впливів і посилють її знешкоджуючу функцію шляхом підвищення активності її ферментних систем.

Гепатопротекторний ефект можуть проявляти вітаміни, антиоксиданти. У цей час у якості спеціальних гепатопротекторних засобів використаються легалон, ессенціале, лів-52, силібор,карсил, катерген й ін.

Легалон містить флавоноіди рослини расторопші плямистої, що проявляють гепатотропну дію.

Препарат силібор містить суму флавоноїдів із плодів расторопши. Їх застосовують при лікуванні гепатитів і цирозі печінки. При токсичних поразках печінки (дистрофія, цироз) застосовують ессенціалє, лів-52 й ін. препарати, що поліпшують метаболічні процеси в печінці (холін, аргінін, бетаін й ін.)