Засоби, що впливають на секреторну функцію підшлункової залози

Для травної функції тонкого кишечнику важливе значення мають ферменти підшлункової залози (трипсин, ліпаза, амілаза й ін.) і жовч печінки, які надходять у дванадцятипалу кишку по спеціальних протоках. У місця їхнього впадання в кишку розташовується гладком язевий гніт (сфінктер Одді), що регулює надходження панкреатичного соку й жовчі в кишечник. Тому дія лікарських речовин, що регулюють вміст травних соків у кишечнику, спрямована головним чином на секреторну функцію підшлункової залози й печінки.

Ці речовини можна розділити на засоби, що стимулюють секрецію ферментів, засоби замісної терапії й засобу, засоби, що пригнічують секрецію ферментів, або антиферментні препарати.

Недостатня секреція ферментів підшлункової залози є одним з характерних ознак хронічного панкреатиту. При цьому захворюванні порушується травна функція кишечнику. Фізіологічним стимулятором секреторної функції підшлункової залози є соляна кислота. Потрапляючи зі шлунка в кишечник, вона дратує рецептори слизуватої оболонки дванадцятипалої кишки, що приводить до рефлекторного посилення секреторної функції підшлункової залози. Отже, при зниженій кислотності шлункового соку порушується функція не тільки шлунка, але й підшлункової залози. Тому призначення соляної кислоти в таких випадках відіграє важливу роль також для секреторної функції підшлункової залози.

Зовнісекреторну функцію підшлункової залози стимулюють гормони кишечнику секретин і холецистокін. Їх застосовують із діагностичною метою.

Як замісна терапія при недостатності секреторної функції підшлункової залози призначають ферментний препарат панкреатин, виготовлений з підшлункових залоз забійної худоби. Він містить трипсин й амілазу. Панкреатин приймають усередину перед їжею, запиваючи водою лужної реакції (розчином натрію гідрокарбонату або боржомом). Більш ефективним засобом замісної терапії є ферментний препарат - панзинорм форте. Він містить трипсин, хімотрипсин, ліпазу й амілазу, що забезпечує гарнетравлення жирів, білків і вуглеводів. Наявність у препараті екстрактів слизуватої оболонки шлунка й жовчі сприяє процесам травлення в цілому.

До комплексних препаратів відносяться також фестал, трифермент, дигестал, ораза й ін. Вони містять основні компоненти підшлункової залози й жовчі. Показання для застосування такі ж, як для панзинорма.

До антиферментних препаратів відносяться пантрипін, т р а с и л о л (к о н т р и к а л) і ін. Їх призначають при гострому панкреатиті для інактивації протеолітичних ферментів підшлункової залози, головним чином трипсину. У нормальних умовах ці ферменти виділяються в підшлунковій залозі в неактивному стані (проферменти); активація їх відбувається в кишечнику. При гострому панкреатиті активація ферментів відбувається в самій залозі, і вони (особливо трипсин) починають руйнувати (переварювати) тканина залози. При цьому виникають різкі болі в животі й може наступити смерть від гострого перитоніту (запалення очеревини). Застосування антиферментних препаратів дозволило значно знизити смертність при цьому захворюванні.

Фестал (Festal)

Застосовується усередину по 1-2 драже під час їжі. Форми випуску:драже.

Трифермент (Triferment)

Призначають усередину по 1-2 драже 3 рази в день перед їжею. Ф о р м и в ы п у с к а: драже.

Панкреатин (Pancreatinum)

Призначають усередину по 0,5-1 г перед їжею. Форми випуску: порошок,таблетки по 0,5 г.

Контрикал (Contrykal), Трасилол

При гострому панкреатиті призначають внутрівенно крапельно по 25 000-50 000 ОДу сухому виді, з додатком ампул з розчинником.