Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
самост-робота-доповнена.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.27 Mб
Скачать

Засоби, що підвищують апетит.

Втрата апетиту є симптомом багатьох захворювань і нерідко приводить до загального виснаження. У лікувальній практиці для підвищення апетиту використають різні гіркі речовини (гіркоти), в основному рослинного походження: настоянку полиню, настоянку центурії, збір апетитний, гірку настоянку й ін. Призначають їх усередину за 15-20 хв до їжі.

Механізм дії гіркот. Дратуючи смакові рецептори слизуватої оболонки язику й ротової порожнини, гіркоти рефлекторно підвищують збудливість харчового центра (очевидно, центра голоду), що призводить до підвищення апетиту й рефлекторному посиленню секреції шлункового соку.

Засоби, що гнітять апетит.

Ці засоби призначають звичайно при аліментарному ожирінні, тобто ожирінні внаслідок систематичного переїдання. Таке ожиріння нерідко зустрічається в людей, що уникають фізичних вправ і страждаючим надмірним апетитом.

Для зменшення апетиту (почуття голоду) призначають анорексигенні речовини (греч. an - заперечення, orexis - апетит).

Більшість анорексигенних речовин по хімічній будові й фармакологічних властивостях подібні з фенаміном, що є психостимулятором. Однак фенамін у якості анорексигенного засобу малопригодний, тому що викликає ряд побічних явищ. У цей час у якості анорексигенних засобів застосовують фепранон, дезопімон, мазиндол й ін. У порівнянні з фенаміном, вони проявляють більш виборчу збудливу дію на центр насичення, що супроводжується зменшенням почуття голоду й дозволяє обмежити прийом їжі. На відміну від фенаміну, вони не викликають пристрасті, менше збуджують центральну нервову систему й не викликають значного підвищення артеріального тиску.

Протипоказані при вагітності, гіпертонічній хворобі, порушеннях мозкового й коронарного кровообігу, при підвищеній нервовій збудливості.

Настоянка полиню (Tinctura Absinthii)

Призначають усередину по 15-20 капель за 30 хв до їжі для поліпшення апетиту.

Настоянка гірка (Тinсturа amara).

Застосовують усередину по 10 - 20 крпель на прийом.

Форма випуску: у флаконах по 25 мл.

Зберігання: у захищеному від світла місці.

Дезопімон (Dеsopimonum)

Призначають усередину в таблетках по 0, 025 г(25 мг) 1 - 2 - 3 рази в день під час їжі в сполученні з малокалорійною дієтою (див. Фепранон).

Форма випуску: таблетки по 0, 025 г

Зберігання: список А. Відпускається тільки по рецепту лікаря.

Фепранон (Phepranonum)

Призначають усередину по 0,025 г перед сніданком й обідом за годину до їжі, послабляє почуття голоду. Форми випуску: таблетки (драже) по 0,025 г Зберігання: список А; у захищеному від світла місці.

Засоби, що впливають на функцію шлунка

Розрізняють секреторну й рухову функції шлунка, які можуть порушуватися при різних захворюваннях.

Секреторна й рухова функції шлунка регулюються вегетативними нервами (головним чином блукаючими холінергічними) і тканевими гормонами. Блукаючий нерв підсилює виділення шлункового соку й підвищує тонус гладких м'язів шлунка. Серед тканевих гормонів гастрин і гістамін (утворюються в стінці шлунка) підсилюють секреторну активність шлунка, а секретин і холецистокінін (гормони кишечнику) гнітять секрецію слизуватої шлунка.

У клінічній практиці часто зустрічаються запальні захворювання слизуватої шлунка — гастрити (гострі й хронічні) і виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки.

Гастрити розвиваються внаслідок подразнення слизуватої оболонки шлунка, неповноцінного харчування, при інфекційних захворюваннях і т.д. Характерними ознаками гастриту є болі в ділянці шлунка, порушення апетиту, нудота, печія й т.д. Виділення шлункового соку в одних випадках збільшується (гіпертрофічний, гіперацидний гастрит), в інші - зменшується або повністю припиняється (атрофічний, гіпацидний гастрит). Стан, при якому відсутні в шлунку соляна кислота й пепсин, називають ахілією.

При гіпертрофічному гастриті нерідко виникає виразкова хвороба. Важливе значення в розвитку виразкової хвороби має нервова система. При частих психічних травмах, важких переживаннях і т.д. патологічні імпульси, що надходять із кори головного мозку, викликають спазм судин у стінці шлунка, порушують харчування слизуватої оболонки, що призводить до її некрозу й виникнення виразки. Утворенню виразки сприяє чрезмірне виділення шлункового соку (особливо соляної кислоти), що «роз'їдає» і дратує поверхню виразки. У результаті підвищення тонусу гладких м'язів шлунка й спазму привратника їжа затримується в шлунку, виникають печія й болісні болі.

В останні роки встановлено, що гастродуоденальні виразки нерідко асоціюються з Helicobacter pylori.

Виразкова хвороба може виникнути в результаті ослаблення захисних (гастропротекторних) властивостей шлунка й дванадцятипалої кишки. Хвороба має тривалий хронічний плин і чревата небезпечними для життя ускладненнями: проривом (проривом) стінки шлунка, профузною кровотечею, переродженням виразки в рак.