Калійзберігаючі діуретики

СПІРОНОЛАКТОН (Spironolactonum, Verospironum, Верошпірон, Альдактон; у таб. по 0, 025) - слабкий калійзберігаючий діуретик, що є конкурентним антагоністом альдостерону. Спіронолактон за хімічною структурою дуже схожий на альдостерон (стероїд), а тому блокує альдостеронові рецептори в дистальних канальцях нефрона, що порушує зворотне надходження (реабсорбцію) натрію в клітку ниркового епітелію й збільшує екскрецію натрію й води із сечею. Активність спіронолактона не залежить від кислотно-основного стану. Препарат має істотну тривалість дії (до декількох діб). Це препарат повільної, але тривалої дії. Препарат підвищує кальційурез, проявляє пряму позитивну інотропну дію на серцевий м'яз.

Показання до застосування:

1. Первинний гіперальдостеронізм (синдром Кону - пухлина наднирок). При цій патології верошпірон використають як препарат консервативної терапії.

2. При вторинному гіперальдостеронізмі, що розвивається при хронічній серцевій недостатності, цирозі печінки, нефропатичному синдромі .

3. У комплексній терапії хворих гіпертонічною хворобою.

4. Спіронолактон показаний для комбінування його з іншими діуретикими, що викликають гіпокаліємію, тобто для корекції калієвого балансу, порушеного при використанні інших сечогінних засобів (тіазиди, діакарб).

5. Препарат призначають при подагрі й цукровому діабеті.

6. Спіронолактон призначають також для посилення кардіотонічної дії серцевих глікозидів (тут також важливий той факт, що спіронолактон гальмує калійурез).

Побічні ефекти:

1. Диспепсичні розладу (болі в животі, діарея).

2. При тривалому використанні разом із препаратами калію - гіперкаліемія.

3. Сонливість, головні болі, шкірні висипки.

4. Гормональні розлади (препарат має стероїдну будову): - у чоловіків - може виникнути гінекомастію; - у жінок - вірилізацію й порушення менструального циклу

5. Тромбоцитопенія.

Препарат цієї ж групи - ТРИАМТЕРЕН ((Тriamterenum; Птерофен). Випускається в капсулах по 50 мг. Слабкий калійзберігаючий діуретик, початок дії через 2 - 4 години, тривалість ефекту - 7-16 годин. Порушує реабсорбцію натрію в збірних трубочках і гальмує калійурез (дистальні відділи). Препарат підсилює дію інших сечогінних засобів, особливо тіазидів, запобігаючи розвитку гіпокалієміі. Сприяє виведенню уратів. Проявляє гіпотензивну дію достатньої сили. Препарат не можна призначати вагітним жінкам, тому що відбувається порушення фолієвої кислоти

Калійзберігаючим діуретиком слабкої сили, та середньої тривалості дії є також препарат АМІЛОРИД (таб. по 5 мг). Препарат ТРИАМПУР є комбінацією триамтерена й дихлотіазида.

Засоби, що не впливають на секрецію калію. Осмотичні діуретики

До цієї групи сечогінних засобів відносяться манітол, концентровані розчини глюкози, гліцерин. Поєднують ці препарати в одну групу загальні механізми дії. Останні обумовлюють те, що діуретичний ефект цих сечогінних засобів сильний, потужний.

МАНІТОЛ (МАНІТ; Mannitolum герметично закритих флаконах по 500 мл, що містять 30, 0 препарату, а також в ампулах по 200, 400, 500 мл 15% розчину.)- шестиатомний спирт, що є найбільш сильним з існуючих осмотичних діуретиків. Він здатний збільшити діурез на 20% від усього натрію, що профільтрувався в клубочках.

Виводиться повільно. При внутрішньовенному введенні, перебуваючи в крові, манітол, як й інші діуретики цієї групи, різко підвищує осмотичний тиск у плазмі крові, що призводить до припливу рідини із тканин у кров і збільшенню ОЦК (" ефект, що висушує,"). Це приводить до зниження реабсорбціі натрію й води в дистальній частині нефрона, а також обумовлює посилення фільтрації в клубочках. Крім того, маннитол добре фільтрується через мембрану клубочків і створює високий осмотичний тиск у сечі, а реабсорбціі в канальцях не піддається. Манітол не піддається біотрансформаціі й виводиться незміненим, а тому постійно притягає воду й первинно виводить її за собою. Застосування осмотичних діуретків не супроводжується гіпокаліємією і зміною кислотно-основного стану.

По здатності виводити воду з організму, манітол - майже найдужчий препарат.

Показання до застосування:

1. Попередження розвитку або ліквідація набряку мозку (шок, пухлина мозку, абцес) є найпоширенішим показанням.

2. Манітол показаний як засіб дегідратаційної терапії при набряку легенів, що виникли після токсичної дії на них бензину, скипидару, формаліну; а також при набряку гортані.

3. При проведенні форсованого діурезу, зокрема при отруєнні лікарськими засобами (барбітуратами, саліцилатами, сульфаніламідами, ПАСК, борною кислотою), при переливанні несумісної крові.

4. При гострому нападі глаукоми.

Побічні ефекти: - головний біль, нудота, блювота, іноді алергійні реакції.