Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
самост-робота-доповнена.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.27 Mб
Скачать

Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему

Відомо вже кілька поколінь цієї підгрупи препаратів:

I покоління: КАПТОПРИЛ.

II покоління: ЕНАЛАПРИЛ.

III покоління: РАМІПРИЛ, ЛІЗИНОПРИЛ, ЦИЛАЗАПРИЛ.

Спазм судин нирок призводить до ішемії нирок, що у свою чергу сприяє синтезу реніну, у присутності якого утворюється малоактивний ангіотензин I плазми крові, що під впливом спеціального ангіотензинперетворюючого ферменту переходить в ангіотензин II, що володіє потужною судинозвужувальною дією за рахунок стимуляції ангіотензинових рецепторів стінок судин. Крім того, ангіотензин II стимулює виділення корою наднирок «натрій-затримуючого гормону» альдостерону, що затримує натрій і воду в стінках судин і збільшує обсяг крові, що у свою чергу ще більше підвищує артеріальний тиск.

Механізм дії: пригнічують АПФ і блокують перетворення ангіотензину1 в ангіотензин11

Препарати цієї групи знижують АТ, перед- і постнагрузку, при цьому підвищується натрійурез і загальний діурез, а ОЦК залишається в нормі.

Препарати можна застосовувати довгостроково: від декількох місяців до чотирьох років. Тривалість ефекту - 4-8 годин. Найкращий ефект досягається при застосуванні їх у комплексі з диуретиками й вазодилятаторами. Гарний ефект відзначається при лікуванні хворих ГБ із атеросклерозом.

Фармакологічні ефекти обґрунтовують застосування препаратів даної підгрупи в наступних випадках:

- при артеріальній гіпертензії з високим вмістом реніну (ниркові артеріальні гіпертензії);

- при лікуванні хворих із ГХ, резистентних до традиційних антигіпертензивних препаратів, або при їхній нестерпності;

- при лікуванні хворих ГХ із проявами склерозу;

- при застійній недостатності кровообігу (

Побічні ефекти: запаморочення, головний біль, шкірна висипка, сверблячка, порушення смакових відчуттів, гіперемія шкіри. Також можливі протеінурія, нефротичний синдром, нейтропенія.

КАПТОПРИЛ (Captoprilum; Капотен таб. по 0,025 й 0,05;) - антигіпертензивний препарат. Побічні ефекти : алергійні реакції (шкірні висипки, лихоманка), головний біль, зіпсуття смаку, тахікардія. Препарат впливає на кров, виділення відбувається через нирки, може з'явитися протеінурія. При прийомі каптоприла підвищується чутливість кліток до інсуліну й утилізація глюкози. Таким чином, хворим з інсулінозалежним цукровим діабетом препарати цієї підгрупи варто призначати в менших дозах. Можливо різке падіння АТ, тому лікування варто починати із призначення малих доз, поступово збільшуючи їх. Препарат здатний проникати через плаценту.

ЕНАЛАПРИЛ (Еnаlаpril; Едніт, Ренітек таблетки по 0, 005; О, О1 и 0, 02 г (5; 10; 20 мг)) - препарат другого покоління, позбавлений сульфгідрильних груп, і тому має менше побічних ефектів (при прийомі цього препарату не виникає почервоніння шкіри, порушень смаку); діє триваліше, ніж каптоприл.

Діуретики (сечогінні засоби)

В основі гіпотензивного ефекту даної групи засобів лежить зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК). У комплексній терапії хворих ГХ частіше використають тіазидні діуретики, наприклад,

ДИХЛОТІАЗИД (Dichlothiazidum Гіпотіазид, Гідрохлортіазид таблетки по 0, 025 и О, 1 г).

Препарати даної групи сприяють виведенню з організму іонів натрію, а значить і води. При цьому відбувається зниження ОЦК. У результаті знижується серцевий викид, а також іде стійке зниження загального периферичного опору. У підсумку поступово знижується АТ.

При тривалому прийомі діуретиків знижується вміст іонів натрію в судинній стінці, що приводить до ослаблення її реакції на вплив ендогенних судинозвужувальних речовин.

Крім цього, на тлі прийому тіазидних діуретків (дихлотіазида) різко збільшується ефективність багатьох гіпотензивних засобів.

Недоліком дихлотіазида є виникаюча при його прийомі гіпокаліємія, а також, що відбувається при цьому затримка, солей сечової кислоти. Останнє варто враховувати при наявності подагри у хворого гіпертонічною хворобою.

Тіазиди також сприяють затримці цукру в крові. У цілому ж диуретки показані при всіх формах гіпертонічної хвороби.

СПІРОНОЛАКТОН (Sрironоlасtonum Альдактон, Верошпирон, таблетки по 0, 025 г (25 мг) - калійзберігаючий діуретик і тому препаратом вибору при гіпокалієміі. Цей препарат можна призначати хворим, з подагрою, а також хворим, що страждають цукровий діабет.

ПРОТИАРИТМІЧНІ ПРЕПАРАТИ

Протиаритмічними називають препарати, які нормалізують порушення ритму серцевих скорочень, попереджають або усувають виникнення аритмій.

Нормальна функція серця забезпечується такими властивостями міокарда: автоматизм, збудливість, провідність і скоротність. Ці властивості, а також вплив ЦНС забезпечують нормальний ритм роботи серця.

Властивості міокарда, що визначають серцевий ритм, автоматизм, збудливість і провідність, залежать від електролітного обміну. Останній включає обмін іонів К , Na+, Са2+, М 2+.

Na+ - позаклітинний іон, проникає в клітину в момент деполяризації, концентрація Na+ в організмі завжди достатня, тому рідко виникає пору­шення обміну Na+, що могло б суттєво впливати на серцевий ритм.

К+ - внутрішньоклітинний іон. Дефіцит К* призводить до розвитку тахікардії. Надлишок К+ викликає сповільнення ритму (зниження збудливості та провідності).

Са+ сприяє посиленню збудливості, провідності та скоротності міокарда. Антагоністами Са2+ є К і М 2+.

Крім внутрішніх регуляторів ритму серця існують також зовнішні, до яких відноситься вегетативний відділ нервової системи. Так, парасимпатичний нерв (блукаючий) сповільнює серцевий ритм, а симпатичний — прискорює.

Порушення серцевого ритму можливе при таких захворюваннях як ішемічна хвороба серця, склероз вінцевих судин, гіпертонічна хвороба, міокардит, токсичне ураження міокарда, ревматизм, ревмокардит, серцева недостатність, пороки серця.

Порушення автоматизму та провідності призводять до порушення серцевого ритму.

(розвиваються такі патологічні зміни, як миготлива аритмія, тремтіння передсердь, фібриляція.

Розрізняють два основних види аритмій :

1. Тахіаритміі (її різновиди)

Екстрасистолія-внечергові додаткові скорочення

Миготлива аритмія-хаотичне скорочення окремих м язевих волокон стінок передсердь

Пароксизмальна тахікардія- приступи серцебиття з частотою пульса 150-200 в хв.

2. Брадиаритміі.

У зв'язку із цим всі антиаритмічні засоби розділяють на дві великі групи:

1. Засоби, що застосовують при тахиаритміях.

2. Засоби, що застосовують при брадиаритміях.