Засоби,що застосовують при інфаркті міокарда.

Лікування інфаркту міокарда проводиться за наступними напрямками: зняття ангінозного нападу (знеболювання), обмеження зони ішемічного ушкодження, лікування ускладнень, відновлення або поліпшення кровотоку в зоніушкодженної коронарної артерії, психологічна й фізична реабілітація.

Перша дія по зняттю ангінозного нападу - сублінгвальний прийом таблетки нітрогліцерину (0,5 мг). Якщо після цього болючий синдром зберігається, а АТ не наростає й нітрогліцерин задовільно переноситься, препарат варто давати через кожні 5-10 хв до приїзду швидкої допомоги, бажано не більше 4 разів (при постійному контролі АТ кратність може бути більшою). До госпіталізації ще необхідно розжувати аспірин (325 мг). Найбільш ефективним методом знеболювання при ангінозному нападі є нейролептанальгезія

Використається комбіноване введення наркотичного анальгетика фентаніла (1-2 мл 0,005% розчину) і нейролептику дроперідола (2-4 мл 0,25% розчину). Суміш уводиться внутрівенно повільно після попереднього розведення в 10 мл фізіологічного розчину під контролем рівня АТ й частоти подиху.

Морфін застосовується при яскраво вираженому ангінозному статусі, особливо в сполученні з недостатністю кровообігу й гіпертензією. Знімаючи біль, морфін усуває страх й ядуху, викликає почуття ейфорії. При цьому зберігається небезпека пригнічення подиху, атонії кишечнику й сечового міхура. Призначається морфін внутрівенно по 10мг(1 мл 1% розчину), можна в сполученні з 0,5 мл 0,1% розчину атропіну в 10-15 мл фізрозчину. Може використатися клофелін, що володіє крім гіпотензивної , знеболюючою й седативною дією.

АНТИГІПЕРТЕНЗИВНІ ЗАСОБИ

Антигіпертензивними називаються засоби, що знижують підвищений артеріальний тиск.

Гіпертонічна хвороба (ГХ) - дуже часта патологія, основною ознакою якої є стійке підвищення артеріального тиску. Кожен п'ятий житель розвинених країн страждає гіпертонічною хворобою.

Підвищення АТ здійснюється й підтримується, завдяки трьом основним факторам:

1. Підвищення загального периферичного опору (ОПС) судин. Даний показник багато в чому залежить від симпатичних норадренергічних імпульсів.

2. Насосна функція серця, його ударна функція, реалізована через такий показник як хвилинний обсяг крові (ХОК).

3. Обсяг циркулюючої крові (ОЦК).

Залежно від впливу антигіпертензивних засобів на різні фактори, здійснюють їхню класифікацію.

Класифікація антигіпертензивних засобів

I. Нейротропні засоби:

1. Препарати центральної дії (клофелін, метилдофа, піроксан);

2. Препарати периферичної дії:

а) гангліоблокатори (пентамін, бензогексоній, пірилен, гігроній);

б) симпатолітики (октадин, резерпін);

в) адреноблокатори:

- альфа-адреноблокатори (фентоламін, дигідроерготоксин, празозин);

- бета-адреноблокатори (анаприлін, метапролол).

II. Вазодилятатори (судинорозширювальні засоби):

1. Засоби міотропної дії ( папаверин, дибазол, апресин, нітропрусид натрію);

2. Блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, ніфедипін);

3. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл й ін. );

4. Антагоністи рецепторів ангіотензина II (лозартан);

III. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін -діуретики (дихлотиазид, фуросемід, спіронолактон).

IV. Комбіновані засоби (адельфан, кристепін, трирезид, синипресс).