Протипоказання до застосування серцевих глікозидів

1) екстрасистолія;

2) атриовентрикулярні блокади;

3) гіпокаліємія;

4) шлуночкова пароксизмальна тахікардія.

Неглікозидні (нестероїдні) синтетичні кардіотоніки

У зв'язку з високою токсичністю серцевих глікозидів, вівся пошук синтетичних кардіотонічних засобів з більшою широтою дії, ефективністю при різних видах серцевої недостатності, наявністю інших позитивних якостей. Таким чином, був створений ряд препаратів, що відповідають цим умовам

АМРИНОН (Amrinone; амп. по 20 мл розчину, що містить 100 мг діючої речовини)(Весистол, Вінкорам, Інокор). Препарат проявляє позитивну інотропну дію, судинорозширювальну дію, збільшує серцевий викид, знижує тиск у системі легеневої артерії, зменшує периферичний опір судин.

Показання до застосування:

- тільки для короткочасної терапії гострої застійної серцевої недостатності (у відділенні інтенсивної терапії під контролем гемодинаміки).

Побічні ефекти: зниження АТ, тахікардія, надшлуночкова й шлуночкова аритмія, тромбоцитопенія, порушення функції нирок і печінки.

МІЛРИНОН.(Milrunorum амп.0,1% розчину) (Коротроп, Примакор) Фармакодинаміка і показання до застосування близькі до амринону, не викликає %ромбоцитопенію, більш активний (має у 20 разів вищу кардіотонічну активність, ніж амринон).

АНТИАНГІНАЛЬНІ ЗАСОБИ

Антиангінальні препарати – препарати,що знижують потребу міокарда в кисні, поліпшують вінцевий кровообіг, підвищують постачання кардіоміцитів киснем, покращують енергетичний обмін у клітинах міокарда, використовують для лікування й профілактики важкого захворювання серцево-судинної системи - ішемічної хвороби серця (ІХС) і її ускладнень (інфаркт міокарда).

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ (ІХС) (синонім «коронарна хвороба серця») походить від терміна «ішемія» - затримувати, зупиняти кров. У результаті недостатнього надходження крові в клітини серцевого м'яза порушуються метаболічні процеси, енергоутворення, знижується скорочувальна функція міокарда в зоні ішемії, з'являється біль. Біль - самий яскравий клінічний прояв ішемії міокарда, її ще називають ангінозною. Основний патогенетичний механізм ангінозного болю - перевищення потреби міокарда в кисні над можливостями його доставки. Найчастіше доставка обмежується через звуження просвіту артерій, що харчують серцевий м'яз, атеросклеротичними бляшками або через спазм артерій. Залежно від ваги й тривалості ішемія може звестися до стенокардії, коли процес виражається болючим ангінозним нападом (angina pectoris), або в більш важкому випадку привести до загибелі частини серцевого м'яза, тобто розвитку інфаркту міокарда або настанню раптової коронарної смерті. Крім названих форм ІХС може проявлятися різними порушеннями серцевого ритму, недостатністю кровообігу, при яких болючі відчуття йдуть на другий план.

Ангінозному болю властиві чіткі клінічні особливості, що дозволяють при правильному зборі анамнезу розпізнати її по розповіді хворого. Рекомендується при розпитуванні з'ясувати такі моменти: 1) характер болючих відчуттів; 2) локалізацію; 3) умови виникнення; 4) тривалість болючих відчуттів; 5) іррадіацію.

СТЕНОКАРДІЇ властиві стискаючі, пекучі болі, що локалізуються в загрудинній або передсерцевої ділянці ліворуч від грудини, що виникають при фізичному навантаженні або емоційній напрузі, що тривають 2-3, але не більше 10-15 хв і зникаючі зі зменшенням навантаження або припиненням її. Найбільш часто зустрічається іррадіація - ліва рука, ліва лопатка, нижня щелепа.

Специфічна для стенокардії залежність толерантності до фізичного навантаження від погоди й часу доби. У холодну вітряну погоду хворий без зупинки може пройти, як правило, значно меншу відстань, ніж у теплий день. Найбільш важкі для пацієнта ранкові годинники й дорога з будинку на роботу. Структурно напад стенокардії характеризується поступовим наростанням болю й швидким її припиненням.

ІНФАРКТ МІОКАРДА (ЇМ) - ішемічне ураження (некроз) серцевого м'яза, обумовлене гострим порушенням коронарного кровообігу в внаслідок тромбозу однієї з коронарних артерій. Відповідно до сучасних подань, утворення тромбу ініціюється розривом або ерозією атеросклеротичної бляшки, порушенням цілісності ендотелія з наступною адгезією в місці ушкодження тромбоцитів і формуванням тромбоцитарної «пробки».

Таким чином, якщо з якої-небудь причини підвищення коронарного кровотоку не здатне задовольнити потреби, що збільшуються, у кисні, то розвивається стенокардія.

У зв'язку із двома основними причинами виникнення стенокардії (порушення доставки кисню й посилення потреби міокарда в кисні), існують і два основних принципи фармакологічної корекції :

1. Розширення коронарних судин і підвищення в такий спосіб доставки кисню.

2. Зниження роботи серцевого м'яза й зменшення в такий спосіб потреби міокарда в кисні.

При лікуванні хворого, що страждає стенокардією, можна переслідувати дві мети :

1. Зняти (обірвати, припинити) напад стенокардії.

2. Попередити напад стенокардії, що означає можливість хронічного лікування хворих. Такий вид терапії дозволяє попереджає розвиток нападів і збільшити толерантність (стійкість) до фізичного й емоційного навантажень.

Всі препарати, що використовують при ІХС можна розділити на групи: