Принципи призначення серцевих глікозидів

Серцеві глікозиди не можна призначати спонтанно. Це особливий розділ лікування хворих. Кумуляція препарату може призвести до інтоксикації серцевими глікозидами. Таким чином, для лікування хворих хронічною серцевою недостатністю серцеві глікозиди застосовують у дозах, що забезпечують створення стабільної терапевтичної концентрації препарату в крові.

При цьому в першій фазі лікування ("насичуючої") у конкретного хворого досягають компенсації серцевої діяльності. Для цього на початку лікування призначають таку дозу , що дозволяє досягти максимального терапевтичного ефекту (доза насичення, доза навантажувальна або повна доза дигіталізаціі). По досягненні дози насичення переходять до другої фази лікування ("підтримуючої"), коли препарати серцевих глікозидів призначають у малих дозах, достатніх для підтримки досягнутої компенсації. Для деяких хворих підтримуюча фаза може бути досить тривалої, іноді довічною. У першій фазі лікування препарат можна вводити парентерально або перорально, а в другій - перорально. Доза насичення для дигитоксина дорівнює 0, 8 - 1, 2 мг, тобто, для досягнення дози насичення необхідно призначити від 8 до 12 таблеток.

Підтримуюча доза компенсує ту кількість препарату, що піддається елімінації. Підтримуюча доза підраховується по певних формулах. Для дигитоксина підтримуюча доза дорівнює 0, 05-0, 1 мг/сут, тобто необхідно призначити цілу таблетку або її половину в день.

Токсична дія серцевих глікозидів

Серцеві глікозиди є одними із самих токсичних препаратів. Вони мають винятково малий терапевтичний індекс - токсична доза становить 50-60% від терапевтичної. У кожного четвертого хворого, що приймає препарати серцевих глікозидів, відзначаються симптоми отруєння. Причинами цього можуть бути:

1) низький терапевтичний індекс;

2) недотримання наявних принципів використання серцевих глікозидів;

3) комбінація з іншими препаратами :

- при використанні серцевих глікозидів разом з діуретиками відбувається втрата калію, що сприяє порушення серцевого ритму (екстрасистолія);

- спільне застосування препаратів серцевих глікозидів із глюкокортикоідами також веде до втрати калію з відповідним порушенням ритму серцевих скорочень;

4) важкі поразки печінки й нирок;

5) індивідуальна висока чутливість хворого до серцевих глікозидів, особливо при інфаркті міокарда.

Симптоми інтоксикації ділять на:

I. Кардіальні симтоми інтоксикації:

1. Брадикардія.

2. Атриовентрикулярні блокади.

3. Екстрасистолія.

II. Зовнікардіальні симптоми інтоксикації:

1. З боку ШКТ: зниження апетиту, нудота, блювота, болю в животі. Це найбільш ранні симптоми інтоксикації з боку ШКТ.

2. Неврологічна симптоматика (її зв'язують із надмірною брадикардією, що виникає при передозуванні серцевих глікозидів) : адинамія, запаморочення, слабість, головний біль, сплутаність свідомості, порушення сприйняття кольорів, галюцинації, "тремтіння предметів" при їхньому розгляданні, падіння гостроти зору.

Міри допомоги при інтоксикації серцевими глікозидами

При інтоксикації серцевими гликозидами треба :

1. Негайно скасувати препарати серцевих глікозидів з одночасним призначенням активованого вугілля, промиванням шлунка, також варто призначити сольові проносні.

2. Тимчасово скасувати лікарські комбінації. Якщо стан хворого важкий, використати антиаритмічні засоби. В умовах стаціонару можна призначити (4-5%) розчин хлориду калію, внутрівенно, крапельно, під контролем ЕКГ.

3. Призначити хворому дифенін - препарат, що стимулює мікросомальні ферменти печінки й проявляє гарний антиаритмічний ефект. У наш час це один із кращих препаратів при шлуночковій тахікардії, обумовленій даною інтоксикацією. Лідокаін (ксикаін) при інтоксикації серцевими глікозидами менш ефективний, ніж дифенін. Також можна призначити унітіол, що є антидотом ,призначення препаратів калію : ПАНАНГІН, АСПАРКАМ (калію аспарагінат у сполученні з магнію аспарагінатом),