Механізм терапевтичної дії серцевих глікозидів (фармакодинаміка серцевих глікозидів)

Практично всім серцевим глікозидам властиві три основних фармакологічних ефекти :

• Позитивний інотропний

• Негативний хронотропний

• негативний дромотропний

I. Систолітична дія серцевих глікозидів (позитивний інотропний ефект)

Кардіотонічна дія проявляється в збільшені систоли скорочень міокарда:систола стає більш потужнішою і за часом більш коротшою Серцеві глікозиди, підсилюючи скорочення ослабленого серця, приводять до збільшення ударного обсягу. При цьому вони не збільшують споживання міокардом кисню, не виснажують його, а навіть збільшують у ньому енергетичні ресурси.

Це пов'язано з впливом на електролітний баланс у міокарді. Інотропна дія цих препаратів базується на їх здатності підвищувати вміст Са в кардіоміоцитах. Рівень вільного кальцію в клітині визначає скорочувальну здатність м'язів серця. (збільшується сила серцевих скорочень, частота серцевих скорочень та підвищується автоматизм і збудливість міокарда)

При серцевій недостатності ритмічна зміна вмісту вільного кальцію в цитоплазмі клітини протікає в'яло, пік зростання цього показника не має чіткості, що призводить до послаблення серцевих скорочень.

Препарати СГ посилюють проникнення іонів Са в кардіоміоцити з позаклітинної рідини, а також сприяють звільненню його зі внутрішньоклітинних місць депонування.

II. Діастолітична дія серцевих глікозидів. (негативний хронотропний ефект )

Цей ефект проявляється в тім, що при введенні серцевих глікозидів хворим із серцевою недостатністю відзначається сповільнення скорочень серця. Діастолітичний ефект є наслідком позитивного інотропного ефекту : під дією збільшеного серцевого викиду сильніше збуджуються барорецептори дуги аорти й сонної артерії. Імпульси із цих рецепторів надходять у центр блукаючого нерва, активність якого підвищується. У результаті ритм серцевих скорочень сповільнюється.

Таким чином, при використанні терапевтичних доз серцевих глікозидів посилені систематичні скорочення міокарда переміняються достатніми періодами "відпочинку" (діастоли), що сприяють відновленню енергоресурсів у кардіоміоцитах. Подовження діастоли створює сприятливі умови для відпочинку, кровопостачання, що здійснюється тільки протягом періоду діастоли, і харчування міокарда, для більш повного відновлення його енергоресурсів (АТФ, глікогену).

У цілому дія серцевих глікозидів можна охарактеризувати фразою: діастола робиться подовженою.

Механізм діастолітичної дії серцевих глікозидів пов'язаний з видаленням іонів кальцію із цитоплазми за допомогою "кальцієвого насоса".

III. Негативна дромотропна дія.

Наступний ефект серцевих глікозидів пов'язаний із прямим пригнічуючим їхнім впливом на провідну систему серця й тонізуючим впливом на блукаючий нерв.

У результаті сповільнюється проведення збудження по провідній системі міокарда.

Уповільнення провідності відбувається протягом всієї провідної системи, але найбільше воно виражено на рівні антривентрикулярного вузла. Подовжується інтервал часу між скороченням предсердя і шлуночків

На артеріальний тиск СГ діють в залежності від пачаткового рівня тиску. При нормальному тиску СГ його не змінюють, а при зниженому (в результаті послаблення міокарда)- підвищують.

СГ проявляють діуретичну дію за рахунок покращення кровонаповнення нирок

У здорової людини під впливом терапевтичних доз серцевих гликозидов описаних змін не буде (завдяки компенсаторним реакціям). Ці ефекти проявляються лише в умовах серцевої декомпенсації, що може виникати на тлі клапанних пороків, атеросклеротичних уражень, інтоксикації, фізичного навантаження, при інфаркті міокарда й т.п. При зазначених станах виникає серцево-судинна недостатність. Під впливом серцевих гликозидов у цих умовах збільшення сили скорочень серця і його хвилинного обсягу крові поліпшує гемодинаміку у всьому організмі й ліквідує наслідки її порушень у хворих із серцевою недостатністю:

- насамперед, зменшується венозний застій, що сприяє ліквідації набряків;

- відновлюються порушені функції внутрішніх органів (печінки, ШКТ, нирок й ін. );

- відбувається збільшення діурезу в результаті зменшення реабсорбції натрію й втрати калію із сечею;

- зменшується обсяг циркулюючої крові.

У підсумку полегшуються умови роботи серця. Поліпшення кровопостачання в легенях сприяє підвищенню газообміну. Поліпшується доставка кисню тканинам, ліквідується тихорєцька гіпоксія й метаболічний ацидоз. Все це веде до зникнення у хворого ціанозу, задишки, до нормалізації артеріального тиску, сну, процесів гальмування й збудження в ЦНС.

Кардіотропний ефект наступає слідом за створенням у міокарді необхідних концентрацій серцевих глікозидів. Швидкість розвитку ефекту залежить як від легкості проникнення діючих речовин через клітинні мембрани, так і від зв'язування з білками плазми крові Тривалість ефекту препаратів цієї групи визначається швидкістю їхньої елімінації. Полярні глікозиди виводяться в основному нирками в незміненому вигляді, а неполярні піддаються біотрансформаціі в печінці.

Більша частина уведеної дози (різний обсяг у різних глікозидів) залишається в організмі, що і є причиною їхньої кумуляції-нагромадження в організмі при повторних введеннях. При цьому, чим триваліше діють серцеві глікозиди, тим значніше кумуляція (матеріальна кумуляція, тобто нагромадження самого серцевого глікозида в організмі).

Показання до застосування:

1. Як засіб швидкої допомоги при гострій серцевій недостатності. Із цією метою найкраще призначати внутрівенно швидко діючі глікозиди (строфантин, корглікон й ін. )

2. При хронічній серцевій недостатності. У цьому випадку доцільніше призначати довгостроково діючі глікозиди (дигитоксин, дигоксин).

3. Серцеві глікозиди призначають при деяких видах предсердних (суправентрикулярних) порушеннях ритму (миготливій й пароксизмальній тахікардії, а також при тріпотінні передсердь). У цьому випадку використається вплив серцевих глікозидів на провідну систему.

4. Із профілактичною метою серцеві глікозиди застосовують у стадії компенсації у хворих з пороком серця перед майбутньою великою хірургічною операцією, перед родами й т.д.