5.Матеріали для самоконтролю:

А) Самостійно опрацювати матеріал підручників, додаткову літературу, матеріали для самостійної роботи студентів по темі:

1. Основні принципи терапії гострого інфаркту міокарда: розглянути такі групи засобів: наркотичні анальгетики, азоту закис, протиаритмічні засоби, серцеві глікозиди, антикоагулянти, фібринолітичні та судинорозширювальні засоби.

2. Фітотерапія при гіпертонічній хворобі.

3. Рослини, які мають сечогінну дію (ортосифон, брусниця, мучниця та ін).

Основні відомості законспектувати у зошити для самостійних робіт або оформити у вигляді реферата.

Б) Відповісти на запитання( самоконтроль):

1. Назвіть симптоми хронічної серцевої недостатності.

2. Які лік. рослини містять серцеві глікозиди? Назвіть препарати.

3. Чому строфантин і корглікон вводять лише в\в?

4. Які препарати СГ використовують при гострій серцевій недостатності? Хронічній серцевій недостатності?

5. Назвіть ознаки передозування СГ. Міри допомоги?

6. У яких випадках виникають серцеві аритмії?

7. Які засоби використовують при тахіаритміях? Брадиаритміях?

8. Які шляхи введення у організм калію хлориду? Чим небезпечне передозування цього препарату?

9. Назвіть засоби для усунення нападів стенокардії.

10. Вкажіть можливі шляхи введення у організм препаратів нітрогліцерину.

11. Які побічні ефекти характерні для нітрогліцерину?

12. Яка перша допомога при гострому інфаркті міокарда?

13. Як класифікують антигіпертензивні засоби?

14. В чому полягає синдром відміни при застосуванні клофеліну?

15. Які гіпотензивні засоби викликають ортостатичний колапс? Міри попередження?

16. Які препарати використовують для лікування гіпертензивного кризу?

17. Які сечогінні засоби використовують для лікування ГХ? У комплексній терапії гіпертензивного кризу?

18. Які препарати належать до калійзберігаючих діуретиків?

19. Які діуретичні засоби належать до препартів екстренної дії?

20. Які сечогінні засоби використовують для проведення форсованого діурезу?

21. Який сечогінний препарат є засобом вибору для лікування гіпертензивного кризу?

22. Які рослини містять речовини сечогінної дії?

23. Чому резерпін ніколи не використовують для зняття гіпертензивного кризу?

24. Вказати спосіб введення натрію нітропрусиду, магнію сульфату при гіпертензивному кризі.

25. Як змінюється дія магнію сульфату залежно від шляху введення?

26. Чому при набряку легень, пов’язаному з серцевою недостатністю, не можна використовувати осмотичні діуретики?

В) Випишіть у рецептах:

1. Строфантин;

2. Корглікон;

3. Дигоксин;

4. Целанід;

5. Нітрогліцерин;

6. Сустак;

7. Валідол;

8. Молсидомін;

9. Адонізид;

10. Каптоприл;

11. Анаприлін;

12. Калію хлорид;

13. Дихлотіазид;

14. Ізадрин;

15. Фуросемід;

16. Клофелін;

17. Магнію сульфат в ампулах;

18. Пентамін;

19. Бензогексоній;

20. Резерпін;

21. Маніт;

22. Триамтерен;

23. Спіронолактон;

24. Збір сечогінний;

Оформіть рецепти відповідно до вимог діючого наказу

Г) Підготуйте реферат на одну із запропонованих тем

Теми рефератів:

1. Ускладнення глікозидотерапії. Міри допомоги.

2. Гострий інфаркт міокарда: симптоми, лікування, наслідки.

3. Фітотерапія при гіпертонічній хворобі.

Теоретичне забезпечення:

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ

КЛАСИФІКАЦІЯ:

Засоби, що впливають на діяльність серця

• Кардіотонічні

• Антиаритмічні

• Антиангінальні

Засоби, що використовують при патологічних змінах в судинах

4. Антигіпертензивні

5. Протисклеротичні

6. Засоби, що впливають на мозковий кровообіг

КАРДІОТОНІЧНІ ЗАСОБИ

Кардіотонічними засобами називають препарати, які посилюють скорочувальну активність міокарда та усувають симптоми серцевої недос­татності.

Серцева недостатність розвивається при невідповідності навантаження на серце і його здатності виконувати роботу і обумовлена порушенням нагнітальної функції шлуночків чи збільшенням опору серцевому викиду. За цих умов серце не може перекачати в артерії всю кров що надійшла по венам.

Найбільш широко використовуються в терапії серцевої недостат­ності серцеві глікозиди (СГ), останнім часом - нестероїдні кардіотонічні засоби.

СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ

Cерцеві глікозиди - складні безазотисті з'єднання рослинної природи, що володіють виборчим впливом на серце, що реалізується, головним чином, через виражений кардіотонічний ефект.

Препарати даної групи мають певні позитивні сторони:

- вони підвищують працездатність міокарда, забезпечуючи найбільш ощадливу й, разом з тим, ефективну діяльність серця.

Внаслідок цього виправдане застосування цих засобів для лікування хворих із серцевою недостатністю різної етиології.

До рослин, що містять серцеві глікозиди (усього їх, приблизно 400), відносять, насамперед, різні види наперстянки. Ця рослина одержала свою назву через квітки, які схожі з наперстком. Наперстянок, що містять серцеві глікозиди багато, але до теперішнього часу вивчена хімічна структура 13 серцевих глікозидів з 37 різновидів наперстянки.

Класифікація та препарати
Серцеві глікозиди (СГ)
Препарати наперстянки	Препарати строфанту	Препарати конвалії, горицвіту*, жовтушника та морської цибулі***	Нестероїдні (неглікозидні) кардіотонічні засоби
Дигоксин Дигітоксин Кордигіт Ланатозид Лантозид	Строфантин Строфантидину ацетат	Корглікон Адонізид* Кардіовален Мепросциларин***	похідні арилалкіл-амінів (Допамін, Добутамін); біфіридини (Амринон, Мілринон);

У медичній практиці найбільш широко застосовують препарати серцевих глікозидів,що одержують з наступних рослин цього роду:

- наперстянка пурпурна (червона), Digitalis purpurea.

Серцевий глікозид - дигитоксин.

- наперстянка шерстиста, Digitalis lanata. Препарати серцевих глікозидів - дигоксин, целанід (ізоланід, лантозид).

Крім того, серцеві глікозиди можуть бути отримані з інших рослин :

- з насінь африканської багаторічної ліани, Strophanthus gratus й Strophanthus Kombe) одержують строфантин (-G або -К відповідно);

- з конвалії травневої(Convallaria majalis) одержують препарат корглікон, що містить конвалязид і конвалятоксин;

- з горицвіта весняного (Adonis vernalis) одержують препарати (адонізид, настій трави горицвіта), до складу яких входить сума глікозидів (цинарин, адонитоксин й ін. )

Всі серцеві глікозиди в хімічному відношенні родинні один одному: це складні органічні сполуки, молекула яких складається з нецукристої частини (аглікон або генін) і цукрів (глікон). Основою аглікона є стероідна циклопентанпергідрофенантренова структура, зв'язана в більшості глікозидів з ненасиченим лактонним кільцем.

Носієм характерної кардіотонічної дії серцевих глікозидів є аглікон.

Цукристий залишок (глікон) не володіє специфічним кардіотонічним ефектом, від нього залежить розчинність серцевих глікозидів, їхня проникність через клітинну мембрану, спорідненість до білка плазми й тканин, а також ступінь активності й токсичності. Однак тільки ціла молекула серцевих глікозидів викликає чіткий кардіотропний ефект.

Деякі серцеві глікозиди можуть мати той самий аглікон, але залишки різних цукрів; інші - той самий цукор, але різні аглікони; окремі серцеві глікозиди відрізняються від інших як цукристою частиною, так й агліконом.

При виборі серцевого глікозида для терапевтичного застосування важливе значення мають не тільки його активність, але й швидкість настання ефекту, а також тривалість дії, що, у значній мірі, залежить від фізико-хімічних властивостей глікозида, а також способів його введення.

По фізико-хімічним властивостям серцеві глікозиди підрозділяються на дві групи: полярні й неполярні. Приналежність до тієї або іншої групи серцевих глікозидів визначається кількістю полярних груп, що містяться в молекулі аглікона.

1. Полярні глікозиди (строфантин, корглікон, конваллятоксин, відносно полярні: дигоксин, целанід).

3. Неполярні (дигитоксин).

Чим більш полярна молекула серцевих глікозидів, тим більш її розчинність у воді, і тем менше її розчинність у ліпідах. Інакше кажучи, полярні глікозиди (гідрофільні), основними представниками яких є строфантин і корглікон, мало розчинні в ліпідах, а значить погано всмоктуються із ШКТ. Це обумовлює парентеральний (внутрішньовенний) спосіб введення полярних глікозидів.

Виведення полярних глікозидів здійснюється нирками (гідрофільні), у зв'язку із чим при порушенні видільної функції нирок їхня доза (щоб уникнути кумуляції) повинна бути зменшена.

Неполярні серцеві глікозиди легко розчинні в ліпідах (ліпофільні); вони добре всмоктуються в кишечнику, швидко зв'язуються з білками плазми, головним чином з альбумінами. Основним представником неполярних глікозидів є дигитоксин. Основна кількість що всмокталась дигитоксина надходить у печінку й виділяється з жовчю, потім знову всмоктується. Тому період напіввиведення неполярних глікозидів (наприклад, дигитоксина) становить у середньому 5 днів, а дія припиняється повністю через 14-21 день. Неполярні глікозиди призначаються перорально, а у випадку неможливості їхнього введення per os (блювота), їх можна призначити ректально (свічки).

Відносно полярні серцеві глікозиди (дигоксин, ізоланід) займають проміжну позицію. Тому ці препарати можна вводити як per os, так і внутрівенно, що й здійснюється на практиці.