
- •«Фармакологія та медична рецептура»
- •Тема №1: Вступ. Лікарська рецептура. Загальна фармакологія.
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •Рекомендована література:
- •Фармакокінетика лікарських речовин
- •Шляхи введення лікарських засобів в організм
- •Звільнення медикаменту з лікарської форми
- •Основні закономірності проникнення лікарських речовин через біологічні мембрани
- •Розподіл лікарських речовин в організмі
- •Фармакодинаміка лікарських речовин
- •Види (типи) дії лікарських речовин
- •За механізмом виникнення порушень є: ідіосинкразія і лікарська алергія.
- •Фактори, що впливають на дію лікарських речовин
- •Повторне введення лікарських речовин
- •Взаємодія лікарських речовин
- •Комбінована дія лікарських речовин
- •Дози лікарських речовин.
- •Антисептичні та дезінфекційні засоби
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Антисептичні та дезінфікуючі засоби
- •Антисептичні засоби
- •Хлорне вапно
- •Розчин Люголя
- •Дьоготь березовий
- •Метиленовий синій
- •Розчин аміаку
- •Тема №3: Хіміотерапевтичні засоби. Антибактеріальні препарати
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Антибіотики
- •Бета-лактамні антибіотики
- •Ампіцилін (Ampicillinum). Синоніми: Пентрексил
- •Канаміцину сульфат
- •Препарати, що всмоктуються в кишках:
- •Тема №3: Хіміотерапевтичні засоби. Окремі групи хіміотерапевтичних засобів
- •Кількість годин: 2
- •Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Протитуберкульозні засоби
- •Противірусні засоби
- •Протиглистні засоби
- •Тема №4: Лікарські засоби, які впливають на аферентну іннервацію: місцевоанестезувальні, в’яжучі, адсорбувальні, обволікальні, подразнювальні препарати
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Лікарські засоби, що діють переважно в ділянці закінчень чутливих нервів Місцевоанестезуючі засоби
- •Група складних ефірів
- •Група амідів
- •Тема №5: Лікарські засоби, які впливають на еферентну іннервацію Засоби, які впливають на функцію холінергічних синапсів
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Засоби, що стимулюють холінорецептори
- •Тема №6: Лікарські засоби, які впливають на еферентну іннервацію Засоби, які впливають на функцію адренергічних синапсів
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Засоби, що впливають на передачу збудження в адренергічних синапсах.
- •Адреноміметики непрямого типу дії (пресинаптичного).
- •Симпатолітики.
- •Адреноблокатори
- •Тема №7: Лікарські засоби, які впливають на центральну нервову систему Засоби для наркозу. Спирт етиловий. Снодійні та протиепілептичні засоби.
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •1. Засоби для наркозу
- •Засоби для інгаляційного наркозу
- •Засоби для неінгаляційного наркозу
- •Алкоголі.
- •Снодійні засоби
- •Снодійні засоби, похідні бензодіазепіна.
- •Протисудомні засоби
- •Тема №8: Лікарські засоби, які впливають на центральну нервову систему: Психотропні засоби. Аналептики.
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Стимулятори центральної нервової системи
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Оформіть рецепти відповідно до вимог діючого наказу моз України.
- •Засоби, що впливають на функції органів дихання
- •Відхаркувальні засоби
- •Фармокодинаміка
- •Секретомоторні засоби
- •Муколітичні засоби
- •Бронхолітичні засоби-
- •Механізм дії
- •Характеристика препаратів
- •Засоби, що застосовуються при набряку легень
- •Тема 10: Лікарські засоби, які впливають на серцево-судинну систему та функцію нирок.
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Механізм терапевтичної дії серцевих глікозидів (фармакодинаміка серцевих глікозидів)
- •Фармакологічні особливості серцевих глікозидів
- •Принципи призначення серцевих глікозидів
- •Токсична дія серцевих глікозидів
- •Міри допомоги при інтоксикації серцевими глікозидами
- •Протипоказання до застосування серцевих глікозидів
- •Неглікозидні (нестероїдні) синтетичні кардіотоніки
- •Засоби для зняття нападів стенокардії: Органічні нітрати
- •Засоби для запобігання нападів стенокардії:
- •Різні препарати
- •Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)
- •Коронаророзширяючі засоби міотропної дії.
- •Засоби,що застосовують при інфаркті міокарда.
- •Класифікація антигіпертензивних засобів
- •Антиадренергічні засоби
- •Гангліоблокатори
- •Симпатолітики
- •Адреноблокатори
- •Засоби, що блокують бета-адренорецептори
- •Вазодилятатори
- •Спазмолітичні засоби
- •Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)
- •Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему
- •Діуретики (сечогінні засоби)
- •Засоби, що використовують при тахіаритміях
- •Засоби, що блокують калієві канали (інгібітори реполяризації)
- •Бета-адреноблокатори
- •Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцієвих каналів)
- •Засоби, що застосовують при брадиаритміях
- •Сечогінні засоби (діуретики)
- •Калійвивідні «Петльові діуретики»
- •Калійзберігаючі діуретики
- •Засоби, що не впливають на секрецію калію. Осмотичні діуретики
- •Діуретики рослинного походження
- •Комбіновані засоби
- •Тема №11: Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травлення
- •Кількість годин: 4
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Засоби, що впливають на функцію органів травлення
- •Засоби, що впливають на апетит
- •Засоби, що підвищують апетит.
- •Засоби, що гнітять апетит.
- •Засоби, що впливають на функцію шлунка
- •Засоби, що впливають на секреторну функцію шлунка
- •Засоби, що підсилюють секрецію шлункового соку.
- •Засоби, що гнітять секрецію шлункового соку.
- •Гастропротектори.
- •Засоби, що впливають на моторику шлунка
- •Блювотні й протиблювотні засоби
- •Блювотні засоби.
- •Протиблювотні засоби.
- •Засоби, що впливають на секреторну функцію підшлункової залози
- •Жовчогінні засоби
- •Гепатопротекторні засоби
- •Холелітичні засоби
- •Засоби, що підсилюють рухову функцію к и ш е ч н и к у
- •Проносні засоби
- •Засоби, що послабляють рухову функцію кишечника
- •Тема №12: Засоби, які впливають на систему крові.
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Стимулятори еритропоезу. (антианемічні засоби)
- •Антианемічні засоби, що використовуються при гіпохромних анеміях
- •Засоби, що стимулюють лейкопоез
- •Засоби, що застосовуються при порушенні згортання крові
- •Засоби, що підвищують згортання крові (гемостатики) коагулянти
- •Інгібітори фібриноліза (антифібринолітики)
- •Засоби, що підвищують агрегацію й адгезію тромбоцитів
- •Засоби, що знижують згортання крові (антитромботичні засоби) антикоагулянти
- •Антикоагулянти непрямої дії (пероральні антикоагулянти)
- •Фібринолітики (тромболітики)
- •Засоби, що перешкоджають агрегації тромбоцитів (антиагреганти)
- •Плазмозамінні розчини
- •Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи
- •Кількість годин: 6
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Оформіть рецепти відповідно до вимог діючого наказу моз України
- •Засоби, що впливають переважно на процеси тканинного обміну гормональні й антигормональні препарати
- •Мета гормонотерапії
- •Класифікація гормональних препаратів
- •Препарати гормонів гіпофіза й гіпоталамуса
- •Препарати гормонів щитовидної залози і їхніх антагоністів
- •Препарати гормонів прищитоподібних залоз
- •Гормональні препарати підшлункової залози й синтетичні гІпоглікемічні засоби
- •Синтетичні (пероральні) гіпоглікемічні засоби.
- •Бігуаніди
- •Мінералокортикоіди.
- •Препарати статевих гормонів
- •Препарати жіночих статевих гормонів
- •Естрагенні препарати.
- •Гестагенні препарати.
- •Гормональні протизаплідні засоби.
- •Препарати чоловічих статевих гормонів
- •Анаболічні стероїди
- •Тема №14: Лікарські засоби, які впливають на процеси тканинного обміну Вітамінні препарати
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Вітамінні препарати
- •Препарати водорозчинних вітамінів
- •Препарати жиророзчинних вітамінів
- •Полівітамінні препарати
- •Тема №15: Протизапальні та протиалергійні засоби. Імунотропні препарати
- •Кількість годин: 2
- •1. Актуальність теми:
- •2. Навчальні цілі:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •Саліцілати
Стимулятори центральної нервової системи
Стимулятори умовно підрозділяються на 4 великі групи:
1. ПСИХОСТИМУЛЯТОРИ
а) психомоторні:
- кофеїн;
- фенамін;
- сиднокарб.
б) психометаболічні (ноотропи):
- ноотропіл (пірацетам);
- церебролізин;
- гамалон й ін.
2. АНАЛЕПТИКИ
а) прямої дії:
- бемегрід;
- етимізол й ін.
б) рефлекторної дії:
- цитітон й ін.
в) змішаної дії:
- кордіамін й ін.
3. СТИМУЛЯТОРИ СПИННОГО МОЗКУ
- стрихнін;
- секуренін й ін.
4. ЗАГАЛЬТОНІЗУЮЧІ ЗАСОБИ (АДАПТОГЕНИ)
а) рослинного походження:
- препарати женьшеню, елеутерококу, аралії, золотого кореня, бальзам Біттнера й ін.
б) тваринного походження:
- пантокрин й ін.
ПСИХОСТИМУЛЯТОРИ
Психостимулятори (або психотоніки, психоаналептики, психомоторні стимулятори) підвищують настрій, здатність до сприйняття зовнішніх подразнень, психомоторну активність. Вони зменшують почуття утоми, підвищують фізичну й розумову працездатність (особливо при стомленні), тимчасово знижують потребу у сні (засоби, що підбадьорюють стомлений організм, одержали назву "допінг" - від англ. to dope - давати наркотики).
Типовим представником психостимуляторів є
СИДНОКАРБ (Sydnocarbum) N-Фенілкарбамоіл-3-( b - фенілізопропіл)-сиднонимін.
таблетки по 0, 005; 0, 01; 0, 025 Це оригінальний вітчизняний препарат, що трохи відрізняється по хімічній будові від фенаміну. У клініках Росії в наш час сиднокарб є основним психостимулятором. У порівнянні з фенаміном він значно менш токсичний і не проявляє вираженого периферичного симпатоміметичного впливу. Психостимулючий ефект розвивається поступово, але він більш тривалий, не супроводжується ейфорією й руховим збудженням. Як правило, відсутні тахікардія й різке підвищення АТ. Після дії препарату хворий не відчуває загальної слабкості й сонливості. Препарат використають при різних видах астеній, що протікають із загальмованістю й млявістю, з апатією, зниженням працездатності, іпохондричністю, підвищеною сонливістю.
Препарат застосовують як психостимулятор при астенічних і неврастенічних розладах у хворих, що перенесли інтоксикації, інфекції й травми головного мозку, при деяких формах психозів.
Крім того, сиднокарб використають для зняття астенічних проявів після застосування нейролептиків, транквілізаторів, а також при лікуванні хворих на алкоголізм (для зниження явища абстиненції).
Сиднокарб застосовують також при лікуванні дітей з олігофренією, що супроводжується млявістю, загальмованістю, астенією.
Побічні ефекти. При передозуванні можливі підвищена дратівливість, занепокоєння, зниження апетиту. У хворих із психозами можливе посилення марення й галюцинацій. Іноді відзначається помірний підйом АТ.
Промисловістю також виробляється комбінований препарат Сидноглутон, що містить по 0, 025 сиднокарба й 0, 1 глутамінової кислоти. Останя потенціює психостимулюючий ефект сиднокарба.
До засобів, що стимулюють переважно кору головного мозку, відносяться й КСАНТИНОВІ АЛКАЛОЇДИ (похідні пурину), типовим представником яких є
КОФЕЇН (Coffeinum). 1, 3, 7-Триметилксантин.
Ксантинові алкалоїди виявлені в декількох рослинах, що поширені в усьому світі. У цих рослинах знайдені три природних ксантинових алкалоїдів: кофеїн, теобромін, теофілін, що являють собою пуринові основи. При нагріванні з азотною кислотою вони утворять жовтий осад, звідки й відбувся термін ксантини (гречок. - xanthos - жовтий). Кофеїн міститься в листах чаю (Thea sinensis - 2%), у насіннях кава (Coffea arabica - 1-2%), у насіннях какао (Theobroma acuminata) і ін.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ
Найбільш виражену дію на ЦНС проявляє кофеїн, за ним треба теофілін і теобромін. Вплив кофеїну на вищу нервову діяльність залежить від дози й типу нервової системи. У малих дозах кофеїн підвищує активність кори, у великих – її пригнічують. У невеликих дозах він сприяє прискоренню процесу мислення й робить його більше чітким, вносить ясність у хід думок, знижує сонливість, утому й надає здатність виконувати інтелектуально складні завдання. Він зменшує час реакції, підвищує моторну активність і закріплює умовні рефлекси. Ці ефекти можна спостерігати після 1-2 чашок кава. В одній чашці міститься близько 1500 мг кофеїну.
Високі дози викликають підвищену збудливість, сплутаність думок, безсоння, головний біль, тремор. Теофілін у великих дозах може викликати навіть судоми.
ДОВГАСТИЙ МОЗОК
Високі дози прямо стимулюють дихальний, судинорухливий центри й центр блукаючого нерва. Це веде до посилення дихання (частішання й поглиблення), підвищенню АТ, тахікардії. Правда, у великих дозах виникає тахікардія й аритмії, тобто переважає його периферичну дію (підвищується серцевий викид).
СПИННИЙ МОЗОК
Дуже великі дози підвищують рефлекторну збудливість спинного мозку й можуть призвести до судом.
КРОВОНОСНІ СУДИНИ
На кровоносні судини ксантини діють міотропно, але ця судинорозширююча дія короткочасна. Його не можна використати для лікування захворювань периферичних судин.
Ксантини впливають на різні судинні ділянки. Останнє допомагає при мігрені. Кофеїн володіє слабкою міотропною спазмолітичною дією на гладком язеві органи (бронхи, жовчні шляхи). Це має велике значення для клініки. Давно відомо, що теофілін усуває бронхоспазм при анафілактичному шоку, стимулює кістякові м'язи, підвищує в них метаболізм, усуває їхнє стомлення.
Кофеїн підвищує основний обмін. Збільшує глікогеноліз, викликаючи гіперглікемію. Підвищує ліполіз, звільняє адреналін з мозкового шару наднирників.
Ксантини підвищують діурез. Найдужчим у цьому плані є теофілін, потім теобромін і кофеїн.
Ксантини збільшують апетит, кислотність і вміст пепсину в шлунковому соку.
Побічні ефекти
1) Сплутаність свідомості, тремор, головний біль, безсоння. Дзенькіт у вухах, головний біль, тахікардія, задишка, аритмії. При цих реакціях треба призначити седативні засоби.
2) Ксантини протипоказані хворим виразковою хворобою й гастритом.
3) До ксантинів розвивається звикання, більшою мірою - психічна залежність, що, однак, ненебезпечно.
Показання до застосування
Для стимуляції психічної діяльності. При стомленні, при наявності симптомів астенії, при мігрені, гіпотензіі. При неуважності, порушенні уваги, перевтовлюваності.
Кофеїн входить до складу багатьох комбінованих препаратів з ненаркотичними й наркотичними анальгетиками: цитрамон, панадол экстра, солпадеїн, а також з алкалоїдами ріжків - препарат кофетамін. Кофеїн, як і інші стимулятори ЦНС, протипоказані при підвищеній збудливості, безсонні, вираженій гіпертензіі и атеросклерозі, при органічних захворюваннях серцево-судинної системи, у похилому віці, при глаукомі.
НООТРОПИ, НООТРОПНІ ЗАСОБИ
Термін ,що походить від грецького - noos - мислення, tropos - прагнення, спорідненість. Засоби, що прявляють спеціальний вплив на вищі функції мозку, що стимулюють пам'ять, навчання, що поліпшують розумову діяльність.
Поліпшення психічної, розумової діяльності є основним ефектом даної групи засобів. Проявляється це при розумовій недостатності, пов'язаній з органічними ураженнями головного мозку.
Ноотропні препарати мають виражений вплив на діяльність мозку й процеси передачі інформації в мозку.
Слід зазначити, що на вищу нервову систему здорових тварин і психіку здорової людини ці препарати не впливають. Вони в нормі не змінюють багато поведінкових реакцій, умовні рефлекси, біоелектричну активність головного мозку, рухову активність.
В основі фармакотерапевтичої дії ноотропів на молекулярному рівні в умовах патології лежить сприятливий вплив на нейрометаболізм й енергетичні процеси в мозку. Тому дану групу препаратів називають також психометаболічними стимуляторами. Основні ноотропні засоби, застосовувані в практиці, імітують метаболічні ефекти -аміномасляної кислоти (ГАМК).
Перший препарат, синтезований за кордоном наприкінці 60-х років у дослідницькій лабораторії фірми UCB (Бельгія) був названий НООТРОПІЛ. У нашій країні є аналог –
ПІРАЦЕТАМ (Pyracetamum). 2-Оксо-1-піролідинілацетамід.
Нооторопіл, Пірамем, табл. по 0, 2; в амп. 20% розчину по 5 мл; капсули - 0, 4.
Є класичним ноотропним засобом, тому використається лікарями різних спеціальностей найбільш часто.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ
Пірацетам (ноотропіл) є циклічним похідним ГАМК. Ноотропи поліпшують метаболізм кліток мозку й, насамперед метаболізм у них глюкози, кисню, підвищують стійкість кліток до гіпоксії, поліпшують кровопостачання головного мозку, зв'язок між півкулями. Ноотропи підвищують пам'ять, знижують стомлюваність. Але ефекти проявляються поступово, не відразу після прийому. Пірацетам володіє протисудомною активністю, а в останні роки описані також його імуномодулюючі ефекти,
Показання для застосування:
- при станах після струсу мозку;
- у дітей розумово відсталих, з різним ступенем олігофренії; у дітей з порушенням пам'яті, уваги, мови;
- старим, особам літнього віку, у геріатрії для поліпшення пам'яті, настрою;
- при хронічному лікування наркоманів, алкоголіків;
- у хворих після інсульту;
- ноотропи показані при енурезі у дітей молодшого віку.
Крім того, призначають для потенціювання ефектів імуностимуляторів.
АМІНАЛОН (Aminalonum). g - Аміномасляна кислота. Гаммалон, Ганеврин - препарат ГАМК,. таблетки по 0, 25 г, покриті оболочкою Одержують синтетичним шляхом. ГАМК - гальмовий медіатор, що грає важливу роль в обмінних процесах нервової тканини.
Показання до застосування: судинні захворювання головного мозку, розумова відсталість у дітей.
Побічні ефекти ноотропів : стимуляція мозку може призвести до дратівливості, порушенню сну, настрою, занепокоєння в дітей, підвищенню АТ, сексуальної збудливості. Тому їх використають курсами (по 2-3 тижні).
АНАЛЕПТИЧНІ ЗАСОБИ (АНАЛЕПТИКИ)
Під аналептичними засобами (від гречок analeptikos - що відновлює, зміцнювальний) мають на увазі групу лікарських засобів, що збуджують у першу чергу житєвоважливі центри довгастого мозку- судинний і дихальний. У великих дозах ці засоби можуть збуджувати моторні зони головного мозку й викликати судоми.
У терапевтичних дозах аналептики використаються при ослабленні судинного тонусу, при пригніченні дихання, при інфекційних захворюваннях, у постопераційному періоді й ін.
У наш час групу аналептиків по локалізації дії можна умовно розділити на три підгрупи:
1) Препарати безпосередньо, тобто прямо активують (оживляють) дихальний центр:
- бемегрид;
- етимізол.
2) Засоби, що рефлекторно стимулюють центр дихання:
- цитітон;
- лобелін.
3) Засоби змішаного типу дії, що володіють і прямою, і рефлекторною дією:
- кордіамін;
- камфора;
- коразол;
- вуглекислота.
БЕМЕГРІД (Bemegridum); в амп. по 10 мл 0, 5% розчину) є специфічним антагоністом барбітуратів і проявляє "оживляючий" ефект при інтоксикації, що викликана препаратами цієї групи. Препарат знижує токсичність барбітуратів, знімає пригнічення дихання й кровообігу. Препарат також стимулює ЦНС, тому ефективний не тільки при отруєнні барбітуратами.
Бемегрід застосовують при гострих отруєннях барбітуратами, для відновлення подиху на виході з наркозу (ефір, фторотан й ін. ), для виведення хворого з важкого гіпоксичного стану. Уводять препарат внутрівенно, повільно до відновлення подиху, АТ, пульсу.
Побічні ефекти: нудота, блювота, судороги.
У ряді аналептиків прямої дії особливе місце займає препарат етимізол
.
ЕТИМІЗОЛ ( Aethimizolum); у табл. по 0, 1; в амп. по 3 й 5 мл 1% розчину). Препарат активує ретикулярну формацію стовбура мозку, підвищує активність нейронів дихального центра, підсилює адренокортикотропну функцію гіпофіза. Останнє призводить до викиду додаткових порцій глюкокортикоїдів. Разом з тим, від бемегрида препарат відрізняється легким пригнічуючим впливом на кору головного мозку (седативний ефект), поліпшує короткострокову пам'ять, сприяє розумовій роботі. У силу того, що препарат сприяє викиду глюкокортикоїдних гормонів, він проявляє протизапальну дію
Показання до застосування. Етимізол використають як аналептик, стимулятор дихання при отруєнні морфіном, ненаркотичними анальгетиками, після наркозу. У психіатрії використовують його седативну дію при станах тривоги. З огляду на його протизапальний вплив, призначають для лікування хворих з поліартритами й бронхіальною астмою, а також як протиалергійний засіб.
Побічні ефекти: нудота, диспепсія.
Протипоказаний хворим з руховим та психічним збудженням
Рефлекторними стимуляторами є Н-холіноміметики. Це препарати цитітон і лобелін. Вони збуджують Н-холінорецептори синокаротидної зони, звідки аферентні імпульси надходять у довгастий мозок, підвищуючи тим самим активність нейронів дихального центра. Ці засоби діють короткочасно, протягом декількох хвилин. Дихання стає частішим та глибоким, підвищуєтьсяАТ. Препарати вводять тільки внутрівенно. Використовують по єдиному показанню - при отруєнні вигарним газом.
У засобів змішаного типу дії центральний ефект (безпосереднє збудження дихального центра) доповнюється стимулюючим впливом на хеморецептори каротидного клубочка (рефлекторний компонент). Це, як зазначено вище, кордіамін і вуглекислота.
КОРДІАМІН (Cordiaminum). - неогаленовий препарат ( виписується як офіцинальний, що являє собою 25% розчин диетиламіда нікотинової кислоти).Форма випуска в ампулах по 1 и 2 мл для ін єкцій в шприц-тюбиках по 1 мл вводять в.м в.в п.ш; у флаконах для прийому всередину. список Б. Дія препарату реалізується стимуляцією дихального й судинорухливого центрів. Призначають при серцевій недостатності, при шоку, асфіксії, інтоксикаціях.
КАМФОРА (Camphora). З медичною метою застосовують правообертаючу натуральну камфору, що отримують з камфорного дерева, або синтетичну лівообертаючу, що одержують з піхтової олії Камфора є одним з основних представників аналептичних засобів. При введенні під шкіру розчини камфори в олії тонізують дихальний центр, стимулюють судинорухливий центр. Камфора проявляє також пряму дію на серцевий м'яз, підсилюючи обмінні процеси в ній і підвищуючи її чутливість до впливу <<симпатичних нервів>>. Під впливом камфори звужуються периферичні кровоносні судини. Виділяючись із організму через дихальні шляхи, камфора сприяє виділенню мокротиння. Є вказівки, що камфора інгібує агрегацію тромбоцитів, у зв'язку із чим вона може бути рекомендована до застосування для поліпшення мікроциркуляції.
Застосовують розчини камфори для комплексної терапії при гострій і хронічній серцевій недостатності, колапсі, пригнічені дихання при пневмонії й інших інфекційних захворюваннях, при отруєннях снодійними й наркотичними засобами.
Розчин камфори в олії 20 % для ін'єкцій Уводять строго під шкіру (не допускаючи влучення в просвіт судин щоб уникнути емболії).
При місцевому застосуванні препарати камфори проявляють подразнюючу та антисептичну дію. Їх застосовують у зв'язку із цим у вигляді мазей й утирань при запальних процесах, ревматизмі й т.п.
Олію камфорну для зовнішнього застосування у флаконах по 15 й 30 г.
Мазь камфорна (Unguentum Camphoratum). Спирт камфорний у флаконах по 40 й 80 мл. список Б.
Камфора входить до складу препарату бромкамфора
БРОМКАМФОРА (Bromcamphora). Синоніми: Камфора бромиста порошок і таблетки по 0, 15 й 0, 25 г Як й інші броміди, діє успокаивающе; крім того, поліпшує серцеву діяльність. Застосовують при підвищеній нервовій збудливості, неврастенії, неврозах серця.
ЗАГАЛЬТОНІЗУЮЧІ ЗАСОБИ (АДАПТОГЕНИ)
Препарати даної групи по походженню можна розділити на засоби рослинної й тваринної природи. Частіше використовуються засоби рослинного походження, а саме різні галенові препарати рослин (екстракти кореня женьшеню, екстракти левзеї, родіоли рожевої або золотого кореня, елеутерококу, настоянки заманіхи, лимоннику, шоломника забайкальського, аралії). Із засобів тваринного походження можна назвати препарат пантокрин, що одержують з пантів північного оленя, який випускають як неогаленовий препарат для перорального (у краплях), так і парентерального введення.
Фармакологічна дія цих засобів обумовлена вмістом у них салонвнових глікозидів, ефірних олій, пептидів і мінералів. Зазначені біологічно активні речовини привносять стимулюючий вплив на ЦНС, підвищують працездатність, регулюють роботу залоз внутрішньої секреції, помірковано знижують артеріальний тиск, рівень атерогених ліпідів (холестерину) і глюкози в крові, активують діяльність наднирників Використання даних засобів призводить до зниження захворюваності ОРЗ, підвищенню резистентності хворого до вірусної й іншої інфекції, поліпшенню самопочуття й апетиту.
Дані препарати показані при психічній і фізичній перенапрузі в період відновлення організму після тривалих і важких захворювань, зокрема, інфекційної природи (дизентерія, брюшнотифозної й вірусної інфекції й ін. ). Препарати призначаються також онкологічним хворим у реабілітаційному періоді, після курсів хіміотерапії й променевих навантажень.
Як правило, препарати призначають довгостроково, протягом 1-2 місяців. Прийом адаптогенів доцільний ранком, після сніданку. Призначення цих засобів у другій половині дня не показане, тому що можливо порушення сну у вигляді утруднення засипання. В окремих осіб можливий прояв підвищеної чутливості до певних препаратів.
КОРІНЬ ЖЕНЬШЕНЯ (Radix Ginseng).
ЕКСТРАКТ ЕЛЕУТЕРОКОКА РІДКИЙ(Extractum Eleutherococci fluidum)
ПЛІД ЛИМОННИКА (Fructus Schizandrае).
ЕКСТРАКТ РОДІОЛИ РІДКИЙ (Extractum Rhodiolae fluidum).
САПАРАЛ (Sараrаlum).
Сума амонійних основ солей тритерпенових глікозидів (аралозидів), що отримують з коріння араліі маньчжурскої.таблетки по 0, 05 г список Б
ПАНТОКРІН (Рantocrinum).
Рідкий спиртово-водный екстракт (на 50 % спирте) из пантів марала, изюбра,
Застосовують всередину , під шкіру внутрішньом язево
Тема №9: Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання
Курс: ІІ;
Спеціальність: “Лікувальна справа”;
Кваліфікація спеціаліста: “Фельдшер”;