Снодійні засоби, похідні бензодіазепіна.

Володіють заспокійливою й транквізуючою дією (зняття страху, тривоги й напруги) проявляють снодійний ефект. Ці препарати мають переваги перед іншими снодійними засобами, тому що добре переносяться хворими, менше змінюють природний сон, малотоксичні, мають більшу широту терапевтичної дії, при передозуванні більш безпечні (слабкіше виражена інтоксикація й пригнічення). Протитревожні (анксиолітичні) властивості уможливлюють застосування бензодіазепінів при розладах сну, пов'язаних з невротичним станом, при порушенні стадії засипання, при скаргах хворого на неможливість розслабитися й заснути. У якості снодійних використають нітразепам (радедорм, еуноктин), діазепам (сибазон, седуксен) , оксазепам (нозепам, тазепам), феназепам, мідазолам (дормікум).

Механізм дії препаратів зводиться до збудження бензодіазепінових рецепторів, лімбічної системи й у меншому ступені - ретикулярної формації.

Більшість транквілізаторів бензодіазепінового ряду добре всмоктується й проникають в центральну нервову систему. Швидкість і повнота усмоктування, здатність проходити гематоенцефалічний бар'єр залежить від розчинності в жирах: наприклад, сибазон високо ліпофільний, що й обумовлює швидкий ефект, нозепам - низька розчинність у жирах - повільно всмоктується.

НІТРОЗЕПАМ(Nutrazepamum). Список Б.

Випускається в таблетках по 0,005 - 0,01 г.

Призначається усередину за півгодини до сну.,в основному застосовується як снодійний засіб. Як і всі бензодіазепіни, володіє заспокійливою, транквілізуючою. протисудомною і вираженою центральною міорелаксуючою дією. Препарат пролонгує дію засобів, що пригнічують центральну нервову систему (наркозних, снодійних, наркотичних анальгетиків). Сон настає через 25-45 хв і триває 6-8 г. У порівнянні з барбітуратами в меншому ступені укорочує фазу "швидкого" сну.

Після прийому транквілізаторів може виникнути сонливість, м'язова слабість, млявість, зниження уваги й короткочасної пам'яті. При безконтрольному застосуванні розвивається звикання й лікарська залежність. Тому довгостроково використати бензодіазепіни при безсонні не рекомендується.

Близькі до бензодіазепінів по властивостях і механізму дії - зопіклон (імован) і золпідем (івадал). Препарати діють швидко, не дають явищ післядії, впливають на структуру сну й пам'ять, високоефективні для лікування безсоння в літніх пацієнтів.

Як снодійні засоби застосовують також хлоралгідрат, бромізовал, метаквалон й ін.

Протисудомні засоби

Судоми й судомні стани є симптомами ряду захворювань ЦНС (менінгіт, арахноІдит, енцефаліт, травма черепа, епілепсія - епілептичний статус, гострі порушення мозкового кровообігу - набряк мозку, гіпоксія), порушень обмінних процесів в організмі (гіпоглікемія, гіпокальціемія, гіпертермія й ін.), отруєнь деякими отрутами й ліками (бемегрид, коразол, стрихнін, новокаїн, амідопірин, наркотичні анальгетики, ФОС й ін.).

Основна причина судом - порушення гемодинаміки по типу колапсу й мозкового кровообігу (гіпоксія, набряк мозку). Боротьба із судорожним станом повинна включати постійний контроль за подихом і рівнем артеріального тиску. Якщо з'ясовано фактор. Яки викликав судоми, треба негайно його усунути: при гіпокальціеміі призначити препарати кальцію, при гіпоглікеміі- глюкозу, при високій температурі - жарознижуючі засоби. Одночасно використають протисудомні речовини. Якщо етиологія судом не вияснена, що найчастіше й буває, симптоматичну терапію починають із протисудомних засобів: бензодіазепінів, натрію оксибутирата, фентаніла із дроперідолом, барбітуратів, магнію сульфату, хлоралгідрату.

Спеціальне значення мають протисудомні засоби, застосовувані для лікування епілепсії (epilepsia - припадок) - хронічного захворювання центральної нервової системи складного генеза, що проявляється періодично виникаючими судорожними нападами.

При даному захворюванні виникає синхронна деполяризація групи нейронів (у нормі мембранна деполяризація нейронів відбувається несинхронно), що призводить до виникнення патологічного епілептичного вогнища. Воно може мати локалізований характер (осередкова епілепсія), а може поширюватися на великі ділянки мозку й викликати генералізовані судороги.

Розрізняють наступні клінічні прояви епілепсії:

1) великі судомні напади (grand mal), які характеризуються втратою свідомості й генералізованними судорогами;

2) малі напади (petit mal), що протікають у вигляді короткочасної (2-5 с) втрати свідомості, без судорог;

3) психомоторні напади: порушення свідомості з руховим і психічним занепокоєнням;

4) короткочасні скорочення м'язів без втрати свідомості.

Протиепілептичні засоби попереджають розвиток проявів епілепсії, знижуючи активність нейронів епілептичного вогнища.

Історично першим засобом лікування епілепсії були броміди (вони й зараз іноді застосовуються, але в комплексі з іншими препаратами). Потім у клінічну практику ввійшли похідні барбітурової кислоти (фенобарбітал, бензонал), які виявилися сильнішими й надійніше бромідів.

ФЕНОБАРБІТАЛ (Phenobaritalum). Люминал, список Б.

Вважається одним із самих високоефективних ліків для попередження великих судорожних припадків (на жаль, має виражену снодійну дію, кумулює, викликає явища післядії).

БЕНЗОНАЛ (Benzonalum).Бензобарбітал таблетки по О, 1 г і по 0, 05 г (для дітей) в список Б. на відміну від фенобарбітала, у протисудомних дозах не викликає вираженої сонливості й загальмованості.

Для запобігання великих судорожних припадків застосовуються також фенітоін (дифенін), примідон (гексамідин), бекламід (хлоракон). Всі вони дають гарні результати й при психомоторних проявах.

ДИФЕНІН (Dipheninum). таблетки по 20 штук. список Б..

Дифенін близький за хімічною структурою до барбітурової кислоти. Проявляє протисудомну дію без вираженого снотворного ефекту.

Призначають усередину. Щоб уникнути подразнення слизової оболонки шлунка (через лужну реакцію) приймають під час або після їжі.

Дифенін ефективний при деяких формах серцевих аритмій, особливо при аритміях, викликаних передозуванням серцевих глікозидів

При лікуванні дифеніном можливі побічні явища: запаморочення, збудження, підвищення температури тіла, утруднення подиху, нудота, блювота, тремор, алергійні реакції (шкірна висипка, сверблячка й ін. Відносно часто розвивається гіпертрофічний гінгівіт (гіперплазія ясен) як результат місцевої дії на слизову оболонку ясен

Дифенін протипоказаний при захворюваннях печінки, нирок, серцевої недостатності, При вагітності варто уникати призначення дифеніна.

ГЕКСАМІДИН (Hexamidinum). таблетки по 0, 125 й 0, 25 г список Б Примидон препарат із сильним протисудомною дією й меншим снодійним ефектом.

При прийомі усередину гексамидин швидко й майже повністю всмоктується.

Приймають усередину після їжі

У перші дні лікування гексамідином можливі легка сонливість, запаморочення, головний біль, атаксія, нудота. Тривалий прийом гексамідина в великих дозах може привести до розвитку побічних нервових і психічних розладів, гематологічним ускладненням (лейкопенія, лімфоцитоз, анемія).

Гексамідин підсилює дію снодійних засобів, похідних сульфанілсечовини. При призначенні гексамідина вагітним варто враховувати, що по дії він подібний з фенобарбіталом. При тривалому застосуванні гексамідина може розвитися дефіцит фолієвоі кислоти в організмі. Препарат протипоказаний при порушеннях функцій печінки, нирок, кровотворної системи.

Лікування епілепсії з малими нападами проводять етосуксимідом, вальпроатом натрію й нітразепамом.

ЕТОСУКСИМІД (Ethosuximidum: Асамид, Суксилеп)

Призначають усередину (приймають під час їжі).

Препарат проявляє анальгезивну дію при невралгії тройнічного нерва Можливі побічні явища: шлунково-кишкові розлади, у рідких випадках - головний біль, запаморочення, шкірна висипка. Можуть виникнути явища паркінсонізму. Не виключена можливість появи нейтропеніі, агранулоцитоза, альбумінурії.

У процесі лікування необхідно проводити аналізи крові й сечі.

Варто враховувати, що препарат може провокувати появу великих приступів епілепсії.

Етосуксимід проникає через плацентарний бар'єр у молоко жінок, що годують. Тому вагітним не рекомендується призначати препарат.

Форми випуску: за назвою "Суксилеп" випускається в капсулах по 0, 25 г і в вигляді розчину в краплях, що містить в 100 мл 5 г препарату, 25 г гліцерину й 25 мл водно- спиртової суміші (у флаконах по 50 г);

список Б.

ВАЛЬПРОАТ НАТРІЮ Швидко всмоктується. Виводиться із сечею частково в незміненому виді, частково у вигляді метаболітів.. Відрізняється відсутністю гіпнотичного ефекту.

Ефективний при різних формах епілепсії. Застосовують усередину під час їжі, дозу поступово підвищують щотижня

Побічні ефекти. Нудота, блювота, тремор, слабість, втрата апетиту, шкірні висипання. Рідко спостерігається тромбоцитопенія, випадання волосся, підвищення маси тіла, порушення менструального циклу аж до аменореї.

Протипоказання. Хвороби нирок, печінки, підшлункової залози, геморрагічний діатез, вагітність.Потенціює дію барбітуратів, нейролептиків, антидепресантів

При епілептичному статусі найбільш ефективні діазепам (седуксен, сибазон) і клоназепам внутрівенно.

СИБАЗОН (Sibazonum). Діазепам, Реланіум, Седуксен

Сибазон (діазепам) є одним з основних бензодиазепінових транквілізаторів, Препарат діє заспокійливо, знімає емоційну напругу, зменшує почуття тривоги, страху, занепокоєння. Проявляє міорелаксуючий та протисудомний ефект. Підсилює дію снодійних, наркотичних, нейролептичних, анальгетичних препаратів, алкоголю.

Сибазон призначають при різних нервово-психічних захворюваннях: неврозах, психопатіях, а також при неврозоподібних станах при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку, при соматичних хворобах, що супроводжуються ознаками емоційної напруги, тривоги, страху, підвищеною дратівливістю, при порушеннях сну.

В анестезіології використається для передопераційної підготовки хворих.

У дерматологічній практиці застосовується при сверблячих дерматозах.

Препарат зменшує нічну секрецію шлункового соку, що може відігравати важливу роль при призначенні його в якості заспокійливого й снодійного засобу хворим з виразковою хворобою шлунка; проявляє також антиаритмічну дію.

Застосовують сибазон усередину, внутрівенно або внутрішньом язево

Можливі ускладнення, протипоказання й запобіжний заходи в основному такі ж, як для хлозепида . При внутрішньовенному введенні розчину сибазона, можуть спостерігатися місцеві запальні процеси, у зв'язку із чим рекомендується міняти місце введення препарату.

Розчин сибазона не слід уводити в одному шприці з іншими препаратами щоб уникнути випадання осаду.

Форми випуску: таблетки по 0, 005 г (5 мг), а також таблетки для дітей по 0, 001 й 0, 002 г (Тabulettae Sibazoni obductae 0, 001 aut 0, 002 pro infantibus): 0, 5 % розчин в ампулах (Solutio Sibazoni 0, 5 % pro injectionibus) по 2 мл список Б.

КАРБОМАЗЕПІН (тегретол, фінлепсин) табл.0.2, 0,4

Протиепілептична дія його сполучається зі сприятливим психотропним - поліпшується настрій, життєва активність.Ефективний в основному при психомоторних припадках, однак може також застосовуватися при епілепсії з великими й малими припадками.

Побічні ефекти. Диспепсія, запаморочення, головний біль, сонливість, порушення акомодації, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Протиепілептичні засоби хворі застосовують протягом багатьох років, тому дуже важливо, щоб висока терапевтична активність сполучалася з мінімальними побічними ефектами. На жаль, протиепілептичні препарати дають ряд ускладнень із боку ЦНС, печінки, крові, викликають тремор, анемію, алергійні реакції, як правило, є потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки.