1. Засоби для наркозу

Засоби для наркозу — це лікарські речовини органічної та неорганічної природи, які при взаємодії з нервовими клітинами мозку викликають стан наркозу, або загальна анестезія— це оборотне, тимчасове гальмування функцій ЦНС, яке виявляється відсутністю свідомості, втратою больової та інших видів чутливості, зниженням рефлекторної збудливості і розслабленням скелетних м язів за збереження життєво важливих функцій — дихання і кровообігу.

З точки зору практичного застосування засоби для наркозу поділяють на групи за­лежно від шляху їх введення в організм.

1.Засоби для інгаляційного наркозу.

а) рідкі леткі речовини (ефір для нар­козу, фторотан, енфлуран, ізофлуран);

б) газоподібні речовини (діазоту оксид).

2. Засоби для неінгаляційного наркозу (тіопентал-натрій, гексенал, пропанідид, натрію оксибутират, кетамін, мідазолам, пропофол).

Усі засоби для наркозу, незважаючи на істотні відмінності за хімічною структурою, фізико-хімічними властивостями і незалежно від шля­ху їх уведення викликають такий стан організму, якому властивий комплекс обов'язкових клінічних ознак: відсутність свідо­мості (наркозний сон), анальгезія, гіпорефлексія, міорелаксація, післянаркозна амнезія. Проте стан наркозу, коли стає можливим проведення хі­рургічних втручань різного ступеня складності й тривалості, розвивається не відразу, а має кіль­ка етапів.

Стан нар­козу має чотири стадії, або фази: анальгезії, збу­дження, хірургічного наркозу, пробудження

I. Стадія анальгезії (приглушення). Зни­ження больової чутливості, сплутаність свідомості, порушення координації рухів; тонус скелетних м'язів, рефлекси, дотикова (тактильна) і темпе­ратурна чутливість збережені.

II. Стадія збудження проявляється тільки при використанні повільно діючих засобів для наркозу і пояснюється зменшенням гальмівних процесів. При цьому спостерігається мовне збуд­ження (хворий може говорити, навіть співати). Рухове збудження супроводжується значними коливаннями артеріального і венозного тиску, ритму дихання, розширенням зіниць, тахікардією.Спостерігається салівація, іноді блювання. Можлива рефлекторна зупинка дихання.

ІІІ. Стадія хірургічного наркозу. Втрата свідомості, больової, тактильної та інших видів чутливості , міорелаксація. Втрата реакції рогівки на дотик, кругового руху очей свідчать про досягнення тієї глибини наркозу, коли можна починати операцію. Якщо не припинити нар­коз, на цьому рівні може настати атональна ста­дія, тобто стадія паралічу ЦНС із зупинкою ди­хання і смертю.

IV. Після припинення введення засобів для наркозу настає стадія пробудження — від­новлення всіх функцій організму, але у зворот­ному порядку: з'являються рефлекси, віднов­люється тонус м'язів, відновлюється дотикова і больова чутливість, повертається свідомість. По­рушення вищої нервової діяльності можуть спо­стерігатись протягом 7-25 днів після наркозу.

Засоби для інгаляційного наркозу

Викликати стан загальної анестезії мож­на вдиханням засобів для наркозу — лет­ких рідин, які легко переходять у паропо­дібний стан, а також інгаляцією газоподіб­них речовин. Використання засобів для наркозу дає змогу створювати у вдихуваному повітрі потрібну регульовану кон­центрацію їх. Потрапляючи в альвеоли, анестетична речовина проникає у кров і одночасно виділяється через легені. Швид­кість настання наркозу і виведення з ньо­го залежить від розчинності анестетичної речовини в крові, а також від рівня апа­ратури.

Вимоги до наркозних засобів:

по­винні мати приємний запах, не ушкоджу­вати клітинні структури, не порушувати гомеостаз, не викликати ускладнень, мати достатню розчинність у крові і тканинах, забезпечувати швидке введення в наркоз і пробудження, тобто викликати легко ке­рований наркоз достатньої глибини і три­валості.

ЕФІР ДЛЯ НАРКОЗУ(Аеther pro narcosi) (етиловий, чи ді­етиловий, ефір) Форма випуска: в герметично укупорених склянках по 100 и 150 мл список Б. — летка, із своєрідним спе­цифічним запахом, пекуча на смак, легко­займиста рідина Не піддається біотрансформації: 90 % виділяється в незміненому ви­гляді легенями, решта —через нирки, шкі­ру, травний канал

1) Ефір для наркозу має виражену активність, будучи досить сильним засобом для наркозу. При використанні ефіру чітко виражені всі стадії наркозу. Стадія анальгезії характеризується пригніченням больової чутливості, що пов'язане із пригніченням міжнейронної передачі збудження в аферентних шляхах і зниженням функціональної активності нейронів кори головного мозку; свідомість збережена, порушена орієнтація. Будучи відмінним загальним анестетиком, дозволяє проводити деякі хірургічні маніпуляції навіть при використанні концентрацій, що не дають повного хірургічного наркозу (вивих, вправляння, пологи й т.д. ).

2) Ефір для наркозу забезпечує глибоке знеболювання. Викликає хірургічний наркоз без премедикації.

3) Ефір для наркозу викликає в стадії хірургічного наркозу міорелаксацію, що полегшує проведення операції.

4) Володіючи досточньою активністю, ефір, разом з тим, має велику широту дії. Тому він відносно безпечний для наркозу навіть при використанні його недосвідченими фахівцями.

5) Під впливом ефіру не змінюється АТ на рівнях 1 й 2 стадії хірургічного наркозу й не підвищує чутливість міокарда до адреналіну, а тому препарат не провокує порушень ритму серцевої діяльності.

6) Незначно, у порівнянні з іншими загальними анестетиками, пригнічує дихання.

7) Ефір позбавлений вираженої гепато- і нефротоксичності.

8) Ефір не вимагає використання складних апаратур.

9) Економічно ефір є дешевим засобом для наркозу.

НЕДОЛІКИ ЕФІРУ ЯК ЗАСОБУ ДЛЯ НАРКОЗУ

1) Для ефірного наркозу характерна тривала стадія збудження (до 20-30 хвилин). Наркоз наступає повільно й іноді супроводжується сильним збудженням і підвищеною руховою активністю.

2) Неприємне входження, а саме ядуха, дратівний запах підвищують салівацію й секрецію слизуватої оболонки бронхів, що супроводжується кашлем і ларингоспазмом, блювотою. Може бути навіть рефлекторна зупинка дихання.

3) Після операцій під ефірним наркозом можуть розвиватися пневмонії (подразнення, охолодження легенів,). Вибухонебезпечний.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ:

1) мононаркоз при операціях на органах черевної порожнини;

2) змішаний наркоз (наркоз сумішшю : ефір плюс фторотан);

3) комбінований наркоз (вступний наркоз плюс ефір, плюс міорелаксанти плюс анальгетики).

ФТОРОТАН (Phthorothanum) у склянках по 50 мл.

летка прозора безбарвна рідина із специфічним запахом, солодка на смак. Фторотан і суміш його парів з повітрям, кис­нем, діазоту оксидом, ефіром для наркозу (до 13 %) не займаються і не вибухають.Виводиться через легені в незміненому вигляді, частково метаболізується в печінці

Позитивні сторони:

1) висока активність як загального анестетика (в 3-4 рази більше ефіру) забезпечує досягнення хірургічної стадії наркозу;

2) наркоз наступає швидко (3-5 хвилин), з короткою стадією збудження, що слабко виражена;

3) наркоз легкокеруємий ;

4) пробудження хворого через 5-10 хвилин;

5) велика широта дії фторотана;

6) задовільна міорелаксація;

7) не подразнює слизувих;

8) пригнічує функцію слинних, бронхіальних, шлункових залоз; розслаблюють тонус бронхів,

пригнічує гортанний й ковтальний рефлекси, розслаблює жувальну мускула.

НЕДОЛІКИ: стимулює n. vagus, викликає брадикардію (треба атропін). Потрібна спеціальні апаратура. АТ знижує (гнітить судино-руховий центр і симпатичні ганглії. Підвищує кровоточивість, викликає серцеві аритмії, тому що підвищує чутливість міокард до адреналіну (не можна вводити норадреналін, адреналін, ефедрин). У післяопераційному періоді викликає озноб. Проявляє гепатотоксичну дію. Нефротоксичний ефект може виявля­тися тимчасовою олігурією, що пов'язано із зменшенням кровотоку нирок. Фторотан сприяє розслабленню міометрія, лег­ко проникає крізь плацентарний бар'єр. Може використовуватися в комплексі з ефіром для наркозу (азеотропна суміш), діазоту оксидом, наркотичними анальгетиками, щоб забезпечити умови для прове­дення операції.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ:

1) мононаркоз при операціях на органах грудної й бронхіальної порожнин;

2) комбінований наркоз;

3) змішаний наркоз.

ГАЗОПОДІБНІ ЗАСОБИ

АЗОТУ ЗАКИС (Nitrogenium оxуdulatum). в металевих балонах ємністю10 л под тиском 50 атм в сгущеному (рідкому) стані. Балони зафарбовані в серий колір і мають напис <Для медичного застосування>- практично нетоксичний засіб, не має подразнюючих властивостей. Не проявляє негативної дії на паренхіматозні органи. Побічних ефектів практично немає.

Швидко (че­рез 2-5 хв після надходження) в незміненому вигляді виділяється через легені. При концентрації об'ємна частка 30-40 % у вдихуваній суміші викликає аналь­гезію, 60—80 % — втрату свідомості. По­дальше збільшення концентрації супрово­джується гіпоксією. Релаксація скелетної мускулатури недостатня. Наркоз не дося­гає достатньої глибини.

Фармакодинаміка. Діазоту оксид є найбезпечнішим засобом для наркозу. Його вплив на систему кровообігу, ди­хальну систему, печінку і нирки незнач­ний. Не викликає достатньої глибини наркозу, немає й достатньої міорелаксації. Досягається лише початковий рівень стадії хірургічного наркозу. Відзначається швидке пробудження. У разі тривало­го наркозу може підвищитись рівень вуг­лецю діоксиду, внаслідок чого розвиває­ться гіпоксія, особливо якщо під час нар­козу було введено міорелаксанти. У ви­падках тривалого використання діазоту ок­сиду (2-4 дні) виникає пригнічення функ­ції кісткового мозку і зменшується кіль­кість лейкоцитів. Як правило, застосову­ють як компонент комбінованого знебо­лювання.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ:

1) чистий газ закису азоту призначається для знеболювання на етапах транспортування (перелом стегна, інфаркт міокарда, розкриття гнійників);

2) а в комбінації із фторотаном, як основний наркоз при різних великих операціях, при додаванні міорелаксантів для комбінованого наркозу (закис азоту плюс фторотан плюс міорелаксант);

3) знеболювання пологів; 4) вступний наркоз.