Засоби, що стимулюють холінорецептори

М – холіноміметики

це засоби, які збуджують М- холінорецептори, що призводить до зміни функції тих органів і систем, які іннервуються холінергічними нервами (пілокарпіну гідрохлорид і ацеклідин).

Пілокарпіну гідрохлорид –

алкалоїд, який отримують з листя тропічної рослини Pilocarpus Iaboranoli.

Ефекти дії: препарат викликає звуження зіниць і зниження внутрішньо очного тиску, при закапуванні в ока (застосовують лише місцево) – лікування глаукоми, також призначають для покращення трофіки ока, атрофії зорового нерва. Токсичний.

Побічна дія: набряк легень.

Форма випуска: 1-2% розчини у флаконах по 5-10мл. та 1-2% очні мазі.

Протипоказання: бронхіальна астма, важкі хвороби серця, вагітність, епілепсія.

Ацеклідин –

використовують для лікування глаукоми (знижує ОТ та звужує зіницю на протязі 6 годин), при підшкірному введені підвищує скоротливу властивість кишечника, сечового міхура, матки – використовують у хірургічній, урологічній та акушерській практиці, для попередження і усунення атонії мускулатури ШКТ, сечового міхура, ззиженя тонусу матки. При рентгенологічному досліджені стравоходу, шлунку, і дванадцятипалої кишки.

Форма випуску: порошок для приготування 2-5% очних крапель, 3% і 5% очних мазей; в ампулах по 1-2 мл – 0,2 % розчину.

Протипоказання: бронхіальна астма, вагітність, стенокардія, епілепсія.

Побічна дія: брадикардія, зниження артеріального тиску, бронхоспазм (великі дози) подразнення коньюктиви.

Мускарин – алкалоїд, який міститься у мухоморах.

Він не застосовується з лікувальною метою, використовують в експериментах для вибіркового збудження М – холінорецепторів. Може викликати гостре отруєння (при вживанні грибів – мухоморів, які містить мускарин).

Клінічна картина отруєння від передозування інших М – холіноміметиків анологічна. Вона характеризується діареєю, болем у животі, звуженням зіниць, підвищенням слиновиділення, нудота, блюванням, збудженням судомами, паралічем дихального центру, комою.

Лікування: внутрішньовенно 0,1% розчин атропіну сульфату – по 2мл кожні 10хв до появи сухості в роті і розширення зіниць. Симптоматичне лікування.

Н-холіноміметики –

речовини, які збуджують Н-холінорецептори. Належить цититон, лобеліну гідрохлорид.

Цититон –

препарат алкалоїду цитизину, який міститься в термопсисі.

Ефект дії: збуджує при внутрішньовенному введенні Н холінорецептори каротидних клубочків – рефлекторне підвищення тонусу дихання і судиннорухового центру довгастого мозку.

Вживають: як стимулятор дихання при зупинці дихання, при збереженні рефлекторної збудливості довгастого мозку в наслідок вдихання подразнюючих речовин, травмах, електрошоці, операціях, отруєнні морфіном, чадним газом.

Не діє: при передозуванні наркозних, снодійних, спиртів, транквілізаторів, нейролептиків, якщо зупинка дихання пов’язана з виснаженням дихального центру. Підвищує АТ – застосовують при шокових та колантоїдних станах, пригніченні кровообігу і дихання у інфекційних хворих.

Форма випуску: в ампулах по 1мл (0,15% розчин цитизину).

Лобеліну гідрохлорид –

стимулятор дихання рефлекторної дії, як і цититон, але не впливає на АТ.

Застосування: при зупинках дихання рефлекторного походження.

Форма випуску: в ампулах і шприц-тюбиках по 1мл – 1% розчин. Цититон і лобелін входить до таблеток «Табекс»; «Лобесил» - відвикання від куріння.

Нікотин – алкалоїд тютюну, збуджує Н-холінорецептори в невеликих дозах, у великих – блокує. Дуже токсичний, як лікарський засіб не застосовується. Може викликати гостре і хронічне отруєння.

Гостре отруєння – куріння дітей, випадкове вживання у середину, нікотинове вир-во, куріння матері – отруєння немовляти, пасивне куріння.

Ознаки: нудота, блювота, слинотеча, болі в животі, діарея, запаморочення, головний біль, холодний піт, слабкість, затьмарення свідомості. Наявні коливання АТ, тахікардія або брадикардія. Можливі судоми, пригнічення дихання.

Смерть – параліч дихального центру.

Лікування – підтримка дихання, систематична терапія.

Хронічне отруєння – розвивається у курців.

Виникає ризик захворювання на рак легень, злоякісних пухлин іншої локалізації, хронічне захворювання дихальних шляхів, ІХС, погіршується перебіг виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Крім того, у жінок пригнічується продукція жіночих статевих гормонів – як наслідок, передчасне старіння, ранні зморшки, огрубіння голосу, іноді оволосіння за чоловічим типом. Куріння під час вагітності – гіпоксія плода, порушення його розвитку. Можливі викидні, передчасні пологи, кровотечі.

Антихолінестеразні речовини

Антихолінестеразні засоби діють опосередковано через ендогенний ацетилхолін – вони сприяють накопиченню ацетилхоліну у синапсах за рахунок блокади ферменту холінестерази.

Ацетилхолін одночасно збуджує як М- так і Н-ХР, для нього властиві як мускарино- так і нікотиноподібні ефекти.

Антихолінестеразні засоби – фармакологічні речовини, які блокують фермент холінестеразу і сприяють посиленню та продовжують дію ацетилхоліну.

Ацетилхолін після взаємодії з холінорецепторами гідролізується холінестеразою, яка є на зовнішній поверхні синаптичної мембрани.

Ацетилхолінестераза локалізується в постсинаптичній мембрані закінчень постгангліонарних холінергічних волокон, рухових нервів, в центральній нервовій системі, у вузлах вегетативної нервової системи. Вона сприяє швидкому ферментативному гідролізу ацетилхоліну і припиненню його дії.

Механізм дії антихолінестеразних речовин . Фармакологічні речовини, які блокують активність холінестерази, сприяють нагромадженню ацетилхоліну в зонах нервових закінчень та зумовлюють більш тривалу і виразнішу дію медіатора, називаються антихолінестеразними засобами. Перешкоджаючи гідролізу ацетилхоліну, антихолінестеразні засоби посилюють і продовжують його мускарино- і нікотиноподібні ефекти.

Залежно від тривалості інгібування (блокади) холінестерази антихолінестеразні засоби поділяють на:

а) зворотної (короткочасної) дії – прозерин, галантаміну гідробромід, піридостигміну бромід, фізостигміну саліцилат (тривалість –декілька годин), після чого активність ферменту відновлюється.

б) “незворотної” (тривалої) дії – армін, пірофос, фосфакол, нібуфін) (тривалість дії – декілька днів).

Біодоступність антихолінестеразних засобів зворотної дії (прозерин, піридостигміну бромід) при прийомі всередину є незначною, тому їх дози повинні бути більшими ніж при парентеральному введенні. Через гематоенцефалічний бар’єр проходять галантамін і фізостигмін. Галантамін і фізостигмін покращують передачу збудження у холінергічних синапсах ЦНС.

Антихолінестеразні засоби незворотної дії є ефірами фосфорної кислоти (фосфорорганічні сполуки – армін, фосфакол). Вони знайшли також широке застосування в сільському господарстві як пестициди для боротьби зі шкідниками-комахами. Це хлорофос, дихлофос, метафос, карбофос та інші. Спрямований синтез фосфорорганічних сполук, які є високотоксичними для теплокровних тварин, призвів до створення отрут нервово-паралітичної дії, що були прийняті на озброєння військовими силами багатьох країн як бойові отруйні речовини. Найбільш відомими бойовими отруйними речовинами із класу фосфорорганічних сполук є табун, зарин, зоман.

Ефекти дії: У терапевтичних дозах викликають в основному М-холіноміметичну дію – проявляється підвищенням тонусу і скоротливою активністю непосмугованих м’язів, робота серця послаблюється, частота серцевих скорочень сповільнюється, зменшується швидкість проходження збудження по провідній системі серця, знижується артеріальний тиск, підвищується секреція залоз (кишечнику, шлунка, слізних, слинних, бронхіальних, потових).

Н-холіноміметична дія антихолінестеразних засобів виявляється покращенням проведення збудження у нервово-м’язовому синапсі (підвищення тонусу і сили скорочень скелетних м’язів (більш виражена дія прозерину). Прозерин також безпосередньо збуджує Н-ХР м’язів.

Антихолінестеразні засоби та М-холіноміметики звужують зіницю ока (викликають міоз), знижують внутрішньо очний тиск, викликають спазм акомодації. Використовують при глаукомі.

Застосування: при атонії м’язів шлунково-кишкового тракту і сечового міхура. Сфінктери шлунково-кишкового тракту і сечового міхура розслаблюються.

Антихолінестеразні речовини полегшують передачу імпульсів в нервово-м’язових синапсах, тому їх використовують при лікуванні міастенії, залишкових явищах поліомієліту, атонії шлунково-кишкового тракту, а також як антагоністи міорелаксантів антидеполяризуючої дії.

Антихолінестеразні засоби короткочасної (зворотної) дії призначають при парезах, паралічах центрального походження, міастенії, атонії шлунково-кишкового тракту і сечового міхура, при передозуванні міорелаксантами антидеполяризуючої (конкурентної) дії, при отруєнні М-холіноблокаторами (атропін та інші, до появи сухості слизових оболонок).

Протипоказання: Антихолінестеразні засоби не можна призначати при бронхіальній астмі, порушеннях провідності в міокарді, атеросклерозі, стенокардії, епілепсії, гіперкінезах. Антихолінестеразні засоби (прозерин, фізостигміну саліцилат) погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр.

Побічні ефекти антихолінестеразних засобів – надмірна секреція екзокринних залоз, спастичні болі у животі, пронос, гіпотензія. Для лікування застосовують М-ХБ.

Прозерин

має більш виражену фармакологічну активність, ніж фізостигмін, тривалість дії 3 – 5 годин.

Основними ефектами подібний до фізостигміну, але більше стимулює мускулатуру сечового міхура, менше діє на серце і не проявляє центральних ефектів, оскільки не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Особливістю дії прозерину є те, що при введенні його у терапевтичних дозах відбувається значне збудження Н-ХР довільної мускулатури. Ця властивість препарату широко застосовується у клініці для лікування міастеній, парезів, залишкових явищ поліомієліту, при крововиливах у тканину мозку, черепно-мозкових травмах, для підсилення скоротливої активності міометрію (при пологах), при передозуванні міорелаксантами антидеполяризуючої дії.

Галантаміну гідробромід (алкалоїд підсніжника Воронова), на відміну від прозерину, добре проникає через гематоенцефалічний бар’єр. У зв’язку з цим більш активний при лікуванні хворих з залишковими явищами поліомієліту, міастенії. Тривалість дії 6 – 8 годин. Терапевтичний ефект розвивається повільно.

Передача імпульсів через нервово-м’язовий синапс порушується при захворюванні міастенії. Спостерігається прогресуюче втомлення м’язів під час жування, ковтання, розмови, рухів кінцівок. Міастенія відноситься до автоімунних захворювань. В організмі виробляються антитіла до холінорецептора постсинаптичної мембрани м’язового волокна. Внаслідок реакції антитіл з рецепторами прискорюється розпад молекул рецептора під дією протеолітичних ферментів.

При передозуванні призначають М – холіноблокатори.

Отруєння ФОС і антихолінестеразними препаратами:

Фармакодинаміка антихолінестеразних засобів тривалої дії заслуговує на увагу ще й тому, що деякі сполуки (карбофос, дихлофос, тіофос, хлорофос) використовуються у народному господарстві як інсектицидні препарати і можуть викликати отруєння.

При отруєнні цими речовинами спостерігаються симптоми збудження як М-так і Н-ХР. Розвивається міоз, гіперсалівація, бронхоспазм, кольки шлунково-кишкового тракту, брадикардія, різке зниження артеріального тиску, тремор тіла, психомоторне збудження у вигляді судом, галюцинацій.

Для лікування отруєнь використовують М-ХБ, при психомоторному збудженні вводять антипсихотичні та анксолітичні засоби (аміназин, діазепам), натрію оксибутират, а для відновлення холінестерази дають реактиватори холінестерази (речовини, які здатні відновлювати активність ферменту холінестерази) – алоксим, дипіроксим, ізонітрозин. Кращий ефект отримуємо при комбінованому застосуванні препаратів М-ХБ разом з реактиваторами холінестерази.

Крім реактиваторів холінестерази, при отруєнні антихолінестеразними засобами застосовують М-ХБ (атропіноподібні речовини).

Засоби, що блокують холінорецептори.

М-холіноблокатори –

лікарські засоби які зв’язуються з М-холінорецепторами, перешкоджаючи їм взаємодіяти з ацетилхоліном. В результаті блокується проведення імпульсів по холінергічних нервах до внутрішніх органів. При цьому вплив адренергічної іннервації зберігається.

До М-холіноблокаторів належать: атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин, препарати Беладонни.

Застосування М-холіноблокаторів.

Для розширення зіниць при дослідженні очного дна, при запальних процесах та травмах райдужки і рогівки. Протипоказання при глаукомі.

Для зняття спазмів гладенької мускулатури при виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, кольках різного походження, геморої, тріщинах заднього проходу (свічки). Вводять хворим перед операціями (премедикація) для попередження бронхоспазмів, зупинки серця, обмеження секреції слинних та бронхіальних залоз.

Атропін –

алкалоїд, який міститься у Беладонні, Дурмані, Блекоті.

Ефекти дії на око: при закапуванні у око – блокада М-холінорецепторів кругового м’яза райдужки – настає:

сильне розширення зіниць – мідріаз;

підвищення внутрішньо очного тиску;

параліч акомодації

Блокуються М-холінорецептори війчастого м’яза і він розслаблюється, при цьому кришталик сплющується і око встановлюється на бачення далеких предметів. Ці зміни присутні 7 – 10 днів;

На залози: атропін знижує функції залоз зовнішньої секреції – слинних, потових, бронхіальних залоз шлунка, кишечника; на гладку мускулатуру внутрішніх органів спазмолітична дія – знижує тонус ШКТ, бронхів, жовчо- і сечовивідних шляхів, матки, на серце тахікардія.

Застосовують: виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, жовчокам’яна хвороба, спазми кишечника, печінкова і ниркова кольки, для розширення зіниці.

Форма випуску: у вигляді атропіну сульфату, порошок для приготування 0,5% і 0,1% очних крапель, 1% очна мазь, таблетки по 0,0005г, ампули по 1мл 0,1% розчину.

Протипоказання: глаукома;

Побічні дії: сухість у роті, серцебиття, тахікардія, запаморочення.

Платифіліну гідротартрат –

алкалоїд жовтозілля широколистого.

Ефект дії: блокує переважно М-холінорецептори гладенької мускулатури, усуває її спазм, проникає через гаматоінцифалічний бар’єр і пригнічує судинноруховий центр, на ЦНС – седативна дія. Знижує секреторну діяльність залоз, і впливає на діяльність серця менш ніж атропін.

Застосування: бронхіальна астма, печінкові, ниркові, кишечні кольки, виразка шлунку і дванадцятипалої кишки для розширення зіниці ока.

Протипоказання: глаукома, хвороби печінки і нирок.

Побічні ефекти: аналогічні атропіну.

Форма випуску: таблетки по 0,005г, ампули по 1мл 0,2% розчину, 1%, 2% очні краплі.

Скополаміну гідрохлорид.

Ефект дії: впливає на око і секрецію залоз сильніше ніж атропін, але діє в 2 – 3 рази менше, пригнічує вестебюлярний апарат. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр – седативний ефект, короткий сон.

Застосування: при морській і повітряний хворобі, для розширення зіниці, при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки.

Форма випуску: ампули по 1мл 0,05% розчину, очні краплі по 0,25% розчину.

Метацин – впливає на м’язи бронхів, секрецію залоз, сильніший за атропін, не проникає через ГЕБ, не впливає на ЦНС, не викликає мідріяз і поширеня акомодації.

Застосування: виразка шлунку, гіперацидний гастрит, премедикація, бронхіальна астма, кольки, загроза передчасних пологів.

Форма випуску: таблетки по 0,002г, ампули по 1мл 0,1% розчину.

Передозування і вживання рослин, які містять алкалоїди цієї групи характеризуються маренням, галюцинаціями, дезорієнтацію, руховою активністю, почервоніння і сухість шкіри, підвищує температуру, розлади ковтання, мови, сильна спрага, розширення зіниць і світлобоязнь, параліч акомодації. Тахікардія, атонія кишечника, затримка сечі. Фаза збудження переходить у фазу пригнічення. Смерть від паралічу дихального центру.

Допомога при передозуванні: промивання шлунку 0,5% розчином таніну, проносні, сорбенти.

Антагоністи – антихоліностеразні засоби – прозерин, галантаміну гідробромід, фізостигмін.

Психомоторне збудження знімають аміназином, сибазоном, барбітуратами.

Селективні М-холіноблокатори-

Препарати, які вибірково діють на М- холінорецептори, блокуючи їх. До них відносять гастроцепін, атровент, бускопан.

Пірензепін (гастрозепін) —

селективний блокатор м-холінорецепторів. Пригнічує секрецію кислоти хлороводневої і пепсинну активність шлункового соку, меншою мірою знижує тонус гладких м'язів шлунка. Застосовують для лікування хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит з підвищеною секреторною функцією шлунка

.

Іпратропію бромід (атровент, ітроп) — Ipratropium bromide

синтетичний м-холіноблокуючий засіб з переважним впливом на м-холінорецептори бронхів.

Застосовують у формі аерозолю при хронічному обструктивному бронхіті та інших бронхоспастичних станах, пов'язаних з підвищеною збудливістю блукаючого нерва. Разом з адрено-стимулюючим препаратом фенотеролом випускається у вигляді комбінованого засобу беродуалу.

Бронхолитичний эфект розвиваеься через 5-10 мин після інгаляції і триває 5-6 год. Може застосовуватись у пацієнтів з хворобами серця і порушенням кровообігу.

Побічні дії: зі сторони респіраторної системи: кашель, рідко - парадоксальный бронхоспазм. Аллергичні реакції: крапивниця, висипка.

Форма випуску. Таблетки, вкриті цукровою оболонкою.

БУСКОПАН-

селективний блокатор м-холінорецепторів . Засіб для лікування функціональних розладів травного тракту.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат чинить спазмолітичну дію на гладкі м’язи шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і сечостатевого тракту, не потрапляє у центральну нервову систему. Тому антихолінергічні побічні ефекти з боку центральної нервової системи не виникають.

Показання для застосування. Спазми шлунково-кишкового тракту, спазми та дискінезія жовчних шляхів, спазми сечостатевого тракту.

Спосіб застосування і дози. Дорослі та діти від 6 років: по 1-2 таблетки, вкритих цукровою оболонкою, 3-5 разів на добу.

Таблетку, вкриту цукровою оболонкою, слід ковтати цілою, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії, що проводиться.

Побічна дія. Можуть виникати антихолінергічні побічні ефекти, включаючи сухість у роті, дисгідроз, тахікардію і затримку сечі, але, в основному, ці ефекти слабко виражені і зникають самі по собі.

Протипоказання. БУСКОПАН протипоказаний при міастенії. Крім того, препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з підвищеною чутливістю до гіосцину бутил броміду або будь-якого іншого компонента цього препарату.

Передозування. У разі передозування можуть виникати антихолінергічні ефекти.

Терапія: При необхідності можна застосовувати парасимпатоміметичні засоби. При появі симптомів глаукоми необхідна термінова консультація офтальмолога. Ускладнення з боку серцево-судинної системи усувають згідно зі звичайними терапевтичними підходами. При зупинці дихання потрібна інтубація трахеї та проведення штучної вентиляції. При затримці сечі може знадобитись катетеризація сечового міхура. Крім того, необхідно вживати відповідні підтримуючі заходи.

Форма випуску: Таблетки, вкриті цукровою оболонкою, по 10 мг № 20

Н-холіноблокатори –

це лікарські засоби які зв’язуючись з Н-холінорецепторами перешкоджають їх взаємодію з ацетилхоліном.

Діляться:

Гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін);

Міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

Гангліоблокатори.

Механізм дії: впливають на Н-холінорецептори, які розміщені у вегетативних гангліях. Блокада парасимпатичних гангліїв – зменшення тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів (бронхів, ШКТ, сече- та жовчовивідних шляхів), симпатичних – зменшення АТ. Одночасно знижується секреція залоз.

Основний препарат гангліоблокуючої дії –

Бензогексоній –

четвертинна амонієва сполука.

Його цінний практичний ефект – зниження АТ. Здатний до кумуляції, тривалої дії (3 – 6 годин).

Застосовують: гіпертонія І і ІІ ступеня, при кольках (печінкових, ниркових), спазмі периферичних судин, бронхіальній астмі, набряку легень.

Побічна дія – найсерйозніша – ортостатичний колапс (зниження АД, втрата свідомості при зміні положенні тіла).

Форма випуску: таблетки по 0,1 і 0,25г, ампули по 1мл 2,5% розчину. Призначається під шкіру, внутрішньом’язево або внутрішньовенно.

Пентамін –

подібний до бензогексонію за хімічною будовою і фармакологічною дією, але менш активніший і тривалий. Показання аналогічні бензогексонію.

Форма випуску – в ампулах по 1 і 2мл 5% розчину, для внутрішньовенного, внутрішньом’язево крапельного або струминного введення.

Гігроній – має короткочасну дію, так як легко руйнується. Застосовують в анестезіології для тривалої гіпотонії з метою зниження крововтрат, при гіпертонічних кризах лише внутрішньовенно.

Форма випуску: флакони по 1,0, ампули по 0,1г.

Допомога при ускладненнях від застосування гангліоблокаторів:

(ортостатичний колапс) – ноги хворого підняти догори, голову – донизу, якщо не опритомніє – ввести мезатон, ефедрину гідрохлорид, кардіамін, кофеїн.

Профілактика – після ін’єкції гангліоблокаторів потрібно 2 – 2,5 години лежати. Характерні також сухість слизових, порушення акомодації, слабкість, запаморочення. Тривале введення – атонія сечового міхура, кишечника.

Курареподібні речовини-

Блокують Н-холінорецептори, які розміщені в ділянці закінчень соматичних нервів і на мембрані клітин скелетних м»язів. При цьому послідовно розслаблюються посмуговані м»язи:

Спочатку виключаються м»язи пальців рук і ніг, вух, очей, потім-м»язи кінцівок, голови, шиї, тулуба. В останню чергу- міжреберні м»язи і діафрагма, що веде до зупинки дихання.при цьому свідомість не порушується.

Дитилін

Міорелаксант деполяризуючого типу дії. Викликає стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани нервово-м»язового синапсу. Це призводить до порушення генерації потенціалу дії і супроводжується розслабленням посмугованих м»язів. Дія проявляється через 40-60 секунд після введення. Відновлюється тонус м»язів через 5-10 хв.

Застосування: для короткочасного розслаблення посмугованих м»язів при інкубації трахеї, бронхоскопія, цистоскопія, вправлення вивихів тощо.

Побічні дії: тривале апное, зумовлене недостатністю ферменту, який розщеплює дитилін.

Допомога: штучне дихання, переливання крові.

Форма випуску: ампули по 5 і 10 мл 2% розчин

Диплацин (Diplacinum)- Синоніми: Диплацину дихлорид.

Антідеполярізуюший м'язовий релаксант (засіб, що розслабляє м'язи).

Показання до застосування:

У хірургії для розслаблення мускулатури і виключення довільного (самостійного) дихання.

Спосіб застосування і дози:

Для інтубації трахеї (введення в трахею трубки для здійснення штучного дихання) вводять внутрішньовенно (поволі - впродовж 2-3 мін) 100-200 міліграм діплацина (5-10 мл 2% розчину), приблизно 1,5-2 міліграми на 1 кг маси тіла. При операції тривалістю 2-2,5 ч - 20-35 мл 2% розчину.

При потребі припинити дію продукту вводять 1-3 міліграми прозеріна надалі попереднього внутрішньовенного введення 0,25-0,5 міліграм атропіну.

Протипоказання: Міастенія (м'язова слабкість). Необхідна обережність при вираженому порушенні функції печінки і нирок, також в старечому віці.

Побічні дії: При введенні великих доз некордінальноє збільшення артеріального тиску.

Форма випуску: Ампули по 5 мл 1% розчину в пачці по 10 шт..

Умови зберігання: Список А. У захищеному від світла місці.