Саліцілати

КИСЛОТА САЛІЦИЛОВА або АСПІРИН (Acidum acetylsalicylicum у табл. по 0, 1 - дитяча; 0, 25; 0, 5) (АА). Саліцілати відомі давно, їм уже більше 130 років, вони є першими препаратами, що проявляють специфічну протизапальну дію, в комбінації з болезаспокійливим і жарознижуючим ефектом. Повний синтез ацетилсаліцилової кислоти був здійснений в 1869 році. Саліцілати з тих пір одержали широке поширення в медичній практиці.

Саліцілатам, у тому числі АА (аспірину), властиві 3 основних фармефекта.

1) Знеболюючий або анальгетичний ефект. Ефективні при наступних видах болю: при головному болі; зубному болі; болях м'язової й нервової тканин (міалгіі, невралгії), при суглобному болі (артралгії),

Особливо виражений анальгетичний ефект ненаркотичних анальгетиків, зокрема саліцілатів, при запаленні.

2) Другим ефектом АА, є жарознижуючий (антипіретичний). Цей ефект полягає в зниженні високої, але не нормальної температури тіла. Звичайно як жарознижуючі препарати саліцілати показані починаючи з температури 38, 5-39 градусів, тобто при температурі, що порушує загальний стан хворого. Це положення особливо стосується дітей.

При більш низьких цифрах температури тіла саліцілати в якості жарознижуючих не рекомендуються, тому що лихоманка - це один із проявів захисної реакції організму на інфекцію.

3) Третій ефект саліцілатів, а значить й АА - це протизапальний. Протизапальний ефект проявляється у випадку наявності запалення в сполучній тканині, тобто при різних колагенозах (ревматизм, ревматоідному артриті, хвороба Бехтерева, артралгії, системна червона вовчанка).

Починається протизапальний ефект АА після досягнення в тканинах постійного рівня саліцілатів, а це відбувається через 1-2 дня. У хворого зменшуються інтенсивність болючої реакції, знижуються ексудативні явища, що клінічно проявляється зменшенням припухлості, набряклості.

Варто сказати, що в саліцілатів всі 3 перераховані фармакологічні ефекти по ступені виразності приблизно рівні.

Крім перерахованих ефектів для саліцілатів характерна також антиагрегатна дія відносно тромбоцитів крові,

МЕХАНІЗМ ДІЇ САЛІЦІЛАТІВ

Дію саліцілатів пов'язують з гальмуванням синтезу простагландинів різних класів.

Простагландини - це клітинні гормони(медіатори) які підвищують чутливість больових рецепторів до хімічних і механічних стимулів.

Пригнічення ненаркотичними анальгетиками, зокрема, саліцілатами, участі медіаторів запалення в розвитку патологічного процесу призводить пригнічення болю, зниження запальної реакції, а також високої температуру тіла.

Лихоманка - один із проявів захисної реакції організму на інфекцію. Лихоманка є наслідком підвищення концентрації в церебральній рідині простагландинів, що проявляється зростанням теплопродукції й зменшенням тепловіддачі. Салицилаты, гальмуючи утворення простагландинів, відновлюють нормальну активність нейронів центра терморегуляції. У результаті збільшується тепловіддача шляхом випромінювання тепла з поверхні шкіри й виділенні рясних кількостей поту.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ саліцілатів й ацетилсаліцилової кислоти (Аспірину)

1) АА застосовують у якості анальгетичного засобу при невралгіях, міалгіях, артралгіях (суглобних болях)., а також при болях, викликаних пораненням м'яких тканин, при тромбофлебітах поверхневих вен, при головному болі, при дисменорее, альгоменорее).

2) Як жарознижуючий засіб при лихоманці

3) Як протизапальний засіб для лікування хворих із запальними процесами, зокрема при артриті й міозиті, використається головним чином ацетилсаліцилова кислота. Вона зменшує запальну реакцію, але не перериває її.

4) У якості протиревматичного засобу, при колагенозах (ревматизм, ревматоїдний артрит й ін. ), тобто при системних дифузійних захворюваннях сполучної тканини.

При використанні у високих дозах саліцілати протягом 24-48 годин різко зменшують ознаки запалення. Зменшуються біль, припухлість, нерухомість, підвищена локальна температура, почервоніння суглоба.

5) У якості протиагрегатного засобу для профілактики утворення тромбів. Із цією метою аспірин використають у невеликих дозах, приблизно 150-300 мг/ на добу. Щоденний прийом таких доз препарату добре зарекомендував себе для профілактики й лікування внутрісудинного згортання крові, для профілактики інфаркту міокарда.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ

1) Найбільш частим ускладненням при застосуванні АСК є подразнення слизуватої оболонки шлунка розвиток ерозій, іноді із кровотечею.

У хворого саліцілати викликають диспепсію, нудоту, блювоту, а при тривалому застосуванні - можуть викликати ульцерогенний ефект.

2) Частим ускладненням при прийомі саліцілатів є геморагіі (крововиливи й кровотечі), що є наслідком пригнічення агрегації тромбоцитів й порушується структура судинної стінки. Тому при застосуванні саліцілатів не тільки порушується згортання крові, але зростає й ламкість судин. Для попередження або усунення названого ускладнення застосовують препарати вітаміну К. Найбільше часто – вікасол

3) У великих дозах АА викликає церебральні симптоми, що проявляються шумом у вухах, дзенькотом у вухах, ослабленням слуху, занепокоєнням, а в більш важкому випадку - галюцинаціями, втратою свідомості, судорогами, порушенням подиху.

4) В осіб, що страждають бронхіальною астмою або обструктивними бронхітами, саліцілати, можуть викликати частішання нападів бронхоспазмів

5) В окремих хворих можливий розвиток гіпоглікемічного стану -

6) При використанні АА наприкінці вагітності пологи можуть затримуватися на 3-10 днів. У немовлят, матері яких за показниками приймали наприкінці вагітності саліцілати(АА), можуть розвиватися важкі судинні захворювання легенів.

7. Рідко (1: 500), але зустрічаються алергійні реакції на саліцілати. (шкірні висипи, кропивниця, сверблячка

НАТРІЮ САЛІЦІЛАТ (Natrii salicylas).порошок; таблетки по 0, 25 и 0, 5 г; 10 % раствор в ампулах по 5 и 10 мл.- цей препарат проявляє анальгетичний ефект, його застосовують відносно рідко. Використають в основному при системних дифузійних захворюваннях тканин, при колагенозах (РА, ревматизм). Аналогічний препарат - метилсалцилат.

БУТАДІОН (Butadionum; у табл. по 0, 15). Уважають, що бутадіон по анальгетичній активності приблизно дорівнює анальгіну, а по протизапальній активності істотно вище нього. Його й використають як протизапальний препарат. Ураженнях зовнісуглобних тканин (бурсіти, синовіти) ревматичного й неревматичного походження.

Максимальна концентрація бутадіона в крові, також як й інших похідних піразолона, досягається приблизно через 2 години. Препарат активно зв'язується з білками плазми (на 98%). Тривале лікування бутадіоном призводить до стимулювання печіночних мікросомальных ферментів.. Бутадіон знижує реабсорбцію уратів у ниркових канальцях, що сприяє виведенню з організму цих солей цих солей. У цьому зв'язку використають при подагрі. Препарат токсичний, звідси побічні ефекти:

1) як і всі похідні піразолона, при тривалому використанні може викликати анорексію, відчуття важкості в шлунку, печію, нудоту, блювоту, діарею, утворення виразок. Може викликати гепатит, тому призначають лише протягом 5-7 днів;

2) як і всі піразолонові препарати, бутадіон гнітить кровотворення (лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія)

3) при лікуванні бутадионом може розвиватися набряклість, тому що він затримує в організмі іони натрію, а значить і воду (знижує натрийурез); це може приводити до застійної недостатності серця або навіть набряку легенів.

РЕОПІРИН (Rheopyrinum)- препарат, що представляє сполучення амідопірина й бутадіона, має виражену протизапальну й аналгетичну активність. Використається тільки як протизапальний засіб при артритах, ревматичних поразках, люмбаго, невралгіях. Крім того, він, сприяючи виведенню з організму солей уратів, призначається при подагрі. Випускається як у таблетованій, так й в ін єкційній лікарських формах (Gedeon Rihter).

Як правило, сучасні ненаркотичні анальгетики, володіють насамперед вираженим протизапальним ефектом, тому їх називають найчастіше НПЗЗ.

ІНДОМЕТАЦИН Indometacinum; капсули й драже по 0, 025; супозитаріі - 0, 05) - це нестероідний протизапальний засіб (НПВС), що є похідним індолу. Володіє протизапальною, анальгезуючою і жарознижуючою активністю. Це один з найдужчих НПВС, є еталонним НПВС..

Використають його протизапальний ефект при ревматизмі системних захворюваннях сполучної тканини при запальному процесі, що супроводжується дегенеративними змінами в суглобах хребта, при деформуючому остеоартрозі. Використають при хронічному гломерулонефриті. Дуже ефективний при гострих атаках подагри, анальгетичний ефект триває протягом 2 годин.

Токсичний, тому в 25-50% випадків виникають виражені побічні ефекти (церебральні: головний біль, запаморочення, дзенькіт у вухах, сплутаність свідомості, розпливчастість зорових сприйняттів, депресії; з боку ШКТ: виразки, нудота, блювота, диспепсія; шкіра: висипки; кров:; затримка іонів натрію ; гепатотоксичний). Дітям до 14 років - не рекомендують.

ІБУПРОФЕН Ibuprofenum; у табл. по 0, 2) - похідне фенилпропіоновоі кислоти. По протизапальній активності, анальгетичному й жарознижуючому ефекту близький до саліцілатів і навіть активніше. Добре всмоктується із ШКТ. Краще переноситься хворими, ніж АА. При прийомі усередину нижче частота побічних реакцій. Однак також дратує ШКТ (до виразки). Крім того, при алергії до пеницилину - хворі будуть чутливі й до бруфену (ібупрофен),.

На 92-99% зв'язується з білками плазми. Повільно проникає в порожнину суглобів, але затримується в синовіальній тканині, створюючи в ній великі концентрації, ніж у плазмі крові й повільно зникаючи з неїпісля скасування. Швидко виводиться з організму (T 1/2 = 2-2, 5 години), а тому необхідно часте введення препарату (3-4 рази в день - першу дозу до їжі, а інші - після їжі, щоб подовжити ефект).

Показаний при: лікуванні хворих з РА Найбільший ефект дає в початковій стадії хвороби. Крім того, ібупрофен використають як сильний жарознижуючий засіб.

ДИКЛОФЕНАК-НАТРИЙ (вольтарен, ортофен) ОРТОФЕН (Ortophenum). - похідне фенилуксусної кислоти. Це сьогодні одне із самих активних протизапальних засобів, по силі дії приблизно дорівнює індометацину. Крім того, володіє вираженим анальгетичним, а також і жарознижуючим впливом. По протизапальному й анальгетическому ефекту активніше аспірину, бутадуона, ібупрофена.

Добре всмоктується в ШКТ, при прийомі через рот максимальна концентрація в крові відбувається через 2-4 години. Інтенсивно піддається пресистемної елімінації, і тільки 60% прийнятої дози попадає в систему кровообігу. На 99% зв'язується з білками плазми. Швидко проникає в синовіальну рідину.

Має низьку токсичність, але значною широтою терапевтичної дії. Добре переноситься, іноді лише викликаючи диспепсичні й алергічні реакції.

Показаний при запаленні будь-якої локалізації й етиологіі, але переважно його використають при ревматизмі, РА й інших захворюваннях сполучної тканини (при хворобі Бехтерева).

ПІРОКСІКАМ (Piroxicam). Пірокс, Роксикам, Толдин - новий нестероїдний протизапальний препарат, що відрізняється від інших НПВС, похідне оксикамів.

Задовільно всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація в крові виникає через 2-3 години. При прийомі усередину він добре абсорбується, період напівжиття його близько 38-45 годин (це при короткочасному прийомі, а при тривалому застосуванні - до 70 годин), тому він може бути використаний один раз у добу.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ: диспепсія, зрідка геморагіі.

У плазмі крові на 99% пов'язаний з білками. У хворих ревматоідним артритом добре проникає в синовіальну рідину. Дози від 10 до 20 мг (1 або 2 таблетки) викликають анальгетичний (через 30 хвилин після прийому) і жарознижуючий ефекти, а більш високі дози (20-40 мг) - протизапальний (до кінця 1 тижня постійного прийому). На відміну від аспірину він менше дратує ШКТ.

Препарат використають при РА, остеоартриті й при загостренні подагри.