
- •Загальні методичні вказівки при відкритті катіонів
- •(Група катіонів, які не мають групового реактиву)
- •Хід аналізу катіонів першої аналітичної групи:
- •(Катіони групи хлоридної кислоти)
- •Хід аналізу суміші катіонів групи хлоридної кислоти.
- •Дрібний хід аналізу
- •Систематичний хід аналізу
- •Загальна схема систематичного ходу аналізу суміші катіонів групи сірчаної кислоти
(Катіони групи хлоридної кислоти)
Катіони Ag+, Pb2+, Hg22+ утворюють осади з усіма мінеральними кислотами (за виключенням нітратної, нітратної і частково сульфатної кислоти), їх розчинними солями та лугами. Тому всі реакції цих катіонів з вказаними кислотами та з лугами є загально аналітичними і можуть слугувати як групові. Однак з усіх реактивів хлоридна кислота утворює важкорозчинні осади лише з катіонами цієї групи (Ag+, Pb2+, Hg22+), а з усіма іншими катіонами хімічно не взаємодіє. Відповідно, ця кислота є груповим реактивом на вказані катіони, тобто їх можна виділити (у вигляді осаду) хлоридною кислотою з суміші катіонів усіх аналітичних груп. Майже всі осади, що утворюються при взаємодії катіонів Ag+, Pb2+, Hg22+ з мінеральними кислотами, їх солями та лугами, мають різні властивості. Так, катіони Hg22+ на відміну від катіонів Ag+ та Pb2+ у багатьох випадках утворюють чорні осади. Розчинність PbCl2, PbBr2 та PbI2 у воді збільшується більш, ніж у 2 рази на кожні 20ºС, а розчинність тих же солей Ag+ та Hg22+ практично не змінюється. Майже всі осади солей плюмбуму легко переходять у розчин під дією їдких лугів, а осади солей Ag+ та Hg22+ у них не розчиняються.
На відміну від солей Pb2+ та Hg22+, майже усі нерозчинні у воді солі Аргентуму, легко переходять у розчин при взаємодії їх з гідроксидом амонію з утворенням комплексного іону [Ag(NH3)2]+.
Всі нерозчинні солі Hg22+ при взаємодії з гідроксидом амонію розкладаються з утворенням нерозчинного меркурамонію та металічної ртуті, яка надає осаду меркурамонію чорного кольору.
Ці ознаки окремих малорозчинних сполук Ag+, Pb2+, Hg22+ служать для окремого відкриття катіонів цих елементів.
I. Розведена хлоридна кислота з усіма катіонами другої группи утворює білі осади хлоридів, з яких PbCl2 – кристалічний, а хлориди Ag+ та Hg22+ - аморфні, сирнисті:
AgNO3 + HCl = AgCl + HNO3
Pb(NO3)2 + 2HCl = PbCl2 + 2HNO3
Hg2(NO3)2 + 2HCl = Hg2Cl2 + 2HNO3
Хлориди катіонів цієї групи мають різну розчинність у воді. Найбільшу розчинністю має PbCl2. тому, якщо осад, який складається з суміші PbCl2, Hg2Cl2 та AgCl облити гарячою водою, то хлорид плюмбуму з осаду доволі легко і в значній кількості перейде у розчин, а хлориди Ag+ та Hg22+ залишаться нерозчинними. Ця властивість PbCl2 використовується при аналізі для видалення його від Hg2Cl2 та AgCl.
Крім того, PbCl2 розчинний у концентрованій хлорид ній кислоті, а Hg2Cl2 розчиняється лише у концентрованій нітратній кислоті та царській водці.
З розчином аміаку Hg2Cl2 взаємодіє з утворенням хлористого димеркурамонію, який відразу ж розкладається на меркурамоній та металічну ртуть:
Hg2Cl2 + 2NH4OH = [NH2Hg2]Cl + NH4Cl + 2H2O
[NH2Hg2]Cl = [NH2Hg]Cl + Hg.
Відповідно, якщо облити осад Hg2Cl2 (білого кольору) розчином аміаку, то внаслідок вказаної реакції осад набуде чорного кольору. Ця реакція є характерною на іони Hg22+ і служить для їх виявлення;
AgCl у кислотах та лугах нерозчинний, але легко переходить у розчин під дією NH4OH з утворенням комплексної солі аміак ату аргентуму
AgCl + 2NH4OH = [Ag(NH3)2]Cl + 2H2O,
який розкладається при додаванні нітратної кислоти.
II. Йодистий калій з катіонами Ag+, Pb2+, Hg22+ утворює важкорозчинні кристалічні осади AgI, PbI2 та Hg2I2. Властивості цих йодидів дуже сильно відрізняються один від одного та можуть бути використані при відкритті катіонів цих груп.
а) Колір осадів AgI та PbI2 – жовтий, а Hg2I2 – зелений. Відповідно катіони Hg22+ можна відкривати КI у присутності іонів аргентуму та плюмбуму, тому що зелений осад Hg2I2 добре видно на фоні жовтих осадів.
б) йодиди AgI, PbI2 та Hg2I2 відрізняються за розчинністю у воді. Найбільш розчинним є PbI2. Розчинність цього йодиду різко збільшується при підвищенні температури до 100ºС, в той час як AgI та Hg2I2 залишаються практично нерозчинними.
При охолодженні гарячих розчинів PbI2 йодистий плюмбум знову випадає у вигляді золотисто-жовтих кристалів. Ця властивість PbI2 широко використовується для виявлення Pb2+ з розчинів. Так, якщо до розчину, що містить іони Pb2+ прилити КI, потім нагріти до кипіння і нерозчинний при цьому осад відфільтрувати, то через декілька хвилин з фільтрату почнуть випадати золотисті кристали PbI2 – так званий „золотистий дощик”.
III. K2CrO4 з катіонами Ag+, Pb2+, Hg22+ утворює осади: жовтий - PbCrO4, червоний - Hg2CrO4, червоно-бурий Ag2CrO4:
K2CrO4 + 2AgNO3 = Ag2CrO4 + 2KNO3,
K2CrO4 + Hg2(NO3)2 = Hg2CrO4 + 2KNO3,
K2CrO4 + Pb(NO3)2 = PbCrO4 + 2KNO3.