85. Розкрийте суть політичного аналізу.

Аналіз – процес мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта на складові та дослідження кожної з них окремо. Основні підходи до розуміння політичного аналізу:

І. Політичний аналіз – аналітична діяльність стосовно усіх явищ політики;

ІІ. Політичний аналіз – прикладна наука, аналіз конкретних політичних ситуацій;

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( К. Симонов ).

Структура політичного аналізу ( за К. Симоновим ):

1. Аналіз політичної ситуації;

2. Прогноз розвитку політичної ситуації;

3. Прийняття компетентних політичних рішень;

Політичний аналіз – систематична оцінка технічної та економічної здійсненності та політичної життєздатності альтернативних політик ( планів, програм ), стратегій їх здійснення та наслідків обраної політики ( Ліндблюм ).

Структура політичного аналізу ( за Ліндблюмом ):

1. Оцінка можливого курсу;

2. Вироблення стратегій здійснення курсу;

3. Оцінювання результатів;

Політичним аналізом як прикладною галуззю займається особлива група фахівців: аналітики, експерти, технологи, консультанти, працівники партійних апаратів, помічники публічних політиків.

Особливості політичного аналізу ( за О. І. Соловйовим ):

- політичний аналіз, як різновид прикладного знання, орієнтується на опис і вивчення конкретної проблеми;

- На відміну від науки, яка формує логічний образ об’єкта, політичний аналіз створює практичний образ об’єкта – такий образ, який може бути включений у систему конкртено-цільової рекомендації.

Політична аналітика – свідомий, цілеспрямований, конкурентний процес вивчення політичної обстановки, подій, тенденцій, перспектив її розвитку з метою визначення цілісної картини того, що відбувається, та подальшого прийняття політичних рішень ( Телешун С. О., Баронін А. С. ).

Основні позиції тлумачення політичного аналізу з точки зору мети:

1. Споглядальна позиція. Головна мета аналізу: з’ясування суті подій, що відбуваються, виявлення мотивації учасників подій, висловлення пропозицій або думок щодо ситуації.

2. Позиція активного впливу на політику. Мета аналізу: забезпечення оптимальності та ефективності політичних рішень.

Поруч з аналізом у дослідженні поліики може використовуватись ретродукція.

Ретродукція – стрибок уяви, фантазії, який використовується для пояснення політичних явищ, подій.

86. Розкрийте суть політичного прогнозування.

Політичне прогнозування — наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного політичного суб?єкта, політичної ситуації та політичного процесу загалом.

У політології розрізняють політичне прогнозування як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації і як практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтованим судженням про можливі стани об?єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його забезпечення. Прогнозування охоплює спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій з метою отримання якісно інших знань — тих, що характеризують перспективи об?єкта дослідження.

Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі. Прогноз як нове знання існує у таких формах:

- знання про невідомі на момент прогнозування властивості об?єктів реальної дійсності;

- знання про властивості не існуючих на момент прогнозування об?єктів.

У прогнозуванні істотними є два аспекти:

1) пророкує, описує можливі, бажані або небажані перспективи, стани, рішення;

2) передбачає певне рішення завдяки усвідомленню стану проблеми, використанню інформації про можливі результати цілеспрямованої діяльності.

На цій підставі у проблемі прогнозування виділяють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський (пов?язаний з можливістю прийняття на основі прогностичного знання певного рішення).

Прогнозування охоплює усі сфери життєдіяльності людей. Щодо суспільного розвитку одним з найважливіших є політичне прогнозування, об?єкт якого — політика (внутрішня і зовнішня), а предмет — пізнання можливих станів політичних подій, явищ, процесів. У зв?язку з цим розрізняють внутріполітичне і зовнішньополітичне прогнозування.

Внутріполітичне прогнозування. Охоплює всю внутрішню політику. Один з його аспектів пов?язаний з прогнозними оцінками конкретних політичних подій, є прикладним, реалізується в процесі політичної діяльності. Суб?єкт такого прогнозу — державні й політичні органи. Інший аспект стосується діяльності політичних інститутів, політичних процесів суспільства. Реалізує його науковий колектив, що спеціалізується на вивченні політичної системи суспільства.

Зовнішньополітичне прогнозування. Здійснює прогнози щодо суб?єктів, явищ і процесів у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики. Воно є джерелом всебічної інформації про загальну обстановку у світі, регіоні, країні, про тенденції, напрями розвитку і чинники, що стимулюють певні події, сприяє баченню нових можливостей суспільно-політичного розвитку. В прогнозуванні міжнародних відносин передусім зосереджуються на взаємовідносинах держав.

Основним при цьому є проблемно-цільовий критерій, який вказує на мету прогнозу. Відповідно розрізняють два типи прогнозів: пошукові й нормативні.

Пошуковий прогноз спрямований на визначення можливих станів політичного явища, процесу, події в майбутньому засобом екстраполяції, котрий дає змогу спостерігати тенденції за умовного абстрагування від рішень, здатних змінити ці тенденції. Мета його полягає у виявленні й уточненні перспективних проблем, що підлягають вирішенню засобами політичного управління.

Нормативний прогноз сприяє визначенню шляхів і термінів досягнення можливих станів об?єкта політичного прогнозування. Головне для нього — передбачити способи і час, необхідні для досягнення заздалегідь заданих норм, ідеалів, стимулів, мети.

За періодом попередження (терміном, упродовж якого діє чи має діяти прогноз) розрізняють:

— оперативні (поточні);

— короткострокові;

— середньострокові;

— довгострокові;

— стратегічні прогнози.