79. Розкрийте поняття «Міжнародні політичні організації».

Міжнародні міжурядові організації (англ. InternationalIntergovernmentalOrganization(IGOs)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги їїсуверенітету.

Міжнародні міжурядові організації часто називають міжнародними організаціями, хоча останніми можуть називатися також і міжнародні неурядові організації (INGOs), такі як міжнародні неприбуткові організації, чи мультинаціональні корпорації. Міжнародні міжурядові організації є важливим суб'єктом в публічному міжнародному праві, починають діяти після підписання певного взаємного договору, ратифікованогодержавами-учасниками.

Ознаки

1. членство 3 і більше країн;

2. наявність установчого міжнародного договору;

3. постійні органи і штаб-квартира;

4. повага суверенітету членів-держав;

5. невтручання у внутрішні справи;

6. встановлення порядку прийняття рішень і їх юридичної сили.

Класифікація

 За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін.

 За колом учасників — універсальні, регіональні.

 За порядком прийому нових членів — відкриті, закриті.

 За цілями та принципами діяльності — з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією.

 За кількістю членів — всесвітні, групові.

Міжнародні організації

Загальнополітичні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Ліга Арабських Держав (ЛАД), Організація Американських Держав (ОАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Азіатсько-Тихоокеанська Рада(АЗПАК).

Військово-політичні організації: Організація Північноатлантичного договору (НАТО),Західноєвропейський союз ЗЄС), АНЗЮС тощо.

Міжнародні економічні об'єднання: Велика вісімка, Світова організація торгівлі (СОТ),Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), .

Регіональні організації: Європейський Союз (ЄС), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ).

Валютно-фінансові організації: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР),Міжнародний Валютний Фонд (МВФ)

• ВООЗ

• Європейський банк реконструкції та розвитку

• МАГАТЕ

• МОП

• ОБСЄ

• РЄ

• ЮНЕСКО

• Світова організація інтелектуальної власності

80. Україна в загальноєвропейському і світовому політичному процесі.

Сучасна геополітична теорія вказує на подвійне становище України – наша держава історично перебуває між двома різними цивілізаціями – західною і східною, частково належачи до кожної з них.

Так, Україна виступає як своєрідний аванпост між Європою й Азією (Євразією), що надає і переваги, і певні ризики для геополітичного майбутнього країни. З одного боку, Україна може стати містком, який поєднує обидві цивілізації, беручи від них усе найкраще. З іншого, перетворитися на країну-лімітроф (“санітарну зону”), яка відокремлює заможну і демократичну Європу від бідної й авторитарної Азії (Євразії).

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ визначені Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 p., Актом проголошення її незалежності від 24 серпня 1991 р., Основними напрямами зовнішньої полі гики, що схвалені Верховною Радою 2 липня 1993 р. та Конституцією України, прийнятою V сесією Верховної Ради 28 червня 1996 р. Саме ці документи визначили стратегічну спрямованість нашого зовнішньополітичного курсу.

В основу ГЕОСТРАТЕГІЇ України покладено такі принципи формування зовнішньополітичного курсу:

– виваженість і передбачуваність зовнішньої політики;

– розбудова відносин з іншими державами та міжнародними організаціями на засадах рівноправності, взаємоповаги і невтручання в їх внутрішні справи;

– принцип неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки;

– відсутність територіальних зазіхань чи претензій до сусідніх держав і невизнання жодних територіальних претензій щодо себе;

– визнання пріоритету права при розв’язання міждержавних і міжнародних конфліктів.

ЗАВДАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ.

Головне завдання зовнішньої політики сучасної України – дотримання оптимального геополітичного балансу у відносинах між Заходом і Сходом.

Іншими завданнями є:

– зміцнення національного суверенітету та захист територіальної цілісності України;

– забезпечення функціонування України як повноправного та незалежного суб’єкта міжнародних відносин;

– утвердження зовнішньополітичних пріоритетів держави на рівні міждержавних, регіональних, міжрегіональних та міжнародних відносин;

– активізація взаємовигідного співробітництва України на світовій арені;

– інтеграція національної господарсько-економічної системи у системи світової економіки;

– захист прав й інтересів громадян України та юридичних осіб за кордоном;

– підтримка української діаспори;

– узгодження національних інтересів з більш сильними суб’єктами світової політики.

Серед найбільш актуальних загроз, які вимагають особливої уваги та зовнішньополітичного реагування з боку української держави, назвемо такі:

а) втручання у внутрішні справи України з боку інших держав, висунення ними територіальних претензій до неї; воєнно-політична нестабільність і конфлікти у сусідніх країнах;

б) наявність в України сепаратистських тенденцій в окремих регіонах і з боку певних політичних сил; прояви міжетнічних і міжконфесійних конфліктів; відсутність ефективної боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

в) різке зниження життєвого рівня переважної частини населення, зростання кількості безробітних, їх соціальна незахищеність;

г) антропогенні порушення і техногенні перевантаження, негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи, неефективне використання природних ресурсів;

д) інформаційна експансія з боку інших держав та уповільнене входження України у світовий інформаційний простір;

е) неухильне зменшення населення внаслідок депопуляції (перевищення смертності над народжуваністю) і неконтрольованої міграції;

с) катастрофічне зменшення а часом і згортання дослідницьких робіт у галузі фундаментальних наук, масовий відплив з України її інтелектуальних сил та інші.

Основною передумовою забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України є проведення збалансованої як зовнішньої, так і внутрішньої політики, наявність відповідної військової доктрини та збройних сил.