26. Розкрийте поняття і структуру громадянського суспільства.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО – це сфера недержавних суспільних інститутів і відносин, сфера непримусової людської солідарності.

Поняття громадянського суспільства застосовується для пізнання усієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними, перебувають поза сферою державного директивного регулювання. У такому суспільстві самовияв вільних індивідів і добровільно сформованих організацій громадян захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади. Це справа розвитку вільного ринку, безперешкодного поширення духовних, моральних, національних цінностей тощо.

Підґрунтям громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених міжособистісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття властивих їм інтересів та можливостей виявлення останніх.

Р и с . 8 . 5 . С т р у к т у р н і о с н о в и й к о м п о н е н т и г р о м а д я н с ь к о г о

с у с п і л ь с т в а

27. Розкрийте функції громадянського суспільства

Найголовніші функції громадянського суспільства наступні:

По-перше, громадянське суспільство є засобом самовиразу індивідів, їхньої самоорганізації та самостійної реалізації ними власних інтересів. Значну частину суспільно важливих питань громадські спілки та об’єднання розв’язують самотужки або на рівні місцевого самоврядування. Тим самим вони полегшують виконання державою її функцій, бо зменшують “тягар проблем”, які їй доводиться розв’язувати.

По-друге, інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушности особистих прав громадян, дають їм впевненість у власних силах, служать опорою у їхньому можливому протистоянні з державою, формують “соціальний капітал” – ті невід’ємні риси особистости, завдяки яким вона стає здатною до кооперації та ефективних солідарних дій.

По-третє, інститути громадянського суспільства систематизують, впорядковують, надають реґульованости протестам і вимогам людей, які в іншому випадку могли б мати руйнівний характер, і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади.

По-четверте, ці інститути виконують функцію захисту інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів. Завдяки їм кожна група отримує шанс “бути почутою на горі” владної піраміди.

Функціональна характеристика вказує на роль громадянського суспільства у суспільній системі, на те, чому його розглядають як опору демократії і як вияв свободи. Але громадянське суспільство не зможе повноцінно виконувати названі функції, якщо в ньому відсутній бодай один з найголовніших його атрибутів, до яких слід віднести:

1. наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації, наслідком чого є формування сфери громадського (цивільного) життя і громадської думки;

2. організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією та законами;

3. незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні;

4. зорієнтована на громадські інтереси та публічну політику діяльність, наслідком якої є кооперація та солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва.

Отже, громадянське суспільство – це сфера взаємодії індивідів і тих груп та організацій, які вони утворюють. Однією з цілей взаємодії є формулювання, висловлення і захист індивідами та їх об’єднаннями своїх інтересів. Це той зріз суспільних відносин, коли громадські організації виступають як групи інтересів, що є посередниками в стосунках індивідів з владою та рештою суспільства.

28. Проаналізуйте становлення громадянського суспільства в сучасній України

Громадянське суспільство поки що не стало противагою владі, низьким залишається також рівень взаємодії між ними. «Третій сектор» не усвідомлює себе суб'єктом суспільних інтересів, не має загальнонаціональних інтересів та не висуває спільних вимог до влади щодо формування та реалізації публічної політики. Організації громадянського суспільства ще не виступають дієвим інструментом вираження та захисту суспільних інтересів та інтересів громадянина зокрема. Вони більшою мірою зорієнтовані на сильних гравців – державу, політичні партії, міжнародних донорів, ніж на потреби своїх громадян

Україна знаходиться:

а) перед необхідністю йти власним найкоротшим шляхом розбудови громадянського суспільства в умовах певного дефіциту соціальних ресурсів держави та панування бідності при відсутності сформованого та дієздатного середнього класу, що знижує можливості інтенсивного розвитку громадянських інститутів;

б) у непевному стані, коли існує загрозлива різниця між конституційним закріпленням прав і свобод людини і реальним дотриманням кожного з них унаслідок відчутного браку дієвих правових механізмів;

в) на початковому ступені усвідомлення ідеї правового порядку і таких базових понять громадянського суспільства, як демократія, права людини та верховенство права, поділ влади, світський характер держави, поліконфесійність та повага прав національних меншин.

В цілому аналіз громадської думки вказує поки що на слабке усвідомлення населенням значення інститутів громадянського суспільства і необхідності посилення їхнього політичного і поза політичного (соціального) впливу на ситуацію в країні. Недостатність впливовості об'єднань громадян можна пояснити і негативними процесами, які відбуваються в об'єднаннях: фінансові зловживання керівництва, залежність від псевдо спонсорів та державних чиновників. А саме подолання цих регресивних явищ сприятиме зростанню авторитету об'єднань громадян та їх впливу на соціальні процеси та політичне реформування в країні.

За сучасних умов особливого значення набувають такі пріоритети, як забезпечення належних правових та інституціональних підвалин становлення громадянського суспільства, державна підтримка громадських організацій різних типів, діяльність яких спрямована на утвердження демократичних цінностей у суспільстві, координація діяльності місцевих органів виконавчої влади щодо співпраці з громадськими організаціями. Проблема законодавчого регулювання механізмів взаємодії громадських організацій з державними інституціями стала нагальною. Це стосується передусім:

- заборони створювати спільні об'єднання фізичним і юридичним особам. Відсутність в українському законодавстві можливості засновувати спільні об'єднання фізичних і юридичних осіб не відповідає поширеній міжнародній практиці;

- територіального статусу суб'єктів громадянського суспільства. Наявність положення про їх територіальний статус забороняє діяльність громадських об'єднань у регіонах, де вони не були зареєстровані;

- заборони захищати права не членів своїх організацій. Вітчизняне законодавство дозволяє громадським організаціям представляти і захищати права тільки своїх членів, що фактично блокує легальний правозахисний рух в Україні;

- подвійної реєстрації громадських організацій. На відміну від бізнесових організацій громадські та благодійні організації мають проходити подвійну реєстрацію – окремо статут організації в органах юстиції та юридичну особу в місцевих органах державної реєстрації;

- тривалого періоду реєстрації. Відповідно до законодавства, реєстрація національних та міжнародних організацій здійснюється протягом одного місяця, благодійних організацій – двох місяців;

- подвійної плати за реєстрацію. В Україні і досі плата за реєстрацію неурядових організацій розглядається як джерело наповнення державного бюджету

- закритості державних реєстрів громадських та благодійних організацій. Реєстри неурядових організацій є непрозорими, малоінформативними

Основним джерелом розвитку громадянського суспільства, як засвідчує світовий досвід, є соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення для населення держави вигідних умов життєдіяльності. Соціально-економічна політика, що проводилась в Україні, на жаль, не забезпечила стабільних умов для реалізації можливостей переходу до суспільства даного типу.

З огляду на таку ситуацію, фахівці прогнозують імовірність кількох сценаріїв розвитку громадянського суспільства в Україні:

- згортання громадянського суспільства і реставрація в тому чи іншому вигляді тоталітарного режиму;

- консервація на тривалий час існуючого стану справ і відповідно тяжіння до авторитарних методів управління;

- поступовий еволюційний розвиток демократії та зміцнення громадянського суспільства.

Для того щоб домогтися здійснення останнього з перерахованих сценаріїв розвитку громадянського суспільства в Україні необхідно враховувати досвід європейських країн. Загальними підвалинами, на які має спиратися побудова громадянського суспільства в Україні, мають стати:

- наближення всієї системи влади до народу, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей щодо участі громадян в управлінні державними і суспільними справами, постійне вдосконалення механізмів зворотного зв'язку від суспільства до держави;

- активізація процесу роздержавлення всіх сфер суспільного життя, формування інституціональної багатоманітності громадянського суспільства, розвиток різних форм громадського самоврядування на регіональному та місцевому рівнях;

- формування реалістичного законодавства, спроможного враховувати конкретні ситуації окремих верств населення;

- максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і закону;

- виховання національного і державного патріотизму на основі поваги до національної культурної спадщини;

- зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі зв'язків з іншими країнами, піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності, формування готовності до постійного вдосконалення політичної системи відповідно до зміни конкретно-історичних умов

- створення адекватної соціальної структури на основі розвитку приватної власності та ринкових відносин, формування середнього класу, підвищення життєвого рівня основної маси людей, звуження сфери бідності, з одного боку, та обмеження впливу олігархічних кланів, з іншого;

- використання сімейного виховання, системи загальної та професійної освіти для формування нових цінностей та орієнтацій молоді .