5.3. Етика соціального працівника в третинній соціальній профілактиці торгівлі людьми

Особливу роль при здійсненні третинної профілактики відіграє професійна етика соціального працівника в роботі з потерпілими. Як до них ставитися: як до жертв? Як до відповідальних і самостійних людей? Як до винних? Як до проституток та осіб 2 сорту? Професійна етика – це мораль соціального працівника при здійсненні ним професійної діяльності. У своїй роботі з потерпілими соціальний працівник повинен спиратися на міжнародні принципи і стандарти, на український етичний кодекс соціального педагога і соціального працівника. З огляду на ці документи і законодавчу базу соціальної роботи ставлення до потерпілих повинно визначатися: 1) етичними цінностями життя людини: свободи вибору, добра, поваги; 2) метою соціальної роботи: захистом прав людей, їхнім розвитком, задоволенням потреб та інтересів; 3) стимулюванням потерпілих до самодопомоги, і наданням їм необхідної підтримки і допомоги.

Враховуючи це, ми повинні ставитися до потерпілих як до людей, які опинилися в кризовій ситуації, що це не їх провина, а їх біда, проблема, в розв’язанні якої їм потрібна допомога, самі вони з нею впоратися не можуть; вони такі ж люди, як і всі інші, мають права та обов’язки, не завжди вміють користуватися своїми правами і захищати їх. І тут їм на допомогу приходить соціальний працівник.

Соціальна робота, соціальний супровід, процес реабілітації та реінтеграції потерпілих від торгівлі людьми є комплексними, складними, тривалими у часі. Результат надання соціальної допомоги потерпілим від торгівлі людьми залежить від чіткої та злагодженої роботи багатьох організацій. Це різні державні структури, лікувальні медичні заклади, центри соціальних служб для молоді, центри зайнятості, правоохоронні органи, міжнародні та неурядові організації. Слідування етичним принципам є індивідуальною відповідальністю кожного, хто прагне до високих стандартів професійної практики та поведінки.

На основі Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (2001), міжнародних етичних стандартів та принципів соці­альної роботи, принципами соціального партнерства державних та неурядових організацій можна виділити наступні етичні принципи соціальної роботи:

• добровільність прийняття допомоги – якщо потерпіла особа потребує допомоги та готова її прийняти;

• законність захисту прав людини;

• анонімність, конфіденційність;

• індивідуальний підхід, субсидіарність;

• пріоритет інтересів потерпілих над інтересами соціальних служб та організацій;

• незалежність в роботі від різноманітних організацій, надання інформації про потерпілу людину тільки за її згодою;

• неосудження, відмова від оцінок, направленість на надання допомоги незалежно від статі, віку, національності, майнового положення, освіти, сімейного стану;

• гуманізм, співробітництво з клієнтом та його сім’єю, солідарність;

• етична відповідальність перед клієнтом;

• толерантність, об’єктивність, демократизм;

• спрямованість на самовизначення особистості клієнта;

• компетентність надання послуг.