Питання для самоперевірки

1. Яким чином знання соціально-демографічних характеристик потерпілих від торгів людьми впливає на організацію та ведення соціальної профілактики цього злочину?

2. У чому полягає зміст концепції соціальної профілактики торгівлі людьми?

3. Яке місце займає соціальна профілактика в системі соціальної роботи в Україні?

4. Чим відрізняються соціальна та загальнокримінологічна профілактика?

5. Охарактеризуйте сутність, форми та методи первинної профілактики торгівлі людьми.

6. Охарактеризуйте сутність, форми та методи вторинної профілактики торгівлі людьми.

7. Охарактеризуйте сутність, форми та методи третинної профілактики торгівлі людьми.

8. Які основні джерела інформації щодо соціально-демографічних характеристик потерпілих від торгівлі людьми? Які джерела є доступними у Вашій практичній діяльності?

9. Перелічіть основні суб’єкти соціальної профілактики торгівлі людьми та охарактеризуйте їх можливості та функціональні завдання.

10. В чому, з Вашої точки зору, полягають основні труднощі в організації соціальної профілактики торгівлі людьми в Україні.

Використана література

1. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю в Україні” // Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для молоді. – К.: ДЦССМ, 2002. – С. 5–11.

2. Игошев К.Е., Миньковский К.М. Семья, дети, школа. Библиотека для родителей. – М.: Юр. лит-ра, 1989. – С. 96.

3. Караман О.Л. Технологія профілактичної роботи в системі “соціальний захист дитинства” // Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя . – К.-Житомир, 1999. – С. 43–46.

4. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного нвчання). – К.: ДЦССМ, 2002. – 164 с.

5. Педагогічний словник для молодих батьків. – К.: ДЦССМ–ІПВ ІПНУ, 2002. – 348 с.

6. Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи / За ред. І.В.  Ко­зубовської, І.І. Миговича. – Ужгород: УжНУ “Мистецька лінія”, 2001. – 152 с.

7. Система оказания помощи потерпевшим от торговли людьми в Украине: по результатам исследования/Левченко Е., Калашник О., Шваб И. и др. – К.: Государственный институт проблем семьи и молодежи, 2004.– 162 с.

8. Совник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів. / За ред. А.Й. Капської, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової. – К.: УДЦССМ, 2000. – 260 с.

9. Теория и методика социальной работы /Под ред. В.И. Жукова. – М.: Союз, 1994. – 192 с.

10. Технологія соціально-педагогічної роботи /За ред. А.Й. Капської. – К.: УДЦССМ, 2000. – 372 с.

11. Фирсов С.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы. – М.: “ВЛАДОС” – МГСУ, 2001. – 432 с.

Розділ 3. Первинна соціальна профілактика торгівлі людьми

Основні поняття теми:

• соціальна реклама;

• особливості соціальної реклами в профілактиці торгівлі людьми;

• принципи, функції, канали, джерела соціальної реклами з профілактики торгівлі людьми;

• інформаційні кампанії, масові заходи, акції, круглі столи;

• прес-конференція.

3.1. Організація та проведення інформаційних кампаній у соціальній профілактиці торгівлі людьми та формування громадської думки

Термін “соціальна реклама”, який є дослівним перекладом із англійської мови терміна “public advertising”, використовується тільки в російській та українських мовах. У всьому світі використовують відповідні йому поняття – некомерційна реклама та громадська реклама. “Некомерційна реклама” – реклама, яка фінансується некомерційними інститутами, яка має за мету пропагування якогось позитивного яви­ща. Наприклад, мова може йти про відмову від алкоголю при керуванні автомобілем або заклик до нежорсткого поводження з дітьми. Професіонали рекламної індустрії створюють її безкоштовно, місто та час у засобах масової інформації також надається на некомерційній основі. В США для визначення такого типу реклами використовують терміни Public serviсe advertising та Public serviсe announcement (PSA). Предметом PSA є ідея, яка повинна мати соціальну цінність. Мета такого типу реклами – змінити відношення суспільства до тієї чи іншої проблеми, а в довготерміновій перспективі – створити нові соціальні цінності. Виходячи зі всіх поданих визначень, очевидно, що намагання змінити поведінкову модель суспільства є й метою PSA, й метою некомерційної реклами. Таким чином, доцільно об’єднати всі використовувані різними дослідниками терміни в одне поняття – соціальна реклама.

Згідно Закону України “Про рекламу” в розділі І дається наступне визначення соціальної реклами: “Соціальна реклама – інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюд­ських цінностей і розповсюдження якої не має за мету отримання прибут­ку”. В інших країнах соціальну рекламу активно та цілеспрямовано використовують вже більше 60 років, при цьому виділяючи на це великі кошти. В Україні соціальна реклама складає 1% всього рекламного ринку. Головні характеристики соціальних кампаній в Україні – хаотичність, малобюджетність.

З огляду на склад проблеми торгівлі людьми та гостру необхідність ведення профілактичної роботи серед населення, соціальна реклама є важливою умовою надання громадянам достовірної інформації щодо соціальних послуг громадських організацій, їх змісту, безоплатністю надання тощо. Організації, які проводять превентивну роботу по проблемі запобігання торгівлі людьми не можуть ігнорувати соціальну рекламу, розуміючи її вплив на ефективність їх діяльності. В зв’язку з цим зараз багато громадських організацій та соціальних служб звертаються до соціальної реклами, розуміючи її актуальність. Чи лише громадські організації виступають “замовниками” соціальної реклами? Щоб відповісти на це питання необхідно проаналізувати соціальну рекламу за типами організацій, інститутів, які її розміщують:

1. некомерційні організації (громадські, неурядові). Сюди також можна віднести благодійні фонди, лікарні, притулки, церкву. Можна стверджувати, що серед загального об’єму соціальної реклами, саме реклама некомерційних організацій зустрічається найбільш часто;

2. асоціації, профспілки – різноманітні професійні, торгові профспілки також використовують такий вид реклами, направлений на створення позитивної суспільної думки;

3. міжнародні організації – які мають певні соціальні програми щодо підвищення соціального життя населення;

4. урядові структури – в Україні такого типу рекламу активно використовує Міністерство внутрішніх справ, Державна автомобільна інспекція, податкова поліція, а також система центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Прикладом співпраці урядових структур та громадських організацій по розміщенню соціальної реклами може бути робота Державного комітету України у справах сім’ї, молоді та спорту (Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту на даний момент) та Міжнародного жіночого правозахисного центру “Ла Страда – Україна”. В липні 2004 р. за підтримки Організації з безпеки та співробітництва в Європі та Посольства Королівства Нідерландів в Україні Центром “Ла Страда – Україна” було відзнято відеоролик з рекламою Національної “гарячої лінії” з питань торгівлі людьми. На виконання резолюції Державного комітету щодо сприяння у трансляції відеоролика, він безкоштовно транслювався на обласних державних та регіональних телерадіоканалах протягом півроку.

Основними принципами соціальної реклами, які закріплені в Законі України “Про рекламу” є: законність; точність інформації; достовірність поданої інформації; використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди; відповідність принципам доб­ро­со­віс­ної конкуренції; не містити інформації або зображень, які по­ру­шу­ють етичні, гуманістичні, моральні норми; врахування чутливості дітей.

Функціями соціальної реклами, спрямованої на запобігання проблеми торгівлі людьми є:

• інформаційна (які послуги надаються, де їх надають, чи є альтер­натива);

• формування нових установок поведінки суспільства (інфор­му­вання про небезпеку бути проданим за кордоном, про альтернативу працевлаштування в Україні);

• створення позитивного іміджу соціальних служб та неурядових організацій;

• консолідація зусиль організацій, що надають допомогу та донорів в рішенні соціальних проблем;

• формування каналів зворотного зв’язку між соціальними організаціями та клієнтами для моніторингу діяльності системи та внесення необхідних поправок;

• стимулююча (заохочування до звернення за консультативною, медичною, соціальною та ін. допомогою).

Велике значення при плануванні рекламної кампанії є зворотний зв’язок як елемент оцінки ефективності рекламної кампанії та діяльності організації взагалі. Що стосується соціальної реклами, то для неї, як і для будь-якої реклами, необхідно вияснити:

• чи впізнає громадськість повідомлення;

• чи приймає його;

• які елементи запам’ятались;

• які почуття було викликано повідомленням;

• яким було відношення громадськості до організації до цього і що змінилося.

В залежності від того, на яку групу ризику буде спрямована соціальна реклама, в залежності від того, який канал розповсюдження реклами буде задіяний, залежить зміст та супроводження рекламного повідомлення. Наприклад, якщо друкована рекламна продукція спря­мована на учнівську молодь від 12 до 16 років, інформацію щодо проблеми торгівлі людьми доцільно подавати доступною мовою з супроводженням символічних малюнків, колажів, привабливих для підлітків. Також необхідно враховувати і рівень впливу тих чи інших засобів масової інформації у різних вікових груп. Так, серед вікової гру­пи 10–14 років найбільш популярними є спеціальні журнали та радіо. У вікової групи 15–22 роки зростає рівень використання таких інформаційних джерел, як телебачення, інформаційні буклети, газети.

Джерелами (каналами) соціальної реклами, спрямованої на профілактику торгівлі людьми можуть виступати: телебачення, радіо, Інтернет, тематичні сайти, сайти неурядових та міжнародних організацій, банери, електронна пошта, рекламні щити на вулицях, паспортні столи (настінна реклама, вкладки до закордонних паспортів), транспорт (мет­рополітен, електротранспорт, автобуси, електропоїзди), газети та журнали, інформаційні буклети та листівки, плакати, особисті контакти, пошта, мережене розповсюдження інформації, сувенірна продукція тощо.

Як вже відзначалося вище, сприйняття соціальної реклами з різних джерел не є однаковим для окремих соціальних груп. З одного боку це пов’язано з доступністю окремих видів соціальної реклами, з іншого – з віковими особливостями споживання інформації.

Формами соціальної реклами можуть бути:

• систематичне проведення прес-конференцій з метою подання інформації про послуги організації, її досвід та надбання. Інформаційним приводом для прес-конференції також може бути ряд соціальних днів, встановлених державою та міжнародними організаціями (День молоді, День захисту прав людини. День захисту прав дитини, Міжнародний день захисту прав жінок, Глобальна акція “16 днів проти тендерного насильства” тощо);

• систематична публікація інформаційних матеріалів про діяльність організації (річні звіти, брошури);

• проведення семінарів, тренінгів, конференцій;

• проведення презентацій;

• надання інтерв’ю представникам ЗМІ;

• публікації та підтримка наукових праць, соціологічних досліджень.

Соціальна реклама – це сфера, на яку в зарубіжних країнах виділяють­ся колосальні кошти. Це найважливіший інструмент регуляції сучасного суспільства та спосіб впливу з боку чи неурядових організацій, чи держави на соціум в цілому або на конкретні його соціальні групи.

Відеоролики

Реклама на телебаченні вкрай важлива для ефективної діяльності громадських організацій та соціальних служб, тому що телебачення є основним елементом нашої культури та основні медіа-засобом реклами. Телебачення має три основні переваги. По-перше – це широке та ефек­тивне охоплення аудиторії, по-друге – силу впливу, дякуючи використанню звуку і динаміці зображень, по-третє – глибокий вплив на сприй­нят­тя телеглядача.

Планування телевізійної реклами потребує розглядання широкого кола питань. Потрібно визначити тривалість ролика. Найбільш розповсюджена тривалість рекламного ролика складає 30 секунд, але ж мож­на робити ролики в форматі 20, 15 секунд. Ролик складається зі сцен (епізодів). Скажімо в 30-секундному ролику як правило є 4–5 сцен.

Процес створення телевізійних роликів досить складний, всі його етапи можна об’єднати в чотири групи: