10. Державний лад та форма держави: поняття і співвідношення.

роздр

11. Україна - суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.

роздр

12. Народ - носій суверенітету і джерело державної влади.

Стаття 5.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є

народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної

влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні

належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її

органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Це означає, що вся влада в країні належить

народові, тобто громадянам усіх національностей, які проживають на

території певної країни і являють собою єдине джерело державної влади.

Тому суверенітет народу іноді визначають як його верховенство у

визначенні економічної, соціальної, політичної системи держави, інших

кардинальних питань організації свого життя. Народ бере участь в

управлінні державою. Він, реалізовуючи свою установчу владу, визначає і

вдосконалює конституційний лад держави; через вибори делегує виконання

владних повноважень державі, органам державної влади; здійснює владу за

допомогою різних форм безпосередньої демократії. За посередництвом

виборів народ, через волевиявлення делегує своїм представникам право

здійснювати владу від імені народу. Відтак у теорії конституційного

права з’являється вже згадане поняття “первинної” влади як влади народу

і “вторинної”, тобто похідної – влади органів держави.

Держава, втілюючи суверенітет народу, стає суверенною. Державна влада,

уповноважена народом, який є сувереном, стає носієм суверенітету в

юридичному розумінні. Народ, залишаючись джерелом і носієм суверенітету

в політичному розумінні, має змогу виявити свою суверенну волю,

вирішуючи кардинальні питання свого державного життя.

Влада держави, ґрунтуючись на суверенітеті народу та суверенітеті нації,

має суверенного характер. Відтак суверенітет державної влади – така

якісна ознака, що визначає її як єдину верховну силу, яка легально

реалізовує державну волю народу, виконуючи завдання і функції держави як

політичної організації народу. Суверенітет передбачає, що в певному,

організованому в державу суспільстві публічна влада, яка виступає від

імені народу, об’єднує в собі такі ознаки: єдність, неподільність,

верховенство, самостійність, незалежність, необмеженість, повновладдя та

ін.

13. Інститут президентства в Україні: історія становлення та сучасний етап розвитку.

В Україні зародження демократичного суспільства розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий розвиток демократії та інституту президентства розпочався у 10-х роки ХХ століття. За часів діяльності Центральної Ради було видано чотири Універсали (Укази), які мали покласти основу демократизації українського суспільства. Останнім Універсалом, від 22 січня 1918 року, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

Пост президента України був заснований 5 липня 1991 року постановою Верховної ради УРСР «Про вибори президента Української РСР». 1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, на якому, одночасно з проголошенням незалежності України, народ віддав перевагу президентській формі правління. Того дня був обраний перший Президент нової Української держави – Леонід Кравчук. У липні 1994 року, в результаті дострокових виборів Президента, країну очолив Леонід Кучма. Він був Главою держави 10 років, вигравши й наступні президентські вибори – 1999 року.

У грудні 2004 року Президентом України було обрано Віктора Ющенка.

7 лютого 2010 року Президентом України обрано Віктора Януковича.

У своєму розвитку інститут президентства пройшов кілька етапів.

І етап: 1991 — 1995 pp. У цей період відбулося закладення основ для функціонування напівпрезидентської (президентсько-парламентської) форми правління.

II етап: 1995 — 1996 pp. Період наближення вітчизняного владного механізму до президентської форми правління відповідно до Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року.

III етап: 1996 — 2004 pp. Це період повернення до президентсько-парламентської форми. Конституційний договір, ухвалений у Києві 8 червня 1995 p., завершувався визнанням необхідності прийняття нової Конституції в термін не пізніше одного року з дня підписання цього документу. Верховна Рада ухвалила Конституцію України 28 червня 1996 р.

IV етап — з 2004 р. Прийняття проекту конституційної реформи, змістом якоїе перехід України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.

V етап - 2010- 2013 - перехід до презид.-парлам.