
- •1. Поняття та зміст конституційного ладу.
- •2. Конституційні основи формування і розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •3. Конституційні основи формування і розвитку громадянською суспільства в Україні.
- •4. Поняття, структура та принципи самоорганізації громадянською суспільства.
- •5. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •6. Україна як демократична правова держава. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення у конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.
- •7. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.
- •8. Завдання органів судової та виконавчої влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, об'єднань громадян у забезпеченні правової захищеності людини.
- •9. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.
- •10. Державний лад та форма держави: поняття і співвідношення.
- •11. Україна - суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.
- •12. Народ - носій суверенітету і джерело державної влади.
- •13. Інститут президентства в Україні: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •14. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •15. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентської і президентсько-парламентської республіки.
- •16. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту - Верховної Ради України.
- •17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок рішення питань щодо адміністративно-територіального устрою.
- •18. Поняття органа держави, його ознаки і конституційний статус.
- •19. Конституційні (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Розмежування компетенції Республіки Україна і Автономної Республіки Крим.
- •20. Конституційно-правовий статус Президента України. Порядок вступу на пост Президента України.
- •21. Принципи державного ладу у країни.
- •22. Конституційний статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності.
- •23. Конституційний Суд України: правова природа, функції та
- •24. Принципи конституційного ладу України. Гуманістичні, економічні, політичні основи конституційного ладу.
- •25. Концепція народного представництва. Поняття та форми представницької демократії.
- •26. Український парламентаризм: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •27. Україна - соціальна держава: конституційна характеристика.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
- •29. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- •30. Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади.
- •31. Система органів державної влади. Класифікація (види) органів державної влади.
- •32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток
- •33. Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України.
- •34. Конституційна організація державної влади в Україні.
- •35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •41. Умови прийняття до громадянства України.
- •42. Поняття і види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина.
- •44. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •45. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •46. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •47. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •48. Поняття і принципи державного (територіальною) устрою України.
- •49. Конституційна асамблея: правова природа, принципи діяльності та основні завдання.
- •50. Чинна Конституція України (1996 р.): соціально-правова характеристика і структура.
- •51. Конституційні принципи верховенства права: теорія та практика реалізації
- •52. Припинення громадянства України.
- •53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування.
- •54. Декларація про державний суверенітет України і Акт
- •55. Принципи громадянства України, їх правове закріплення.
- •56. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •57. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів. Види референдумів.
- •58. Всеукраїнський референдум: правові засади, організація та порядок проведення.
- •59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.
- •60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.
- •61. Порядок проведення виборів народних депутатів України.
- •62. Інститут представника Президента України.
- •63. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •64. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •65. Конституційно-правовий статус народного депутата України та гарантії його діяльності. Природи депутатського мандата.
- •66. Прем’єр-міністр України: конституційно-правовий статус та політична роль.
- •67. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •68. Громадські об’єднання: поняття, порядок утворення та реєстрація.
- •69. Організаційно-правові форми прямого народовладдя.
- •70. Кабінет Міністрів України: місце у системі органів виконавчої влади, структура і компетенція.
- •71. Система центральних органів виконавчої влади.
- •72. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція
- •73. Судова система: склад і принципи функціонування. Здійснення правосуддя у
- •74. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція
- •75. Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності.
- •76. Відносини і взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими і центральними органами державної адміністрації.
- •77. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування
- •78. Конституційний статус депутата місцевої ради і правові гарантії діяльності депутата
- •79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу
- •81. Права та діяльність громадських об'єднань.
- •82. Роль територіальних громад у процесі формування і функціонування громадянського суспільства.
- •83. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •84. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •85. Поняття, система і функції державних символів України.
- •86. Конституційні засоби удосконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •87. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •88. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •89. Територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Конституційно-правові принципи та види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
- •91. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •92. Принципи конституційного судочинства.
- •93. Зміни до Конституції України. Перспективи конституційних перетворень.
- •94. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних. Міських голів
- •95. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •96 Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
За способом утворення державні органи поділяють на:
а) виборні, які обираються населенням чи представницькими органами;
б) призначувані, що призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд);
в) успадковані, які передаються у спадок (монарх).
80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу
лол
81. Права та діяльність громадських об'єднань.
Про громадські об'єднання
Верховна Рада України; Закон від 22.03.2012
Громадське об'єднання — за українським законодавством це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів[1].
Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою може бути громадською організацією або громадською спілкою.
Громадська організація — це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Громадська спілка — це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:
вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
проводити мирні зібрання;
здійснювати інші права, не заборонені законом.
Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право:
бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;
здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню;
засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;
брати участь у здійсненні державної регуляторної політики;
брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності
Діяльність громадських об'єднань повинна бути гласною, а інформація про їх установчі документи та програми — загальнодоступною. Забороняється створення і діяльність громадських об'єднань, цілі чи дії яких спрямовані на насильницьку зміну основ конституційного устрою і порушення цілісності України, підрив безпеки держави, створення військових формувань, розпалювання соціальної, расової, національної ворожнечі.
Втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність громадських об'єднань, як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, неприпустиме, за виключенням випадків, передбачених законом. Держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів громадських об'єднань, підтримує їх діяльність, законодавчо регулює надання їм податкових та інших пільг і переваг. Державна підтримка може виражатися у вигляді: цільового фінансування окремих суспільно корисних програм громадських об'єднань; укладання договорів щодо виконання різних державних програм на конкурсній основі. Питання, що торкаються інтересів громадських об'єднань, у передбачених законом випадках вирішуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування за участю відповідних об'єднань чи за погодженням з ними.
Багато питань життя суспільства, його політичної системи повинні вирішуватися органами держави з урахуванням думки громадських об'єднань чи разом з ними.
Взаємовідносини держави і громадських об'єднань свідчать, наскільки спільними є їх кінцеві цілі та завдання, єдині принципи побудови і функціонування.
Громадські об'єднання не є «філіями» держави. Це — самостійні ланки суспільної системи, що мають свої функції та соціальне призначення[8].
Громадські об'єднання діють у рамках правового режиму, встановленому державою.
Якщо держава — це суверенна політична організація всього народу, то партії, інші громадські об'єднання — лише учасники здійснення політичної влади. Вони виражають волю своїх членів, груп людей, певних верств суспільства, діють у рамках закону і не мають державно-владних повноважень