
- •1. Поняття та зміст конституційного ладу.
- •2. Конституційні основи формування і розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •3. Конституційні основи формування і розвитку громадянською суспільства в Україні.
- •4. Поняття, структура та принципи самоорганізації громадянською суспільства.
- •5. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •6. Україна як демократична правова держава. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення у конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.
- •7. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.
- •8. Завдання органів судової та виконавчої влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, об'єднань громадян у забезпеченні правової захищеності людини.
- •9. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.
- •10. Державний лад та форма держави: поняття і співвідношення.
- •11. Україна - суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.
- •12. Народ - носій суверенітету і джерело державної влади.
- •13. Інститут президентства в Україні: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •14. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •15. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентської і президентсько-парламентської республіки.
- •16. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту - Верховної Ради України.
- •17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок рішення питань щодо адміністративно-територіального устрою.
- •18. Поняття органа держави, його ознаки і конституційний статус.
- •19. Конституційні (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Розмежування компетенції Республіки Україна і Автономної Республіки Крим.
- •20. Конституційно-правовий статус Президента України. Порядок вступу на пост Президента України.
- •21. Принципи державного ладу у країни.
- •22. Конституційний статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності.
- •23. Конституційний Суд України: правова природа, функції та
- •24. Принципи конституційного ладу України. Гуманістичні, економічні, політичні основи конституційного ладу.
- •25. Концепція народного представництва. Поняття та форми представницької демократії.
- •26. Український парламентаризм: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •27. Україна - соціальна держава: конституційна характеристика.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
- •29. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- •30. Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади.
- •31. Система органів державної влади. Класифікація (види) органів державної влади.
- •32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток
- •33. Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України.
- •34. Конституційна організація державної влади в Україні.
- •35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •41. Умови прийняття до громадянства України.
- •42. Поняття і види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина.
- •44. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •45. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •46. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •47. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •48. Поняття і принципи державного (територіальною) устрою України.
- •49. Конституційна асамблея: правова природа, принципи діяльності та основні завдання.
- •50. Чинна Конституція України (1996 р.): соціально-правова характеристика і структура.
- •51. Конституційні принципи верховенства права: теорія та практика реалізації
- •52. Припинення громадянства України.
- •53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування.
- •54. Декларація про державний суверенітет України і Акт
- •55. Принципи громадянства України, їх правове закріплення.
- •56. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •57. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів. Види референдумів.
- •58. Всеукраїнський референдум: правові засади, організація та порядок проведення.
- •59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.
- •60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.
- •61. Порядок проведення виборів народних депутатів України.
- •62. Інститут представника Президента України.
- •63. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •64. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •65. Конституційно-правовий статус народного депутата України та гарантії його діяльності. Природи депутатського мандата.
- •66. Прем’єр-міністр України: конституційно-правовий статус та політична роль.
- •67. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •68. Громадські об’єднання: поняття, порядок утворення та реєстрація.
- •69. Організаційно-правові форми прямого народовладдя.
- •70. Кабінет Міністрів України: місце у системі органів виконавчої влади, структура і компетенція.
- •71. Система центральних органів виконавчої влади.
- •72. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція
- •73. Судова система: склад і принципи функціонування. Здійснення правосуддя у
- •74. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція
- •75. Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності.
- •76. Відносини і взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими і центральними органами державної адміністрації.
- •77. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування
- •78. Конституційний статус депутата місцевої ради і правові гарантії діяльності депутата
- •79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу
- •81. Права та діяльність громадських об'єднань.
- •82. Роль територіальних громад у процесі формування і функціонування громадянського суспільства.
- •83. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •84. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •85. Поняття, система і функції державних символів України.
- •86. Конституційні засоби удосконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •87. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •88. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •89. Територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Конституційно-правові принципи та види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
- •91. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •92. Принципи конституційного судочинства.
- •93. Зміни до Конституції України. Перспективи конституційних перетворень.
- •94. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних. Міських голів
- •95. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •96 Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
71. Система центральних органів виконавчої влади.
Про систему центральних органів виконавчої влади
Президент України; Указ від 15.12.1999
Відповідно до Конституції України вищим органом у системі
органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який
спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої
влади.
До системи центральних органів виконавчої влади України
входять міністерства, державні комітети (державні служби) та
центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі
центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження
державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член
Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і
реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення
центральними органами виконавчої влади заходів з питань,
віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу
відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів
Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення
проектів законів та актів Президента України з таких питань без
погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог
законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні
пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи
досягнення поставлених цілей. ( Абзац перший частини шостої статті
1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 434/2003
( 434/2003 ) від 26.05.2003 )
Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової
відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний комітет (державна служба) є центральним органом
виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує
Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи
міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції
щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету
Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері
діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву
координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до
його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його
голова.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом
має визначені Конституцією та законодавством України особливі
завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись
спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації,
підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення
керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої
влади зі спеціальним статусом очолює його голова.
Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади
має не більше чотирьох заступників, у тому числі одного першого,
які належать до числа керівників відповідного міністерства, іншого
центрального органу виконавчої влади.
У разі необхідності за
рішенням Президента України кількість заступників керівників
окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена.
Статус керівників центральних органів виконавчої влади
встановлюється положеннями про ці органи. Не допускається
прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом
до членів Кабінету Міністрів України.
Керівників центральних органів виконавчої влади в
установленому порядку призначає на посади Президент України за
поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження керівників
центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє
Президент України.
Фінансування видатків на забезпечення діяльності
центральних органів виконавчої влади здійснюється за рахунок
коштів Державного бюджету України.
Структуру міністерства, а також структуру центрального органу
виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр,
затверджує відповідний міністр, структуру іншого центрального
органу виконавчої влади затверджує його керівник, якщо інше не
передбачено законом.
Працівників центральних апаратів міністерств призначають на
посади та звільняють з посад відповідні міністри інших центральних
органів виконавчої влади - їх керівники.
Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої
територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і
ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
Керівників територіальних органів міністерства призначає на
посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого
центрального органу виконавчої влади - керівник цього органу.
Для забезпечення реалізації державної політики в
особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними
у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі
спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання,
можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).
Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і
звільнення з посади його керівника та затвердження положення про
департамент (службу) здійснює Президент України.
Кабінет Міністрів України в межах коштів,
передбачених на утримання органів виконавчої влади, може
утворювати урядові органи державного управління (департаменти,
служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі
відповідного центрального органу виконавчої влади.
Урядові органи державного управління здійснюють:
управління окремими підгалузями або сферами діяльності;
контрольно-наглядові функції;
регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і
юридичних осіб.