59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.

Стаття 1. Поняття всеукраїнського референдуму

1. Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 2. Законодавство про референдуми

1. Порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, а також іншими законодавчими актами України.

Стаття 3. Предмет всеукраїнського референдуму

1. Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України.

2. На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми.

3. За предметом всеукраїнський референдум може бути:

1) про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);

3) щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);

4) з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України (загальний референдум).

60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.

Поняття "виборче право" вживається у двох значеннях:

1. об'єктивне виборче право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави та місцевого самоврядування. Це інститут конституційного права. Однак він включає окремі норми інших галузей права (зокрема, трудового, цивільного, адміністративного, кримінального, процесуального);

2. суб'єктивне виборче право - це гарантована громадянину державою можливість брати участь у виборах державних органів і органів місцевого самоврядування. Воно являє собою комплекс конкретних прав особи, серед яких особливо слід виділити:

• активне виборче право (загальне виборче право), тобто право обирати;

• пасивне виборче право, тобто право обиратися у виборні органи держави або місцевого самоврядування, що передбачає право висувати свою кандидатуру або давати згоду на її висування.

Принципи суб'єктивного виборчого права - це ті умови визнання і реалізації виборчого права, дотримання яких на виборах робить пі вибори дійсним народним волевиявленням1.

Стаття 71 Конституції України встановлює, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Принцип вільних виборів означає, що виборець самостійно вирішує питання про те, брати йому участь у виборчому процесі чи ні, і якщо так, то якою мірою.

Принцип вільних виборів у Законі України "Про вибори народних депутатів України" (ст. 5) та Законі України "Про вибори Президента України" (ст. 5) закріплюється як принцип добровільності участі у виборах. А під вільними виборами у цих законах розуміється вільне волевиявлення.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають відповідно до ст. 70 Конституції України громадяни України, які досягли на день проведення виборів вісімнадцяти років. Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.

Частина 2 ст. 70 Конституції України встановлює, що на виборах усіх рівнів не мають право голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. У Законі України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (ч. б ст. 3) визначено, що військовослужбовці строкової служби, громадяни України, що проживають за кордоном, а також особи, визнані судом недієздатними, та громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, вважаються такими, що не належать до жодної територіальної громади та не мають права голосу на місцевих виборах.

Зміст принципу загальності виборчого права щодо пасивного виборчого права залежить від виду виборів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Згідно з ч. 2 ст. 103 Конституції України Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Крім того, особа, яка двічі підряд обиралася на пост Президента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост (ч. З ст. 103 Конституції України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", депутатом, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України1.

Загальною вимогою для кандидатів на всі зазначені виборні посади є відсутність непогашеної та незнятої в установленому законом порядку судимості за вчинення умисного злочину.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах.

Принцип прямого виборчого права означає, що громадяни України обирають народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів та Президента України безпосередньо шляхом голосування.

Принцип таємного голосування передбачає заборону контролю за волевиявленням виборців.

Принцип особистого голосування, який безпосередньо не передбачений Конституцією України, але включений до всіх виборчих законів, означає, що кожний виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій особі забороняється.

Поняття "виборча система" вживається у двох аспектах: у широкому розумінні - це впорядковані суспільні відносини, що становлять порядок виборів органів публічної влади;

у вузькому розумінні - це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Найчастіше це поняття застосовується саме у вузькому розумінні, отже, надалі вживатимемо його у цьому значенні.

Розрізняють такі види виборчих систем.

Мажоритарна виборча система. При застосуванні якої обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів.

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:

- мажоритарну систему абсолютної більшості;

- мажоритарну систему відносної більшості;

- мажоритарну систему кваліфікованої більшості.

Мажоритарна система абсолютної більшості потребує для обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів.

За цієї системи встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні. Якщо її не досягнуто, вибори вважаються недійсними.

За мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів за інших кандидатів. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосування цієї системи передбачено на виборах народних депутатів України (половини від складу Верховної Ради України), а також депутатів сільських, селищних рад, половини від кількості депутатів (загального складу) інших місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), який отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3,3/4 тощо).

За пропорційною виборчою системою депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів виборців, зібраних партіями у межах виборчого округу.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій.

Відповідно до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" половина від кількості депутатів (загального складу) всіх місцевих рад (крім сільських та селищних) та Верховної Ради Автономної Республіки Крим обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті, тобто за пропорційною виборчою системою.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної виборчої системи:

* з жорсткими списками, за яких виборець не може впливати на послідовність розташування кандидатів у виборчому списку політичної партії (застосовується в Україні на всіх видах виборів з використанням пропорційної виборчої системи);

* з преференціями (саме цей різновид пропорційної системи, на думку О. Ф. Фрицького, є найбільш ефективним, оскільки дозволить громадянам обирати не лише партії, а й надавати переваги тим або іншим депутатам)1; з напівжорсткими списками, коли здійснюється голосування за список у цілому і водночас визначаються преференції.

Для пропорційного розподілу мандатів між партіями у світовій практиці використовуються два методи.

Метод виборчої квоти (метра, коефіцієнта), за якого для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу, використовується дільник. Відповідно до ч. 7 ст. 98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" таким дільником є число депутатських мандатів, яке дорівнює 225 (тобто загальна кількість депутатських мандатів у загальнодержавному окрузі), а згідно з ч. 2 ст. 77 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" цим дільником є число, що дорівнює кількості депутатських мандатів у цьому виборчому окрузі.

З метою уникнення входження до парламенту дрібних партійних у групувань, що конфліктують між собою, законодавчо встановлюється загороджувальний бар'єр, тобто певний відсоток голосів виборців, які повинен отримати список політичної партії для того, щоб партія була допущена до розподілу депутатських мандатів. Відповідно до ч. З ст. 98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій, що отримали п'ять і більше відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій. Згідно з ч. З ст. 77 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, за умови, що кількість цих голосів виборців Дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту.

Метод подільників полягає у послідовному поділі числа голосів, отриманих кожним списком кандидатів, на певну серію подільників. Цей метод не застосовується в Україні.

Змішана виборча система. Передбачає поєднання у різних варіаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи виборцю надаються два голоси. Змішана виборча система застосовується у процесі пошуку оптимальної для держави виборчої системи'. Відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою. Згідно із Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 10.07.2010 р. із змінами вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

У цілому ж як пропорційна, так і мажоритарна виборчі системи мають переваги та недоліки, і питання полягає у тому, наскільки вдало у конкретній державі підібрано той або інший вид виборчої системи, наскільки вдасться, зважаючи на цілу низку різного роду обставин, знівелювати недоліки та скористатися перевагами обраної системи. З огляду на це слушною є позиція Конституційного Суду України, викладена ним у Рішенні від 26.02.1998 р. № 1-рп/982, відповідно до якої проблема вибору виборчої системи, за якою формується склад Верховної Ради України та представницьких органів місцевого самоврядування, є питанням політичної доцільності.