54. Декларація про державний суверенітет України і Акт

проголошення незалежності України - етапи конституційної

реформи в Україні.

За 10 років незалежності Україна пройшла непростий, насичений динамікою політичних та соціально-економічних змін, шлях державотворення і конституційного становлення.

Конституційний процес у нашій державі складається з декількох визначальних етапів:

• Прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.

• Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

• Проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, що підтвердив Акт про державну незалежність.

• Підписання Конституційного Договору між Верховною Радою та Президентом України 8 червня 1995 року.

• Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року. З прийняттям нового Основного Закону України було завершено перехідний етап державного самовизначення України і створення цілісного державного механізму. Сьогодні є всі підстави стверджувати, що прийнята 28 червня 1996 року Конституція України заклала повноцінну правову основу Української державності.

На початку 1990-х років Україна постала перед необхідністю здійснення широких реформ, що були спричинені соціально-економічною та політичною ситуацією в колишньому Союзі РСР. Країна знаходилася у стані глибокої системної економічної і політичної кризи, занепаду виробництва, зниження життєвого рівня більшості верств суспільства, зростання соціальної напруги.

За таких умов керівництво багатьох союзних республік, насамперед України, що мала з-поміж інших республік чи не найвиразніші ознаки державності, гостро відчувало потребу у практичному проведенні політичних і соціально-економічних реформ.

Прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року стало першим кроком до фактичного і юридичного утвердження незалежності України. Декларація визначила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, а також незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Нею було окреслено засади народовладдя, державної влади, громадянства, територіального верховенства, економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин.

У цьому документі було виражено прагнення народу до створення демократичного суспільства, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, необхідності побудови правової держави та повноцінного політичного, економічного, соціального і духовного розвитку українського народу.

Саме на підставі Декларації про державний суверенітет України, виходячи із смертельної небезпеки у зв'язку з державним переворотом у СРСР року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - України. З цього моменту на території нашої держави, що визнавалася неподільною і недоторканою, мали чинність виключно Конституція і закони України.

Акт проголошення незалежності України був підтверджений волею українського народу на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Його результати виявилися настільки переконливими, що світове співтовариство одразу повірило в існування незалежної України. За лічені тижні десятки країн оголосили про дипломатичне визнання нової держави.

Своїм вибором 1 грудня 1991 року український народ підтвердив відданість ідеалам демократії, свободи, побудови власної держави. Результати всеукраїнського референдуму засвідчили, що комуністична доба закінчилася, і не було вже такої сили, яка могла б повернути колесо історії назад.

Однак розв'язанню цих складних завдань заважала застаріла правова система України, що нашвидкоруч кроїлася із успадкованих від колишнього СРСР законів, які вступали в протиріччя з політичною та економічною реальністю. Протиріччями характеризувалась і конституційна база державної влади. Зокрема, Конституція Української РСР 1978 року не закріплювала демократичні принципи конституціоналізму.

Чинна на той час Конституція та законодавство, що будувалося на її основі, увійшли у протиріччя з існуючими реаліями життя суспільства, потребами його демократичного розвитку.