
- •1. Поняття та зміст конституційного ладу.
- •2. Конституційні основи формування і розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •3. Конституційні основи формування і розвитку громадянською суспільства в Україні.
- •4. Поняття, структура та принципи самоорганізації громадянською суспільства.
- •5. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •6. Україна як демократична правова держава. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення у конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.
- •7. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.
- •8. Завдання органів судової та виконавчої влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, об'єднань громадян у забезпеченні правової захищеності людини.
- •9. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.
- •10. Державний лад та форма держави: поняття і співвідношення.
- •11. Україна - суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.
- •12. Народ - носій суверенітету і джерело державної влади.
- •13. Інститут президентства в Україні: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •14. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •15. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентської і президентсько-парламентської республіки.
- •16. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту - Верховної Ради України.
- •17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок рішення питань щодо адміністративно-територіального устрою.
- •18. Поняття органа держави, його ознаки і конституційний статус.
- •19. Конституційні (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Розмежування компетенції Республіки Україна і Автономної Республіки Крим.
- •20. Конституційно-правовий статус Президента України. Порядок вступу на пост Президента України.
- •21. Принципи державного ладу у країни.
- •22. Конституційний статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності.
- •23. Конституційний Суд України: правова природа, функції та
- •24. Принципи конституційного ладу України. Гуманістичні, економічні, політичні основи конституційного ладу.
- •25. Концепція народного представництва. Поняття та форми представницької демократії.
- •26. Український парламентаризм: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •27. Україна - соціальна держава: конституційна характеристика.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
- •29. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- •30. Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади.
- •31. Система органів державної влади. Класифікація (види) органів державної влади.
- •32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток
- •33. Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України.
- •34. Конституційна організація державної влади в Україні.
- •35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •41. Умови прийняття до громадянства України.
- •42. Поняття і види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина.
- •44. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •45. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •46. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •47. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •48. Поняття і принципи державного (територіальною) устрою України.
- •49. Конституційна асамблея: правова природа, принципи діяльності та основні завдання.
- •50. Чинна Конституція України (1996 р.): соціально-правова характеристика і структура.
- •51. Конституційні принципи верховенства права: теорія та практика реалізації
- •52. Припинення громадянства України.
- •53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування.
- •54. Декларація про державний суверенітет України і Акт
- •55. Принципи громадянства України, їх правове закріплення.
- •56. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •57. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів. Види референдумів.
- •58. Всеукраїнський референдум: правові засади, організація та порядок проведення.
- •59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.
- •60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.
- •61. Порядок проведення виборів народних депутатів України.
- •62. Інститут представника Президента України.
- •63. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •64. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •65. Конституційно-правовий статус народного депутата України та гарантії його діяльності. Природи депутатського мандата.
- •66. Прем’єр-міністр України: конституційно-правовий статус та політична роль.
- •67. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •68. Громадські об’єднання: поняття, порядок утворення та реєстрація.
- •69. Організаційно-правові форми прямого народовладдя.
- •70. Кабінет Міністрів України: місце у системі органів виконавчої влади, структура і компетенція.
- •71. Система центральних органів виконавчої влади.
- •72. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція
- •73. Судова система: склад і принципи функціонування. Здійснення правосуддя у
- •74. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція
- •75. Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності.
- •76. Відносини і взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими і центральними органами державної адміністрації.
- •77. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування
- •78. Конституційний статус депутата місцевої ради і правові гарантії діяльності депутата
- •79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу
- •81. Права та діяльність громадських об'єднань.
- •82. Роль територіальних громад у процесі формування і функціонування громадянського суспільства.
- •83. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •84. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •85. Поняття, система і функції державних символів України.
- •86. Конституційні засоби удосконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •87. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •88. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •89. Територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Конституційно-правові принципи та види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
- •91. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •92. Принципи конституційного судочинства.
- •93. Зміни до Конституції України. Перспективи конституційних перетворень.
- •94. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних. Міських голів
- •95. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •96 Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
52. Припинення громадянства України.
роздр
53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування.
У п. 15 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що засади місцевого самоврядування визначаються виключно законами України. На сьогодні базовими законами, які встановлюють засади місцевого самоврядування в Україні, є:
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" віл 21.05.1997 р. зі змінами;
Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. зі змінами;
Закон України "Про органи самоорганізації населення" віл 11.07.2001 р.;
Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 р. зі змінами;
Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" віл 10.07.2010 р. зі змінами.
Оскільки однозначної відповіді на це непросте запитання немає, то на практику державотворення, в тому числі в Україні, продовжують впливати дві основні теорії місцевого самоврядування: державницька і громадівська.
Поняття «місцеве самоврядування» відображає комплексне і багатовиразне явище. Місцеве самоврядування можна розглядати в якості :
а) основи конституційного ладу;
б) права населення (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення;
в) форми народовладдя.
Це положення підтверджується Конституцією України. Зокрема, ст.5 Конституції містить визначення місцевого самоврядування, що характеризує його як форму народовладдя. Вона свідчить «... народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади і органи місцевого самоврядування». Стаття 7 Конституції України проголошує: «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування», що підтверджує висновок про розгляд місцевого самоврядування як основоположного принципу організації і здійснення влади в суспільстві і державі, який разом з іншими конституційними принципами визначає систему демократичного управління в нашій країні.
Стаття 140 Конституції України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Розвиваючи конституційні положення, Закон про місцеве самоврядування уточнює, що під територіальною громадою розуміються жителі, об'єднані постійним проживанням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів декількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1). Крім того, у визначенні поняття місцевого самоврядування підкреслюється, що це - гарантоване державою право і реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 2). Таким чином, визначення місцевого самоврядування в законі наближене до поняття місцевого самоврядування, сформульованого Європейською Хартією про місцеве самоврядування, де йдеться про визначення меж самоврядування законами держави (ст. 2 Хартії). Цей факт слід розглядати як позитивне явище, оскільки Україна є членом Ради Європи і зобов'язалася формулювати своє законодавство відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права.
Принципи місцевого самоврядування − це обумовлені природою місцевого самоврядування корінні засади й ідеї, які лежать в основі організації і діяльності населення, сформованих ним органів, що самостійно здійснюють управління місцевими справами.
У принципах місцевого самоврядування знаходять віддзеркалення вимоги об'єктивних закономірностей і тенденцій розвитку місцевої влади. Для них характерно наступне:
Принципи місцевого самоврядування одержали своє правове закріплення в Європейській Хартії про місцеве самоврядування, яка є правовим фундаментом для законодавства з питань місцевого самоврядування країн-членів Ради Європи.
Конституція України, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон), грунтуючись на положеннях Європейської Хартії про місцеве самоврядування, закріплюють загальні принципи місцевого самоврядування, властиві всій системі місцевого самоврядування в Україні.
Реалізація принципів місцевого самоврядування забезпечується не тільки їх правовим закріпленням в законодавстві, статутах територіальних громад, але і системою відповідних даним принципам організаційних форм і методів роботи.
До основних принципів місцевого самоврядування відносяться: народовладдя; законність; гласність; колегіальність; поєднання місцевих і державних інтересів; виборність; правова, організаційна і матеріально-фінансова самостійність в межах повноважень, визначених вказаним та іншими законами; підзвітність і відповідальність перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; державна підтримка і гарантії місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування.
Під функціями місцевого самоврядування розуміються основні напрями діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
З урахуванням ролі місцевого самоврядування в організації і здійсненні влади народом, завдань, що вирішуються в процесі діяльності і повноважень місцевого самоврядування, можна виділити наступні основні функції місцевого самоврядування:
1) забезпечення участі населення у вирішенні питань місцевого значення;
2) управління комунальною власністю, фінансовими коштами місцевого самоврядування;
3) забезпечення комплексного розвитку території комунального утворення;
4) забезпечення задоволення потреб населення в соціально-культурних, комунально-побутових та інших життєво важливих послугах;
5) охорона громадського порядку;
6) захист інтересів і прав місцевого самоврядування, гарантованих Конституцією України і законами.
Система місцевого самоврядування в Україні відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
районні та обласні1 ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
Зі змісту ст. 5 Закону зрозуміло, що система місцевого самоврядування охоплює, по-перше, форми безпосереднього волевиявлення жителів,членів територіальної громади − місцеві референдуми (ст. 7), загальні збори громадян (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9), громадські слухання (ст. 13) й інші форми прямого народовладдя, які можуть бути в майбутньому передбачені Статутами територіальних громад. По-друге, систему місцевого самоврядування складають органи самоорганізації населення (ст. 14): будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення. І, по-третє, система місцевого самоврядування включає власне територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні і обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської Ради можуть утворюватися районні у місті Ради. Вони утворюють свої виконавчі органи і обирають голову Ради, який є одночасно і головою її виконавчого комітету (ст. 5 Закону). Щодо цього слід зазначити наявність в законі нечітких формулювань, які призводять на практиці до протистояння суб'єктів місцевого самоврядування у містах. Йдеться про подальші статті Закону, зокрема, згідно з ст. 16 територіальна громада міста або міська рада ухвалюють рішення про створення або нестворення районних у містах рад. У цій же статті закріплено, що рішення про наділення міських рад правами з управління майном і фінансовими ресурсами, які знаходяться у власності територіальних громад районів в містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. Таким чином, у рішенні одного комплексного питання беруть участь два різні суб'єкти місцевого самоврядування.
Звісно, практика не виключає ухвалення ними різних за змістом рішень, але це спричиняє конфліктні ситуації. Оптимальним для вирішення питання про створення районних в містах рад є формулювання ст. 5 Закону з доповненням про те, що територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності за умови, якщо є рішення міської територіальної громади або міської ради про створення районних в місті рад.
Конституція і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнають первинним суб'єктом місцевого самоврядування не адміністративно-територіальну одиницю, а територіальну громаду як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволення в межах закону своїх колективних потреб і захисту законних прав і інтересів.
Територіальна громада − основний суб'єкт місцевого самоврядування, її складають жителі села (кількох сіл), селища, міста. Це випливає із чинного законодавства. Так, відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (п. 1 ст. 6), яку становлять жителі, що постійно проживають у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ч.1 ст.1). Важливо, що територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. При цьому добровільне об'єднання цих громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Вихід зі складу сільської громади також здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади (п. 4 ст. 6 Закону).
Місцеве самоврядування може ефективно функціонувати тільки за умови оптимального поєднання безпосередньої і представницької демократії, а це означає, що система самоврядування включає як форми прямого волевиявлення населення територіальної громади, так і певні створені населенням представницькі органи (місцеві ради і органи самоорганізації населення).
До органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські ради, що складаються з депутатів, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Районні і обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Світова практика свідчить, що саме виборні органи місцевого самоврядування є основними носіями повноважень самоврядування, головною формою самоорганізації територіальних громад.
Сільські, селищні та міські ради можуть мати свої виконавчі органи. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають терміном на чотири роки відповідно сільського, селищного, міського голову, які очолюють виконавчий орган ради та головують на його засіданнях. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. На рівні областей і районів передбачається створення не виконавчих органів, а виконавчого апарату відповідної ради. Голова районної ради та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Функції виконавчих органів районних і обласних рад, як це випливає зі ст. 118 Конституції України, виконують відповідні державні адміністрації, яким делегуються ці повноваження.
Здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі має визначатися окремими законами. Це пояснюється тим, що ці міста відповідно до ст. 133 Конституції мають спеціальний правовий статус. У них на відміну від інших міст України згідно зі ст. 118
Територіальна громада за обсягом правоздатності та дієздатності своїх членів є неоднорідною, оскільки її становлять жителі населених пунктів з різним правовим статусом (громадяни України, іноземці, особи без громадянства). Громадяни України, які досягли 18-річного віку та є дієздатними, є активними суб'єктами права на участь у здійсненні місцевого самоврядування. Вони мають право обирати органи і посадових осіб місцевого самоврядування, бути обраними або призначеними до органів місцевого самоврядування або їх посадовими особами, брати участь у місцевих референдумах, зборах громадян за місцем проживання та користуватися іншими передбаченими Конституцією і законами України та статутами територіальних громад правами на участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Право членів територіальної громади брати участь у здійсненні місцевого самоврядування реалізується в таких формах: місцеві референдуми; вибори депутатів місцевої ради та передбачених законом посадових осіб місцевого самоврядування (місцеві вибори); загальні збори громадян за місцем проживання; колективні та індивідуальні звернення; громадські слухання; місцеві ініціативи; участь у роботі органів місцевого самоврядування та робота на виборних посадах місцевого самоврядування; інші форми, які не заборонені законом.
Членам територіальної громади надається право впливати на роботу місцевих рад, ініціюючи розгляд в них будь-якого питання, віднесеного до ведення місцевого самоврядування. Місцева ініціатива підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю ініціативної групи. Певний вплив громадян на діяльність представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування можуть надавати і громадські слухання, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати депутатів відповідної ради і посадових осіб, піднімати питання і вносити пропозиції з питань місцевого значення. У свою чергу, органи місцевого самоврядування зобов'язані інформувати громадян про виконання програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, а також звітувати перед територіальною громадою про свою діяльність.
До системи місцевого самоврядування України входять також органи самоорганізації населення (ст.ст. 1, 5, 14 Закону). Законодавець характеризує їх як представницькі органи, які створюються частиною жителів відповідної території в межах села, селища, міста. Ініціатива в створенні цих органів належить жителям, при її наявності відповідні ради можуть дати дозвіл на створення будинкових, вуличних, квартальних та інших органів самоорганізації населення.
У системі місцевого самоврядування України передбачені форми прямого волевиявлення населення. Найбільш важливим серед них є місцевий референдум, який визначається Законом як форма прийняття територіальною громадою рішень з питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Не можуть виноситися на референдум питання, віднесені законом до відання органів державної влади. Рішення референдуму є обов'язковими для виконання на відповідній території (ст. 1, 7 Закону).
До форм прямої демократії Закон відносить і загальні збори громадян за місцем проживання. Вони є найважливішим інструментом безпосередньої участі населення у вирішенні питань місцевого значення. Прийняті в межах чинного законодавства рішення зборів є обов'язковими для виконання всіма громадянами, що проживають на відповідній території. Органи місцевого самоврядування повинні враховувати в своїй діяльності рішення, прийняті на загальних зборах громадян.