
- •1. Поняття та зміст конституційного ладу.
- •2. Конституційні основи формування і розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •3. Конституційні основи формування і розвитку громадянською суспільства в Україні.
- •4. Поняття, структура та принципи самоорганізації громадянською суспільства.
- •5. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •6. Україна як демократична правова держава. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення у конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.
- •7. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.
- •8. Завдання органів судової та виконавчої влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, об'єднань громадян у забезпеченні правової захищеності людини.
- •9. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.
- •10. Державний лад та форма держави: поняття і співвідношення.
- •11. Україна - суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.
- •12. Народ - носій суверенітету і джерело державної влади.
- •13. Інститут президентства в Україні: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •14. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •15. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентської і президентсько-парламентської республіки.
- •16. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту - Верховної Ради України.
- •17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок рішення питань щодо адміністративно-територіального устрою.
- •18. Поняття органа держави, його ознаки і конституційний статус.
- •19. Конституційні (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Розмежування компетенції Республіки Україна і Автономної Республіки Крим.
- •20. Конституційно-правовий статус Президента України. Порядок вступу на пост Президента України.
- •21. Принципи державного ладу у країни.
- •22. Конституційний статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності.
- •23. Конституційний Суд України: правова природа, функції та
- •24. Принципи конституційного ладу України. Гуманістичні, економічні, політичні основи конституційного ладу.
- •25. Концепція народного представництва. Поняття та форми представницької демократії.
- •26. Український парламентаризм: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •27. Україна - соціальна держава: конституційна характеристика.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
- •29. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- •30. Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади.
- •31. Система органів державної влади. Класифікація (види) органів державної влади.
- •32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток
- •33. Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України.
- •34. Конституційна організація державної влади в Україні.
- •35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •41. Умови прийняття до громадянства України.
- •42. Поняття і види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина.
- •44. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •45. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •46. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •47. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •48. Поняття і принципи державного (територіальною) устрою України.
- •49. Конституційна асамблея: правова природа, принципи діяльності та основні завдання.
- •50. Чинна Конституція України (1996 р.): соціально-правова характеристика і структура.
- •51. Конституційні принципи верховенства права: теорія та практика реалізації
- •52. Припинення громадянства України.
- •53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування.
- •54. Декларація про державний суверенітет України і Акт
- •55. Принципи громадянства України, їх правове закріплення.
- •56. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •57. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів. Види референдумів.
- •58. Всеукраїнський референдум: правові засади, організація та порядок проведення.
- •59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.
- •60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.
- •61. Порядок проведення виборів народних депутатів України.
- •62. Інститут представника Президента України.
- •63. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •64. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •65. Конституційно-правовий статус народного депутата України та гарантії його діяльності. Природи депутатського мандата.
- •66. Прем’єр-міністр України: конституційно-правовий статус та політична роль.
- •67. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •68. Громадські об’єднання: поняття, порядок утворення та реєстрація.
- •69. Організаційно-правові форми прямого народовладдя.
- •70. Кабінет Міністрів України: місце у системі органів виконавчої влади, структура і компетенція.
- •71. Система центральних органів виконавчої влади.
- •72. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція
- •73. Судова система: склад і принципи функціонування. Здійснення правосуддя у
- •74. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція
- •75. Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності.
- •76. Відносини і взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими і центральними органами державної адміністрації.
- •77. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування
- •78. Конституційний статус депутата місцевої ради і правові гарантії діяльності депутата
- •79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу
- •81. Права та діяльність громадських об'єднань.
- •82. Роль територіальних громад у процесі формування і функціонування громадянського суспільства.
- •83. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •84. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •85. Поняття, система і функції державних символів України.
- •86. Конституційні засоби удосконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •87. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •88. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •89. Територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Конституційно-правові принципи та види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
- •91. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •92. Принципи конституційного судочинства.
- •93. Зміни до Конституції України. Перспективи конституційних перетворень.
- •94. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних. Міських голів
- •95. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •96 Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту
Верховна Рада України; Закон від 08.07.2011
біженець - особа, яка не є громадянином України і
внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за
ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних
переконань перебуває за межами країни своєї громадянської
належності та не може користуватися захистом цієї країни або не
бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або,
не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни
свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає
повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та
особи без громадянства, які постійно проживають на території
країни, що має спільний кордон з Україною, які масово вимушені
шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної
окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі,
природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують
громадський порядок у певній частині або на всій території країни
походження;
Питання, пов'язані з біженцями та особами, які потребують
додаткового або тимчасового захисту, регулюються цим Законом,
іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або
якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово
повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за
ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних
переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними
договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є
Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
1. Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення
документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або
особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:
тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в
порядку, встановленому законодавством України;
проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового
приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового
розміщення біженців;
безоплатну правову допомогу в установленому порядку;
конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання
співробітниками УВКБ ООН;
інші права, передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та
законами України для іноземців та осіб без громадянства, які
законно перебувають на території України.
2. Особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи
додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем
або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:
подати центральному органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують
додаткового або тимчасового захисту, відомості, необхідні для
вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту; { Абзац другий частини другої статті 13 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від
16.10.2012 }
відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі
одержання направлення центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які
потребують додаткового або тимчасового захисту;
проходити медичне обстеження на вимогу центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців
та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;
з'являтися до центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які
потребують додаткового або тимчасового захисту, у визначений ним
строк;
повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують
додаткового або тимчасового захисту, про свої поїздки за межі
адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої
вона проживає.
Стаття 14. Правовий статус осіб, яких визнано біженцями
або особами, які потребують додаткового захисту
1. Особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують
додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами,
а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім
випадків, установлених Конституцією та законами
України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України.
2. Особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються
такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення
про визнання їх біженцями.
3. Особи, яких визнано особами, які потребують додаткового
захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах
перебувають на території України.
Стаття 15. Права особи, яку визнано біженцем або особою,
яка потребує додаткового захисту
1. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:
пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення
території України, крім обмежень, встановлених законом;
працю;
провадження підприємницької діяльності, не забороненої
законом;
охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
відпочинок;
освіту;
свободу світогляду і віросповідання;
направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень
або особисте звернення до органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
володіння, користування і розпорядження своєю власністю,
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб;
звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини;
безоплатну правову допомогу в установленому порядку.
2. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у
шлюбних та сімейних відносинах.
3. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, має право на одержання грошової допомоги,
пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку,
встановленому законодавством України, та користування житлом,
наданим у місці проживання.
4. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, користується іншими правами і свободами,
передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 16. Обов'язки особи, яку визнано біженцем або особою,
яка потребує додаткового захисту
1. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, зобов'язана:
повідомляти протягом десяти робочих днів центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців
та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про
зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання,
набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку
або дозволу на постійне проживання в іншій державі
знятися з обліку і стати на облік центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців
та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за
новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду
до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку
поширюється повноваження іншого центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які
потребують додаткового або тимчасового захисту;
проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або
тимчасового захисту, за місцем проживання. Порядок перереєстрації
біженців або осіб, які потребують додаткового захисту,
встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері біженців та осіб, які
потребують додаткового або тимчасового захисту.
36. Особи без громадянства: поняття та особливості правового
положення. Проблема полігромадянства.
роздр
37. Особливості правового статусу осіб, яким надано притулок. Режими проживання іноземців.
роздр
38. Автономна Республіка Крим у складі України. Проблема
територіальної Автономії і національно-територіальних утворень
у місцях компактного проживання національних груп.
роздр
39. Належність до громадянства і набуття громадянства України.
роздр
40. Громадянство: поняття і конституційна природа.
Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи та держави, який виражається у взаємних правах та обов'язках. Такий зв'язок виникає із народженням людини і зберігається протягом усього її життя.
Ознаки громадянства:
* постійний зв'язок, тобто необмежений у просторі і в часі;
* правовий зв'язок - передбачений і гарантований нормативно-правовими актами;
* взаємний зв'язок - держава та особа мають взаємні (кореспондуючі) права та обов'язки.
Громадянство є одним із базових факторів у характеристиці правового статусу особи. Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Термін "громадянство" використовується у країнах з республіканською формою державного правління, а термін "підданство" властивий для монархій, оскільки формально означає особисту підлеглість монарху.
Громадянином України, як і іншої держави, є не будь-яка людина, а тільки та, котра проживає чи проживала на її території, підкоряється державній владі, користується правами та виконує обов'язки, тобто це особа, яка перебуває в особливих зв'язках з Україною.
Громадянство є самостійним конституційним правовим інститутом.
Отже, законодавство України у сфері правового регулювання питань громадянства ґрунтується на засадах законності, демократизму, гуманізму, а також на основі тих принципів, які задекларовані в міжнародних правових актах.