
- •1. Поняття та зміст конституційного ладу.
- •2. Конституційні основи формування і розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •3. Конституційні основи формування і розвитку громадянською суспільства в Україні.
- •4. Поняття, структура та принципи самоорганізації громадянською суспільства.
- •5. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •6. Україна як демократична правова держава. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення у конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.
- •7. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.
- •8. Завдання органів судової та виконавчої влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, об'єднань громадян у забезпеченні правової захищеності людини.
- •9. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.
- •10. Державний лад та форма держави: поняття і співвідношення.
- •11. Україна - суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.
- •12. Народ - носій суверенітету і джерело державної влади.
- •13. Інститут президентства в Україні: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •14. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •15. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентської і президентсько-парламентської республіки.
- •16. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту - Верховної Ради України.
- •17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок рішення питань щодо адміністративно-територіального устрою.
- •18. Поняття органа держави, його ознаки і конституційний статус.
- •19. Конституційні (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Розмежування компетенції Республіки Україна і Автономної Республіки Крим.
- •20. Конституційно-правовий статус Президента України. Порядок вступу на пост Президента України.
- •21. Принципи державного ладу у країни.
- •22. Конституційний статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності.
- •23. Конституційний Суд України: правова природа, функції та
- •24. Принципи конституційного ладу України. Гуманістичні, економічні, політичні основи конституційного ладу.
- •25. Концепція народного представництва. Поняття та форми представницької демократії.
- •26. Український парламентаризм: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •27. Україна - соціальна держава: конституційна характеристика.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
- •29. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- •30. Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади.
- •31. Система органів державної влади. Класифікація (види) органів державної влади.
- •32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток
- •33. Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України.
- •34. Конституційна організація державної влади в Україні.
- •35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •41. Умови прийняття до громадянства України.
- •42. Поняття і види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина.
- •44. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •45. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •46. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •47. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •48. Поняття і принципи державного (територіальною) устрою України.
- •49. Конституційна асамблея: правова природа, принципи діяльності та основні завдання.
- •50. Чинна Конституція України (1996 р.): соціально-правова характеристика і структура.
- •51. Конституційні принципи верховенства права: теорія та практика реалізації
- •52. Припинення громадянства України.
- •53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування.
- •54. Декларація про державний суверенітет України і Акт
- •55. Принципи громадянства України, їх правове закріплення.
- •56. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •57. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів. Види референдумів.
- •58. Всеукраїнський референдум: правові засади, організація та порядок проведення.
- •59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.
- •60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.
- •61. Порядок проведення виборів народних депутатів України.
- •62. Інститут представника Президента України.
- •63. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •64. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •65. Конституційно-правовий статус народного депутата України та гарантії його діяльності. Природи депутатського мандата.
- •66. Прем’єр-міністр України: конституційно-правовий статус та політична роль.
- •67. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •68. Громадські об’єднання: поняття, порядок утворення та реєстрація.
- •69. Організаційно-правові форми прямого народовладдя.
- •70. Кабінет Міністрів України: місце у системі органів виконавчої влади, структура і компетенція.
- •71. Система центральних органів виконавчої влади.
- •72. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція
- •73. Судова система: склад і принципи функціонування. Здійснення правосуддя у
- •74. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція
- •75. Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності.
- •76. Відносини і взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими і центральними органами державної адміністрації.
- •77. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування
- •78. Конституційний статус депутата місцевої ради і правові гарантії діяльності депутата
- •79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу
- •81. Права та діяльність громадських об'єднань.
- •82. Роль територіальних громад у процесі формування і функціонування громадянського суспільства.
- •83. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •84. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •85. Поняття, система і функції державних символів України.
- •86. Конституційні засоби удосконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •87. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •88. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •89. Територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Конституційно-правові принципи та види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
- •91. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •92. Принципи конституційного судочинства.
- •93. Зміни до Конституції України. Перспективи конституційних перетворень.
- •94. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних. Міських голів
- •95. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •96 Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок рішення питань щодо адміністративно-територіального устрою.
Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи державної влади і управління.
На сьогодні територія України поділяється на 24 адміністративні області і АР Крим. Вони є найбільшими адміністративно-територіальними одиницями. До них прирівнюються два міста з окремим статусом — Київ (як столиця країни) і Севастополь (місце перебування військово-морських флотів України і Росії).
Одиницями середньої ланки в адміністративно-територіальному поділі України є райони і міста обласного (а в АР Крим — республіканського) значення. Найнижчою ланкою адміністративно-територіальної системи є міста районного значення, селища міського типу і сільські ради; останні можуть охоплювати одне або декілька сіл. Кожна з адміністративно-територіальних одиниць має свої органи управління з тими чи іншими повноваженнями. Найбільші міста (Київ, більшість обласних центрів, Севастополь, Кривий Ріг, Маріуполь та ін.) поділяються також на міські райони.
На сьогодні вирішення питань територіального устрою нашої держави здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, законів «Про основи містобудування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України – місто-герой Київ», «Про географічні назви», Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року та інших правових актів, які нерідко суперечать Основному Закону та один одному.
Згідно з чинною Конституцією Україна є унітарною державою (ч. 2 ст. 2), а її територія в межах кордону є цілісною і недоторканною (ч. 3 ст. 2). Питання змін території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом (ст. 73), призначення якого віднесено до компетенції ВРУ (п. 2 ч. 1 ст. 85). Гарантом територіальної цілісності України є Президент України (ч. 2 ст. 102). Особливою конституційною гарантією, спрямованою на забезпечення територіальної цілісності України, виступає положення ч. 1 ст. 157 Конституції: Конституція України не може бути змінена, якщо зміни спрямовані на порушення територіальної цілісності України.
Відповідно до п.29 ч.1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України уповноважена вирішувати питання утворення і ліквідацію районів, встановлення і зміни меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. Інші питання територіального устрою вирішуються шляхом всеукраїнського референдуму (ст. 73) або суб’єктами місцевого самоврядування у встановленому Конституцією і законами порядку.
З огляду на реалізацію Верховною Радою України повноважень, наданих п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, відповідні рішення ВРУ приймає у формі постанов.
18. Поняття органа держави, його ознаки і конституційний статус.
Основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.
Він володіє рядом загальних ознак, що відрізняють його від органів недержавних громадсько-політичних організацій. Зокрема, тільки державний орган виступає у межах своєї компетенції як офіційний виразник інтересів усього суспільства. Всі державні органи обов'язково створюються і функціонують відповідно до норм права й на їх підставі, наділяються владними повноваженнями, які дають змогу здійснювати політику заходами не тільки переконання, а й державного примусу. Крім того, за ознаками спеціалізації державні органи в механізмі держави структурно відокремлені.
Вони реалізують свої повноваження, функціонально взаємодіючи між собою.
Існує також ряд специфічних ознак державних органів:
1) формування їх безпосередньо державою чи населенням і здійснення ними функцій від імені держави;
2) наявність організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає місце і роль у державі, а також порядок їхніх взаємовідносин з іншими державними органами й організаціями;
3) надання державним органам і виконання ними чітко визначених повноважень державно-владного характеру.
Незважаючи на те, що державні органи є складовою державного апарату, вони мають відмінності, і їх можна поділити на певні види за різними критеріями:
за змістом діяльності (органи законодавчої влади, органи державного управління чи виконавчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи, глава держави);
за місцем у системі державного апарату (первинні; вторинні, що походять від первинних та підзвітні їм);
за способом створення (виборні, призначувальні, ті, що можуть успадковуватися);
за часом функціонування (постійні, тимчасові);
за складом (одноособові, колегіальні);
за масштабом діяльності (центральні, місцеві та локальні).
Уся діяльність державного апарату - функції, повноваження - юридичне закріплена у системі законодавства кожної держави. Такий підхід є запорукою реалізації одного із загальнодозвільних принципів -"державним органам дозволено робити тільки те, що дозволено законом". В Україні діяльність більшості державних органів регламентована Законами України і чинною Конституцією. До цих законів належать: "Про Президента України", "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Збройні Сили України", "Про Конституційний Суд України", "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", "Про державну податкову службу в Україні", "Про державну службу", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про статус народного депутата", "Про державну виконавчу службу", "Про господарський суд", "Про прикордонні війська України", "Про вищу раду юстиції"", положення "Про Міністерство юстиції України" Про Кабінет Міністрів України.