2.Документи що створюються під час ведення дзк.
- індексні кадастрові карти (плани) області, районів, міст, селищ, сіл;
- індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу;
-кадастрові карти (плани) області, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани);
-ПОЗЕМЕЛЬНА КНИГА;
- ВИТЯГ.
- Копії документів Державного земельного кадастру, а також документів, що стали підставою для внесення відомостей до нього, можуть бути вилучені в органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, лише за рішенням відповідних державних органів, прийнятим у межах їх повноважень, визначених законом. Обов'язковим є складання реєстру копій документів, що вилучаються.
3.На яких правах може використовуватись земельна ділянка .
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч.1.ст78).
Право власності на землю набувається і реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. (ч.2., ст.78)
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, що а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ньому. (Ч.2.ст79)
Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над і під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ч.3.ст79).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. (ч.2., ст116)
Право власності на землю громадян (ст.81)
Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі:
придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
приватизації земельних ділянок, які були раніше надані їм у користування;
прийняття спадщини;
виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що їм належать на праві власності;
прийняття спадщини.
Право власності на землю юридичних осіб (ст.82)
Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
прийняття спадщини;
виникнення інших підстав, передбачених законом.
Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
в межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
Право користування є постійне (ст.92) або термінове (ст.93) користування.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що знаходиться в державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1., Ст.92.).
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, які належать до державної або комунальної власності. (ч.2., ст.92.).
Право оренди земельної ділянки (ст.93)
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для ведення підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Орендований земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.