2. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей
2.1 Моторика
Розумово відсталі діти і дитячого, і більш пізнього дошкільного віку характеризуються суттєвими відхиленнями у розвитку моторики. Вони набагато пізніше своїх однолітків починають тягнутися до висячої перед ними іграшки, намагаючись дістати її, а також пізніше починають сидіти, стояти, пересуватися в просторі поповзом, ходити. Уповільнений розвиток рухової сфери істотно знижує можливості дитини знайомитися з навколишнім її предметним світом, орієнтуватися в просторі.
Рухи розумово відсталих дошкільників відрізняються незграбністю, поганий координуванню, надмірної уповільнення або, навпаки, імпульсивністю. Це служить однією з причин, що ускладнюють оволодіння найпростішими, життєво необхідними вміннями та навичками самообслуговування. Дитина, що вийшла з дитинства, довго не вміє користуватися чашкою і ложкою. Вона виливає її вміст, не встигнувши донести до рота, забруднивши стіл і свій одяг.
У дошкільному віці багато розумово відсталі дітей, з якими спеціально не проводилася тривала, цілеспрямована робота, не можуть самостійно одягнутися і роздягнутися, правильно скласти свої речі.
Незручність рухів розумово відсталих дошкільників виявляється у ходьбі, бігу, стрибках, у всіх видах практичної діяльності. Вони ходять незграбно, човгаючи ногами. Насилу опановують таку дитячу забавку, як скакалки. Нерідко предмети мимоволі випадають з їхніх рук. Поливаючи кімнатні рослини, вони плюскають воду або ллють її в занадто великій кількості. Слабкий розвиток моторики позначається на інших видах діяльності розумово відсталих дітей. Так, їх малюнки виконані нетвердими, кривими лініями, віддалено передають контур предмету.
Недостатністю моторики певною мірою обумовлені властиві розумово відсталим дітям порушення вимовного боку мови. Фонетично правильна усна мова припускає точну координацію рухів органів мови. Порушення моторики, що проявляються в ході і ручній діяльності дошкільнят, знаходять своє відображення і в її мовній діяльності. В шкільні роки недоліки моторики розумово відсталих дітей істотно згладжуються під впливом корекційно-виховної роботи, систематично здійснюваної на всіх уроках і в позаурочний час. Рухи учнів поступово набувають чіткості, координування і плавність. У старшій школі багато дітей легко і красиво ходять, танцюють, бігають на лижах, грають у м'яч, виконують досить складні трудові завдання як побутового, так і виробничого характеру. [19]
2.2 Увага
Увага розумово відсталих дітей переважно мимовільна. Вона характеризується невеликим об'ємом, нестійкістю, а в ряді випадків – тяжким перемиканням. Працюючи з дошкільнятами, зазвичай застосовують найрізноманітніші засоби для того, щоб залучити й утримати їхню увагу на тому об'єкті, який в даний момент є предметом розгляду. Постійно використовуються яскраві предмети і їх зображення, короткі емоційно-виразні пояснення або питання, розігрування найпростіших ситуацій із залученням іграшок та ін. Тривалість занять дуже обмежена.
Прояви основних властивостей уваги дитини залежать від якісної своєрідності структури його дефекту. Особливо малий об'єм уваги і її короткочасність властиві збудливим дошкільнятам. Ці діти вкрай імпульсивні та розсіяні.
Дошкільнята-олігофрени з характерною загальмованістю можуть здатися на перший погляд уважними, але зазвичай це всього лише зовнішні прояви їх повільності і патологічної інертності.
Більшість молодших школярів можуть відносно довго інтенсивно виконувати нескладну одноманітну роботу. Середній рівень стійкості уваги школярів з недоліками розумового розвитку нижчий, ніж у їх однолітків, що нормально розвиваються. Від I до III класу спостерігається помітний розвиток стійкості уваги, при цьому міняється темп виконання завдання [8 с. 44].
Розумово відсталі школярі молодших класів також дуже неуважні, що значною мірою заважає їхньому навчанню, сприяє появі безлічі помилок при виконанні навіть таких завдань, які за рівнем розвитку їх пізнавальної діяльності їм цілком доступні.
У розумово відсталих дітей більш ніж у їх нормальних однолітків, виражені недоліки уваги: мала стійкість труднощі розподілу уваги, уповільненість перемикань.
Неуважність дітей-олігофренів всіх вікових груп у певній мірі обумовлена слабкістю їх вольової сфери. Вони не можуть належним чином зосередитися на виконуваній діяльності, працювати не відволікаючись. Велике значення має також не-сформованість інтересів розумово відсталих дітей. [19]
Слабкість довільної уваги проявляється і в тому, що в процесі навчання відзначається часта зміна об'єктів уваги, неможливість зосередитися на якомусь одному об'єкті або одному виді діяльності [3 с. 16].