Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Politologiya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
23.02.2020
Размер:
250.49 Кб
Скачать
  1. Основні ідеї просвітників та їх значення.

Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "істинного" людського суспільства. Тим самим новітні постулати спричинили надлам старої феодальної організації.

Характерними рисами Просвітництва є:

1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності. Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за допомогою якого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя. Проголошене просвітителями царство розуму за своєю історичною сутністю було не чим іншим, як ідеалізованим здоровим глуздом буржуазії, котра готувала собі ідейні засади приходу до влади. Проте, незважаючи на своє всевладдя, розум повинен був рахуватися з тим, що наявні умови (абсолютистська влада ще була досить сильною) не дозволяли здійснити практичне перетворення суспільства.

Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства.

2.Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Передові люди того часу докладали значних зусиль для поширення знань серед усіх верств суспільства, відводячи просвіті провідну роль у прогресивному розвитку людства у руслі загального добра й справедливості.

3.Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.

4.Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

  1. Основні політичні ідеї т. Гоббса. Їх актуальність.

Томас Гоббс (1588-1679) - один з найбільших англійських мислителів, погляди якого відобразили суперечливість суспільно - політичного життя Англії в післяреволюційний період. Його політичні симпатії були на стороні буржуазного дворянства, яке вело боротьбу з реакційним феодалізмом і революційною демократією.

У своїй головній праці «Левіафан» він розкриває свою концепцію влади і держави, яка створюється за суспільним договором.

Він проводить аналогію між політичними реаліями та функціонуванням людського організму: = верховна влада - душа держави, = посадові особи - суглоби, =нерви - це нагороди й покарання, =справед­ливість і закони - це розум і воля, =громадянський мир - здоров'я, =непо­кора - хвороба, =громадянська війна - смерть держави. Людина як біологічна істота - природне тіло, держава - твір мистецтва.

На його думку, у "природному стані", в якому панує загальний страх є неминучою "війна всіх проти всіх". Причини такого стану в злих, агресивних рисах людської натури („людина людині вовк").

Страх смерті, інстинкт самозбереження і природний розум приводять людей до необхідності укладення "суспільного договору", створюють державу, добровільно відмовляючись від своїх природних прав тією мірою, якою цього вимагають інтереси миру і самозахисту.

Гоббс був одним із перших мислителів, які досліджували державу раціональними методами, вільними від будь-яких теологічних прикрас.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]