41. Облік розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб

Облік розрахунків з бюджетом з податку на доходи громадян до 1.01.04 року вівся відповідно до Декрету Кабінету Міністрів про прибутковий податок громадян, який був прийнятий в грудні 1992 року і набрав чинності з 01.01.93р. і відповідною Інструкцією „Про прибутковий податок з громадян".

З 01.01.04 року набрав чинності Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб". До цього закону додатково видані 2 Інструкції: „Інструкція про оподаткування фізичних осіб - підприємців"; „Інструкція про податковий кредит щодо податку з доходів фізичних осіб".

В Законі в статті 1 наводиться визначення самого податку з доходів фізичних осіб як сплати фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовану особу, що отримує цей податок згідно з цим Законом.

Платниками податку є:

— резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

— нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Нарахування податку з доходів фізичних осіб в підприємствах здійснюється записом: Дт 66 Кт 641, а перерахування - Дт 641 Кт 31.

42. Методика нарахування за дні відпустки та їх облік

Розрахунок відпускних здійснюється так:

1. Середньоденна заробітна плата - Заробітна плата за попередні 12 місяців, поділена на кількість календарних днів за мінусом святкових днів (365 днів - 10 свят, днів);

2. Сума відпускних - Середньоденна заробітна плата, помножена на кількість днів відпустки.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат множиться на число календарних днів відпустки.

Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше 12 місяців, то розрахунок середньої заробітної плати проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за фактично відпрацьовані місяці (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація) на фактичну кількість календарних днів відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів такого періоду. Одержаний результат множиться на число календарних днів відпустки, що й становитиме суму грошової компенсації за невикористану відпустку.

На субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" обліковують рух та залишки коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці.

Забезпечення для виплати відпусток потрібно створювати з метою рівномірного віднесення у витрати за звітними періодами сум, які належить виплачувати працівникам за дні відпусток. У разі створення забезпечення виплат на відпустки роблять запис за дебетом тих рахунків, на які віднесена оплата праці (рахунки 23, 91, 92, 93, 94 та ін.) і за кредитом рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". Фактично нараховані працівникам відпускні суми списують на зменшення створеного забезпечення: дебет рахунку 47 і кредит рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". Використання забезпечення в частині обов'язкових відрахувань відносять у кредит рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" і дебет субрахунку 471.

Кредитове сальдо за субрахунком 471 на кінець року показує розмір невикористаного забезпечення. Він обґрунтовується шляхом множення кількості днів невикористаної відпустки на середньоденну заробітну плату. Недостатню суму забезпечення донараховують, а залишок нарахованої суми сторнують заключними бухгалтерськими записами за грудень: дебет рахунків за обліком витрат (рахунки 23, 79) і кредит субрахунку 471.