45. Документальне оформлення робочого часу і виробітку

ипові форми первинних документів з обліку праці та її оплати можна згрупувати таким чином.

Облік особового складу. Його ведуть у відділі кадрів, де заповнюють особову картку (ф. № П-2).

Оформлюють працівника на роботу на основі Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (ф. П-1). Кожному робітнику присвоюють табельний номер, відкривають особовий листок.

Облік використання робочого часу ведуть у Табелі обліку використання робочого часу (ф. № П-5). У ньому для кожного робітника вказують кількість відпрацьованого часу, щоденно й за місяць. Зауважте: ф. № П-5 застосовують тільки для обліку використання робочого часу працівників із погодинною оплатою праці.

Документи для розрахунку зарплати. Перш за все, це Розрахунково-платіжна відомість (ф. № П-6) Її складає бухгалтер підприємства на підставі відповідних первинних документів (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, лікарняних листів) зазвичай в одному примірнику. Узагальнення даних відомостей по підприємству роблять шляхом складання зведеної Розрахунково-платіжної відомості (ф. П-7).

При відрядній системі оплати праці для правильного нарахування зарплати обліковують виробіток продукції або обсяг робіт, виконаний кожним робітником. Для обліку виробітку застосовують різні первинні документи в залежності від характеру виробництва й технологічного процесу. Це й наряд на відрядну роботу, і маршрутний лист у поєднанні з рапортом про виробіток або відривним талоном, і рапорт про виробіток (змінний рапорт), лист простою тощо.

Підприємство може розробляти наступні первинні документи на доплати робітникам: лист на доплату у випадках простою не з вини працівника, лист простою, табель для відмітки фактичних годин роботи в межах норм, понаднормової роботи, роботи в нічний час.

46. Нарахування заробітної плати, її відображення в обліку

Для обліку розрахунків із працівникам, що перебувають і не перебувають у штаті установ за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю призначено пасивний субрахунок 661 "Розрахунки із заробітної плати" рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

Для розмежування обліку розрахунків з військовослужбовцями та працівниками військових частин субрахунок 661 "Розрахунки із заробітної плати" розподіляється на субрахунки третього порядку:

o 661/1 "Розрахунки з грошового забезпечення військовослужбовців";

o 661/2 "Розрахунки із заробітної плати працівників".

За кредитом цього субрахунку відображають нараховані суми, а за дебетом - утримання, вирахування, виплати, суми депонованої заробітної плати.

Нарахування заробітної плати та грошового забезпечення здійснюється один раз на місяць і відображається в обліку в останній день місяця.

Заробітна плата та грошове забезпечення, нараховані працівникам за відпрацьований час або за виконану роботу, для бюджетних установ становить фактичні видатки за кодами економічної класифікації.

Для обліку розрахунків з працівниками за сумами гонорару,

що виплачуються позаштатному складу (композиторам, артистам, авторам тощо) за роботи і виступи за договорами і разовими замовленнями призначено пасивний субрахунок 669 "Інші розрахунки за виконані роботи"

Синтетичний облік нарахованої заробітної плати відображаються у Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій - типова форма 405 (бюджет), яке є одночасно й меморіальним ордером 5.

За розрахунками з фонду грошового забезпечення та інших нарахувань військовослужбовцям складають окремий меморіальний ордер 5/1 за ф. 405, а із заробітної плати працівників - меморіальний номер 5/2 за ф. 405.

Аналітичний облік за субрахунком 661 ведеться у Розрахунково-платіжних відомостях працівника ф. П-6, які відкриваються окремо на кожного працівника. На кожного військовослужбовця відкривається "Картка особового рахунка військовослужбовця" ф. 54.

47. Облік доходів від операційної діяльності згідно з П (С) БО 15 "Дохід"

Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про реалізацію готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 70 "Доходи від реалізації", до якого відкривають такі субрахунки:

701 "Дохід від реалізації готової продукції";

702 "Дохід від реалізації товарів";

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг";

704 "Вирахування з доходу".

Інші операційні доходи

Суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 "Інший операційний дохід" на відповідних субрахунках.

Доходи від участі в капіталі

Для узагальнення інформації про доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 "Дохід від участі в капіталі". Він має такі субрахунки:

721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства";

722 "Дохід від спільної діяльності";

723 "Дохід від інвестицій у дочірні підприємства".

Фінансові доходи

Доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства (дивіденди, відсотки, інші доходи, одержані від фінансових Інвестицій (крім доходів, що обліковуються за методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 "Інші фінансові доходи", який має такі субрахунки:

731 "Дивіденди одержані";

732 "Відсотки одержані";

733 "Інші доходи від фінансових операцій".

Інші доходи

Для узагальнення інформації про доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, призначений рахунок 74 "Інші доходи".

Надзвичайні доходи

Для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій, призначений рахунок 75 "Надзвичайні доходи". На кредиті рахунка відображають визнану суму відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, на дебеті – списання на рахунок фінансових результатів.

48. Документальне оформлення та облік розрахунків з покупцями і замовниками

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки:

361"Розрахунки з вітчизняними покупцями";

362"Розрахунки з іноземними покупцями";

363 "Розрахунки з учасниками ПФГ".

За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовни­ками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, то­варів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бар­терних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуван­ню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість ре­алізації, за кредитом — сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явле­ним до сплати рахунком.

Документальне оформлення операцій, пов'язаних із ре­алізацією продукції, товарів, робіт і послуг, а також проведення опла­ти за них є аналогічним щодо розрахунків із постачальниками та підрядниками, яке розкрито вище у даному пункті.

Узагальнення інформації щодо розрахунків із покупцями та замовниками знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3, а при спрощеній формі обліку — у розділі І Відомості 3-М.

Продаючи свою продукцію (роботи, послуги), підприємства-продавці виступають у взаємовідносини з юридичними і фізичними особами - покупцями і замовниками, а отже - здійснюють з ними у певному порядку розрахунки. Взаємовідносини підприємств з покупцями і замовниками повязані з укладанням договорів купівлі-продажу своєї продукції (товарів), підряду на виконання робіт (надання послуг). У договорах відображаються зобовязання продавця (виконавця) про обсяги і терміни відвантаження продукції (товарів). Особлива увага в договорах приділяється ціні товару, термінам постановки, порядку розрахунків, терміну оплати, оскільки ці умови договору є істотними й необхідні у разі вирішення спору у претензійно-позовному порядку [27,196]

Факт відпуску продукції (товару), виконання робіт, надання послуг має бути належним чином оформлений документами. Підставою для відпуску продукції (товару) зі складу підприємства є доручення (додаток Д), яке предявляється представником покупця і яке повинно містити: реквізити покупця, найменування й кількість отриманої продукції, термін дії доручення особистий підпис представника, засвідчений підписами керівника та головного бухгалтера підприємства-покупця і скріплений печаткою. Підпис представника покупця на дорученні повинен бути ідентичним підпису одержувача на відвантажувальних документах про приймання продукції.

У разі доставки продукції покупцеві автотранспортом постачальника або транспортних організацій важливе значення має чітке і належне оформлення товарно-транспортних накладних (додаток З) відправником та наявність записів з підписами і відбитком печатки (штампу) одержувача, які засвідчують доставку продукції (товару) до місця призначення. Покупцями основної маси виробленої продукції в сільськогосподарських підприємствах є хлібоприймальні пункти, молокозаводи, мясокомбінати, цукрові заводи, олійно-жирові комбінати та інші переробні підприємства. Крім того, сільгосптоваровиробники реалізовують продукцію та виробничі запаси іншим сільськогосподарським підприємствам. Комерційним фірмам тощо. Останнім часом усе більшого поширення набуває реалізація сільгосппродукції через товарні біржі та аукціони, оптові ринки.

Супровідними документами при продажу продукції сільськогосподарського виробництва та тварин є товарно-транспортні накладні спеціалізованих форм. Якщо господарство здає сортове насіння, то крім товарно-транспортної накладної необхідно виписувати первинні документи, які підтверджують їх сортність: атестат на насіння, свідоцтво на насіння, сортове посвідчення. При реалізації племінної худоби і птиці оформляється племінне свідоцтво, а не племінної - ветеринарне свідоцтво [24].

Переробні підприємства на підставі одержаних товарно-транспортних накладних ведуть накопичувальні відомості окремо по кожному сільськогосподарському товаровиробнику протягом поточного місяця або періоду (як правило 15 днів).

На прийняту від сільськогосподарських підприємств продукцію заготівельні організації на підставі даних накопичувальних відомостей виписують приймальні квитанції у яких вказують фізичну та залікову масу прийнятої продукції, її якість суму до виплати. З іншого боку, приймальні квитанції слугують підставою для відображення обліку виникнення дебіторської заборгованості покупців.

У квитанціях, крім ваги і вартості закупленої продукції за договірними цінами, окремим рядком вказують суми дотації. Перерахування грошових коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м'ясо у живій вазі проводяться платіжними дорученнями з рахунків переробного підприємства.

При виконанні робіт (будівельних, ремонтних та ін.) у договорі на їх виконання також відображаються зобовязання замовника щодо приймання виконаних робіт, порядку і термінів їх оплати. Прийнята робота має бути оформлена актом відповідної форми, який підписується представником замовника і виконавця або комісією, з обовязковим посвідченням підписів представників печаткою замовника і виконавця. Аналогічно оформляються операції з надання замовникам різних послуг (ремонту та обслуговування технічних засобів підприємства тощо).

На виконані роботи на сторону і послуги виписують рахунок-фактору (додаток В) та платіжну вимогу-доручення. На всіх первинних розрахункових документах окремим рядком має бути вказана сума податку на додану вартість. Підприємства, які є платниками податку на додану вартість і зареєстровані у податковій інспекції, повинні надати покупцеві податкову накладну (додаток Ж) із зазначенням у ній дати виписки, порядкового номера продавця і покупця, умови продажу і форми ведення розрахунків. Належним чином оформлені документи є підставою для виконання покупцями (замовниками) зобовязань із проведення розрахунків. Підприємства також можуть передавати свою продукцію для продажу посередникам за договорами комісії (консигнації), які здійснюють розрахунки не з покупцями, а з комісіонерами (консигнаторами) [20].

Покупці продукції (товарів) замовники робіт (послуг) зобовязувані виконувати договірні умови здійснення розрахунків за договірними сумами у встановлені терміни, проте можуть виникнути непередбачені обставини, які перешкоджають своєчасному виконанню зобовязань або виконанню їх взагалі. Такими обставини можуть бути: тимчасова або стійка фінансова неплатоспроможність ; банкрутство; форс-мажорні обставини.

Через несвоєчасну оплату покупцями (замовниками) відвантаженої продукції, виконаних робіт, наданих послу виникають сумнівні борги. Для покриття сумнівних боргів підприємства створюють резерв сумнівних боргів.

При виникненні форс-мажорних обставин (воєнні дії, пожежі, повені тощо) можуть мати місце випадки повної або часткової втрати товарів у дорозі, їх пошкодження, знищення та ін. Аби уникнути збитків за заданих обставин продавці або покупці можуть застрахувати відвантаженні цінності за зазначеними страховими подіями . Усі підприємства реалізацію своєї продукції, товарів, робіт, послуг відображають на момент відвантаження продукції, підписання актів виконаних робіт (послуг). Розрахунки з покупцями і замовниками за товарно-матеріальні цінності послуги здійснюються, як правило, після відвантаження продукції або надання послуг.

При передачі продукції підприємством покупцю повинна бути документально підтверджена, щоб уникнути непорозумінь, які можуть виникнути при розрахунках. Відпуск продукції зі складу підприємства проводиться на підставі довіреності, яка предявляється представником покупця разом з документами, що засвідчує його особу. В довіреності повинні бути заповнені всі реквізити підприємства-покупця, зазначено найменування і кількість отриманої продукції, термін дії довіреності, особистий підпис представника покупця, підтверджений керівником і головним бухгалтером підприємства-покупця, з наявністю відтиснення печатки. Причому, підпис представника покупця на довіреності повинен бути ідентичний підпису одержувача продукції на відвантажувальних документах. Порядок обліку і оформлення довіреностей регулюється Інструкцією №99 від 16.05.1996 року затвердженою наказом Міністерства фінансів України (зі змінами і доповненнями).

Відпуск продукції здійснюється на підставі накладної з одночасним оформленням податкової накладної. Якщо договором передбачена передплата, то покупцю спочатку виписується Рахунок-фактура на основі якої здійснюється оплата за продукцію. У разі доставки продукції покупцю транспортом постачальника важливе значення має чітке і правильне оформлення товарно-транспортних накладних з підписами і печаткою одержувача, що засвідчує отримання товарів або продукції. Товарно-транспортні накладні оформляються в порядку встановленому Інструкцією №228/253 від 07.08.1996 р., затвердженої наказом Міністерства статистики і Міністерства транспорту України. Але взагалі покупці самі обирають продукцію, тому заповнення товарно-транспортної не є обовязковим

49. Класифікація витрат за елементами. Характеристика рахунків обліку витрат за елементами

Рахунки класу 9

Рахунки класу 9 призначені для узагальнення інформації про витрати за всіма видами звичайної діяльності та видами операцій, пов’язаними з надзвичайними подіями.

Формування інформації про витрати, понесені підприємством у процесі звичайної діяльності, здійснюються у розрізі груп операцій, що належать до звичайної діяльності: промислово-виробничих, торгових і виробничих операцій з виконанням робіт і надання послуг, а також звичайних операцій, не пов’язаних з основною діяльністю підприємства та фінансових операцій.

2. Класифікація витрат

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат підприємства об’єднюються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат.

Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства.

Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних дореалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів, призначених для її випуску.

Економічний елемент – однорідний первинний вид витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), в якій у межах підприємства неможливо розкласти на частини.

Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

_ За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:

ü основні витрати;

ü витрати на обслуговування;

ü витрати на управління.

Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.

Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру.

Витрати на управління– включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).

_ За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

Прямі витратибезпосередньо пов’язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об’єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції.

Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

Непрямі витрати протягом звітного періоду обліковуються на збірно-розподільчих рахунках, а потім за встановленою методикою деякі з них розподіляються між окремими видами продукції, а деякі списуються безпосередньо в Дт результативного рахунка.

У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат , що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охорону”.

_ За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.

Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції.

Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий резельтат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні – збільшується.

_ За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90. 91, 92, 93, 94.

До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.

До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.

До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.

Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 “Податок на прибуток”, то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.

Витрати підприємства класифікуються:

ü за економічними елементами;

ü за статтями калькуляцій.