
- •1.Основні здобутки матеріальної культури населення українських земель в епоху кам’яного та мідно-бронзового віків у контексті розвитку ранніх цивілізацій.
- •2. Початки давніх цивілізацій на території України. Трипільська культура.
- •3. Здобутки духовної культури населення українських земель в епоху ранніх цивілізацій (пізній кам’яний та мідно-бронзовий віки).(федевич)
- •4. Південь України в добу античності: розселення народів, державні утворення.( грек)
- •5. Причини та особливості грецької цивілізації Північного Причорномор’я. Географічне розташування та політичний устрій полісів.(маша тишківська)
- •6. Геродот про походження та етногеографію Великої Скіфії.(гусар марія)
- •7. Характеристика суспільного устрою та господарства скіфських племен в "Історіях" Геродота. (антон дяченко)
- •8. Особливості духовної культури іраномовних скотарських племен Північного Причорномор’я (кіммерійців, скіфів, сарматів)(бодя матулкін) Кіммерійці:
- •9. Суспільний устрій та основні етапи політичної історії Великої та Малої Скіфій.(саша дюба)
- •10. Особливості грецької колонізації Південно-Східної Європи. Географія та суспільний устрій грецьких полісів.(маргарита кушнір)
- •11. Розвиток господарства в грецьких полісах Північного Причорномор'я. (роман тютенко)
- •12. Особливості розвитку культури в античних полісах Північного Причорномор'я.(роман тютенко)
- •14. Основні етноси і державні утворення на території України в епоху "великого переселення народів" (IV–VII ст.). (партика маряна)
- •15. Писемні та археологічні джерела про розселення ранніх слов'ян у Східній Європі.
- •16. Проблеми етногенезу у слов’ян в сучасній історіографії.
- •17. Візантійські автори про суспільний устрій та господарство слов'ян в середині і тис.
- •Прокопій Кесарійський про розселення і побут слов'янських племен в VI ст.
- •Из "стратегикона" маврикия
- •18. Формування державної території Русі в іх-х ст. Утворення Руської імперії.
- •19. Візантійські автори про вірування та побутову культуру слов'ян в середині і тис.(богдан майхер)
- •20. Вітчизняні та зарубіжні джерела про початки Руської держави. (антон дяченко)
- •22. Охарактеризуйте внутрішні і зовнішні чинники формування Руської держави. (наталя захарків)
- •23. Особливості суспільно-політичного розвитку Руської держави в другій половині х – першій половині хі ст.
- •Київська Русь за князювання Володимира Великого
- •Ярослав Мудрий (1019 1054).
- •Політична роздробленість Київської Русі
- •24. Причини, основні етапи та наслідки християнізації Русі.(гусар марія)
- •25. Суспільно-політичний розвиток Київської Русі в другій половині XI – першій чверті XII ст. (мриглод)
- •26. Розвиток ремесла Київської Русі.(таня мацюняк)
- •27. Еволюція соціальних відносин в Київській Русі: формування правлячої верстви і категорії залежного населення.(віка пенюк)
- •28. Розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі в Київській Русі.(рома ключник)
- •31. Розвиток русько-візантійських відносин у іх-хіі ст.(галя кіпран)
- •32. Відносини Русі з степовими кочовими народами у іх-хіі ст.(тарас мартинюк)
- •33. Роль Руської держави в міжнародній торгівлі іх-хііі ст.
- •34. Монгольські завоювання у Східній Європі та їх вплив на розвиток українських земель. (тарас мартинюк)
- •35. Політичний розвиток земель-князівств на території України у XII - першій половині XIII ст.: Київська земля, Чернігівська земля. 36. Галицька земля наприкінці хі – хіі ст.(партика)
- •37. Утворення Галицько-волинського князівства. Внутрішня і зовнішня політика Романа Мстиславовича.(таня мацюняк)
- •38. Галицькі і волинські землі в період політичної нестабільності (1205-1238 pp.)(соля швець)
- •39. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.(соля швець)
- •40. Галицько-волинське князівство в другій половині хііі – в першій половині XIV ст.: особливості політичного розвитку. (іра антонишин)
- •41. Особливості соціально-економічного розвитку Галицько-Волинської держави.(андрій легедза)
- •43. Етнополітична карта середньовічного Криму. (віктор гуменний)
- •44. Розвиток культури на українських землях X-XIV ст.: писемність, школа, освіта.
- •45. Розвиток культури на українських землях X-XIV ст.: літописання, література
- •47. Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі.(саша дюба)
- •48. Язичницькі вірування, звичаї та обряди східних слов'ян.(рома ключник) 49. Причини розпаду Руської імперії та його наслідки.
- •50. "Руська Правда" про соціальні відносини в Київській Державі.(оля гулько)
- •51. Боспорське царство: суспільний устрій та господарство держави в еллінський період.(оля гаврилко)
50. "Руська Правда" про соціальні відносини в Київській Державі.(оля гулько)
“Руська правда”- це найбільш повний кодекс давньоруського феодального права. “Руська Правда” – найвідоміша пам'ятка давньоруського княжого законодавства, основне джерело пізнання суспільного ладу, держави і права Київської Русі. Оригіналу Руської Правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з 13—18 ст. Досі відкрито їх 106. Історія постання Руської Правди та її списків, що їх поділяють на три редакції (коротку, широку і середню), ще досі не є повністю досліджена. Руську Правду (коротку редакцію) відкрив В.Татищев 1738 в тексті Новгородського літопису, написаного у 1440-их pp., надрукував її А. Шлецер (1767). Згодом відкрито кільканадцять списків короткої Руської Правди, найстарішими з яких є Академічний і Археографічний, обидва з того самого часу. Серед сотні списків широкої Руської Правди найстарішими є Синодальний (збережений у тексті Корячої книги з 1282) та Троїцький (віднайдений у тексті правничого збірника «Мірило Праведне», Списаного у другій половині 14 ст.). Широку Руську Правду вперше опублікував 1792 І. Болтин. Від цих двох основних списків Руської Правди дещо відрізняються списки середньої Руської Правди (відомі з тексту Кормчої Книги з 17 ст.), яка, на думку більшості дослідників, була лише скороченням широкої ред. (М. Максимейко, А. Зимін); і походить з 15—17 ст. (М. Тихоміров й ін. відносять середні до другої половини 12 ст. й уважають її за основу для широкої редакції).
Мала величезне значення для подальшого розвитку українського, російського, білоруського права. Відомо понад 100 списків "Руської правди", які прийнято поділяти на 3 редакції — коротку, розширену та скорочену (окремі дослідники виділяють 5 і більше редакцій). Кожна з редакцій відбиває певний ступінь зрілості феодальних відносин. Вона є нетільки узагальненням попередніх правових кодексів (а саме: першого юридичного звіду- “Устав і закон руський”, який сформувався на основі звичаєвого права, яке існувало у східних слов’ян ще в додержавний період, “Уставу земляного”- кодексу законів, створених батьком Ярослава Мудрого- Володимиром), а й в більшості статей доповнений самим творцем- Ярославом Мудрим. У статтях руської правди говориться про встановлення права феодальної властності, не тільки на землю й угіддя, а й на рухоме майно: коней, зннаряддя праці та ін. Першою редакцією руської правди є “Правда Ярослава” або “Устав Ярослава”. Він складається з 18 статей, які стали основою всьго правового кодексу. Основним джерелом «Руської правди» були норми звичаєвого права. Зокрема «Правда Ярослава» відбиває суспільні відносини ранньофеодального періоду, зберігає, хоча і в дуже обмеженому вигляді, інститут кривавої помсти. Предметом правового захисту в ній є переважно життя, тілесна недоторканність і честь дружинної знаті, а захист феодального землеволодіння ще не дістав належного оформлення. У «Правді Ярославичів» уже досить ясно відбито феодальну сутність регульованих нею
суспільних відносин. Свідчить про нерівність у правовому становищі різних категорій населення. Величезним за тим часом штрафами у 80 гривень срібла (близько 16 кг.) наказувалося карати убивство вищих княжих адміністраторів і слуг: управителів - огнищан, дворецьких-тіунів, поставлених князем старост або його порученців-під"їздних. Майже всі її норми спрямовано на захист княжого феодального маєтку, земельної власності князя тощо. Тут чітко виражено природу феодального права як права привілею. «Покон вірний», або «Статут вірний», визначає типовий для ранньофеодальної держави порядок «годування»княжого слуги - вірника (збирача віри), а «Урок мостникам» безпосередньо продовжує і завершує статті короткої редакції про порядок оплати представникам княжого апарату.
Просторова "Руська правда" пов"язується з іменем Володимира Мономаха. Датують 1113р. Цей устав мав на мені ввести більш справедливі й законні рамки фінансові та кредитні операції купців і міського населення. У цьому уставі містилось 70 правових положень.Були встановлені привілеї купцям. Так, якщо купецький корабель потонув чи був захоплений ворогом, то кредитори зобов"язувалися надати купцеві відстрочення платежу, "оскільки погибель ця від Бога".Тож від тих часів пішло прислів"я: "Слово купецьке-дорожче за золото". Отже, Просторова "Руська правда" також ділилася на дві основні частини: Суд Ярослава (статті 1-52) і Устав(статут) Володимира Мономаха (статті 53-121). Були видані в різний час, а потім мехнічно поєднані переписувачами. Просторову редакцію "Руської правди" найчастіше мають на увазі, коли говорять про "Руську правду" взагалі. Вона стала основним зводом правових норм.
Скорочена "Руська правда"(50статей) була призначена для використання в церковних судах. Більшість дослідників вважає, що вона складена на основі Просторової "Руської П."
«Руська правда» складається з норм різних галузей права, насамперед цивільного, кримінального й процесуального. При цьому кримінальне й цивільне правопорушення принципово не розрізнялося: і те, й інше розглядалося як кривда, шкода. Покарання передбачало грошові виплати: «віру» - на користь князя і «головщину» - на користь потерпілого або його родичів. Тілесних покарань «Руська правда» не знала, за винятком кари для холопів за побиття вільної людини. Смертної кари цим актом також не передбачалося. Розміри грошових виплат, як і в більшості інших феодальних кодексів, залежали від соціальної належності потерпілих. Найбільші покарання призначалися за шкоду, спричинену представникам панівної верхівки. Норми цивільного права стосувалися права власності, спадкування, договорів купівлі-продажу, позики тощо. Судовий процес за «Руською правдою» переважно мав змагальний характер.
«Руська правда» - виключно світський пам'ятник феодального права. Усі її редакції виходили від князівської влади, мали офіційний державний характер і не зачіпали церковну юрисдикцію, яка виникла після хрещення Русі й визначалася окремими князівськими статутами.
«Руська правда» зберігала свою чинність протягом кількох століть і набагато пережила Давньоруську державу, у якій вона виникла, її норми мали значний вплив на Литовські статути, російське Соборне Уложення 1649 р. та інші пам'ятки права України, Росії, Білорусії, Литви та деяких інших країн.