Відповіді на питання екзамену з Давньої історії України

1.Основні здобутки матеріальної культури населення українських земель в епоху кам’яного та мідно-бронзового віків у контексті розвитку ранніх цивілізацій.

Коли льодовики танули, на поверхні землі, звільненій від льоду, зароджувалося життя: з'являлися флора та фауна.Тоді ж на території України з'явилась і людина. Існування людини доводять рештки самої людини та знаряддя, примітивно зроблені з каменю.

Ця доба має назву «доби каменя». Найдавніша називається «давньокам'яною добою», або палеолітичною. (Ця назва походить від грецьких слів: «палеос» — давній та «літос» — камінь.) перша знахідка палеолітичних знарядь разом із кістками мамонтів, викрита на території України в 1871 р. Ф.І.Камінським біля села Гонців на Полтавщині, справила велике враження в наукових колах. Після того на території України було зроблено багато знахідок того ж роду. Пам'ятки палеолітичної доби знаходять здебільшого у так званих «стоянках» - «стійбищах», де людина перебувала більш-менш довгий час, та у «майстернях» — місцях, де був відповідний до вимог техніки людини камінь. З нього людина виробляла свої знаряддя й залишала уламки каменя. Палеоліт поділяється на кілька періодів, які позначаються за назвами тих місцевостей, де вперше було їх знайдено.

Найдавніша палеолітична доба — Шельська характеризується масивними мигдалевидними кам'яними ручними рубилами. Датується вона приблизно 200 000 років до Х р., коли, між періодами двох зледенінь, було в Європі тепло. Деякі археологи, як от 1. Г. Шовкопляс, Я. Пастернак, відносять до Шельської доби знахідки біля с. Лука-Врублевська в Подністров'ї Інші археологи, серед них В. Щербаківський, А. Л. Монгайт та інші, ставляться скептично до цього і вважають речі Луки-Врублевської пізнішої.Ашельська, Вона збігається з наступом на Україну льодовика. Підсоння змінюється, зникають теплолюбні тварини, людина шукає захисту від холоду в печерах, гротах. Вона полює на звірів, м'ясо яких споживає, а з шкір робить одяг.

Муст'єрська, що датується біля 100 000 років до Р. X., припадає на найбільше зледеніння в Україні, 3 тварин живуть мамути, шерстисті носороги, зубри, дикі коні, північні олені, ведмеді, гієни тощо. До цієї доби стосується вже багато пам'яток перебування людини в Україні.

До цієї доби належить найбільше відкриття, яке зробило будь-коли людство: вміння здобувати вогонь. Людина користувалася з нього для огрівання й освітлення житла, для печення та варення їжі. Глиняного посуду ще не було, і людина використовувала для варення черепи тварин. До цієї доби належать житла людини в землянках. Так, у Києві на Кирилівській вулиці знайшрв археолог В. В. Хвойка селище з землянками та рештками 70 мамутів. Решток людини цієї доби не знайдено в Україні, але у Криму, в печері Кіїк-Коба, серед крем'яних знарядь муст'єрського типу та кісток тварин знайдено такі рештки; руку та кістки дитини. Типом ця людина належить до «неандертальського», названого так за річкою Неандер, у Німеччині, де вперше було знайдено її череп,неандертальська людина вже відчувала існування вищої сили, що керує життям, і намагалася привернути до себе її увагу та прихильність. Так постали складні магічні заходи.

До цієї доби стосуються й початки вірувань у мітичних предків людини, «тотеми». Таким предком могли бути тварини, рослини, камені тощо.За цієї доби вперше констатовано ритуальні поховання мерців, здебільшого в самих селищах. При покійниках ставили їжу та різне знаряддя. Пізній палеоліт поділяється теж на три доби; Оріньякську, Со-Яютрейську та Мадленську. Крім гротів та печер, людина мешкає в житлах типу куреня. Стіни їхні обставлено кістками мамугів — іклами та лопатками — і вкрито шкурами тварин. Найвидатніші з знахідок: Деркул у басейні Сіверного Дінця, Пушкарі на Новгород-Сіверщині, Чулагів на Десні, Колесниково на Сівер.Починаючи з Муст'єрської доби, як сказано вище, в пам'ятках палеоліту знаходять багато вказівок на існування віри людини у вищу силу. З цим пов'язані переважно пам'ятки мистецтва, яких було дуже багато. Так, були фігурки жінок (Гонці), тварин, пташок, малюнки та різьблення на стінах (напр., с. Озаринці на Поділлі, Кам'яна могила біля Мелітополя, різьба на мамутових іклах Кирилівської стоянки в Києві, пташки та орнаменти браслетів, меандром у Мізині на Новгород-Сіверщині тощо).

Взагалі Мізинська стоянка, досліджена Ф. К. Вовком, Л. X. Чикаленком та іншими видатними археологами, дає дуже багато. Серед величезного числа виробів з каменю та кости заслуговують на особливу увагу фігурки пташок, вкриті геометричним орнаментом, браслети з ікол мамонта й інші різьблені речі. На них — найстарший в історії мистецтва орнамент меандра, але поставлений похило, навкоси. До Мадленської культури належить чимало мистецьких виробів, наприклад, у Костенках знайдено 43 статуетки. Від цієї доби залишилися поховання й рештки людини. Це вже це неандертальська примітивна людина, а людина кроманьйонського типу, яка мало відрізняється від сучасного європейця. Вона трималася просто, вертикально, руки ії рухалися вільно. Вона володіла мовою. Мезоліт. Палеоліт відділяє від неоліту — новокам'яної доби — мезолітична доба. Вона припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння. Населення цієї доби жило переважно полюванням з лука на дрібних тварин та птахів і риболовецтвом.

Відповідно до цього змінився характер кам'яних знарядь, їх робили дуже дрібними — «мікролітами» — для насаджування на стріли, для вставляння у списи, гарпуни. Найбільш характеристична для України Свідерська культура.Великий інтерес мають знайдені в 1936 р. та 1938 р. петрогліфи в Мелітоігільському районі, біля с. Терпінне — коло Озівського моря. Там на скелях знайдено декілька сов, видряпаних рисунків тварин — биків, коней, хижаків, мамута — та рисунків лінійно-геометричного характеру. Біля с. Терпінне багато мікролітів. Усе разом дає можливість, писав В. Щербаківський, казати про «безперервність життя мезолітіків від палеоліту до неоліту. З другого боку, ця знахідка свідчить про зв'язок із Свідерською культурою. В. Щербаківський робить висновок, що життя не припинялося на Україні від палеоліту до неоліту.

Енеоліт. Трипілля ранній етап- Основою господарства за цього періоду було хліборобство і скотарство, полювання,рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Сіяли пшеницю (однозернянку, двозернянку, полбу), ячмінь, горох. Землю обробляли з допомогою мотик, зроблених з рогу оленя, каменю або з кістки та з палиць-копалок з загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою серпів з кремінними вкладнями. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. Жінка ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг тощо і відігравала в суспільному житті значну роль. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю.

У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози. Відомий домашній кінь. Для поповнення м'ясної їжі за цієї доби велике значення мало полювання на оленя, дику свиню та сарну.

Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. Статуетки, модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з міді, переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в Молдавії знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас, котрий датовано першою половиною V тисячоліття до н. е.

Середній етап-Наземні житла в них будувалися по колу або овалом. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки всередині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста. Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя. У поселеннях виявлено клиновидної форми та провушні сокири з міді. Почалося видобування міді із родовищ на Волині та у Подністров'ї. Рівня ремесла досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу. Посуд різних форм ліплено руками, можливе застосування повільного гончарного кола. Типові великі грушовидні та кратероподібні посудини для збереження зерна, миски, горщики, біконічні посудини та ін. (с. Володимирівка, Сушківка, Попудня, Шипинці); також з глини виробляли культові схематизовані жін. статуетки, фігурки тварин, модельки жител. Суспільний лад племен Т. к. за цього періоду лишався далі матріархально-родовим. До сер. доби Т. к. відносять поселення, що їх виявив В. Хвойка б. с. Трипілля, Верем'я, Щербанівка та ін. Пізній етап у культурі пізньотрипільських племен зникає багато рис, характеристичних для трипільської культури попереднього часу. Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика. З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний до обряду сусідніх патріархальних племен ямної культури. Усатівські племена західних районів Північного Причорномор'я та нижнього Подністров'я (села Усатове, Галеркани, Борисівка, Маяки та ін.) були асимільовані носіями ямної культури, відтак праіндоєвропейцями. 

Бронза- Розвиток металургії бронзи і поява великої кількості бронзових знарядь сприяли дальшому розвитку скотарства, землеробства та обміну. Встановлюється широка спеціалізація господарства скотарських племен. Завершився процес виділення останніх з маси землеробських племен, що в свою чергу започаткувало нагромадження багатств у руках окремих сімей всередині родових колективів. У бронзовому віці посилюється роль батьківського права, завершується встановлення патріархальних відносин. Свідченням посилення влади чоловіка-патріарха в сім'ї і роді є парні поховання. Характерною рисою бронзового віку були невеликі за розміром житла, розраховані на одну сім'ю. Удосконалюються способи пересування як по суші, так і на воді. Значно збільшується рухливість, що зумовлює обмін різноманітними виробами, особливо металевими прикрасами тощо. Виникають великі територіальні етнокультурні утворення. Протягом всього ІІ тисячоліття до н.е. на території України жило населення близько 20 археологічних культур. Їх дослідження разом з даними мовознавства і топоніміки має важливе значення для розв'язання проблеми формування і поширення основних груп індоєвропейців, у тому числі слов'ян, а відтак і українців. Житла будували, як і в сучасних селах, в один-два ряди. Будинки мали фундаменти, складені з вапнякових плит, стіни, як правило, були глинобитними, а в західних регіонах дерев'яними (поселення біля с. Комарів Івано-Франківської обл.), дах покривали очеретом. Розміри і конструкція будинків визначалися складом сім'ї, вони мали найрізноманітніші форми: чотирикутні, круглі, овальні. У заплавах річок, безпосередньо біля води, на невеликих піщаних підвищеннях були розташовані тимчасові сезонні стоянки, де в куренях або неглибоких землянках жили пастухи-скотарі. А на мисах або на більш високих берегах розташовувалися постійні, тривалі поселення. Виключно важливу інформацію про характер і найголовніші виробничі й культурні процеси дають матеріали відомої Сабатинівської культури. Перше поселення цієї культури виявлено біля с.Сабатинівка Ульянівського району Кіровоградської обл., на лівому березі Південного Бугу при впаданні у нього р.Синиці. Розглядаючи це важливе питання зупинимося на поховальній обрядовості, яка існувала у племен уже згаданої Комарівської культури. Поселення і могильники цієї культури розташовані на великій території від Галичини до Східного Поділля. У с. Комарове досліджено 65 невеликих курганів. Звертає на себе увагу те, що кургани були невеликих розмірів та набагато простіше обладнані, порівняно з курганами Наддніпрянщини. Покійників у них ховали в неглибоких ґрунтових ямах або просто на поверхні давнього горизонту. В комарівському могильнику знайдено декілька поховань у трунах з дубових колод чи дошок. Іноді покійників тут клали у кам'яні ящики, як це робили і в степових районах. За своїм складом інвентар лісостепових курганів мало чим відрізнявся від південних (степових). Найбільше тут виявлено глиняного посуду (інколи до 12 посудин), а також крем'яні сокири, скребки, вістря до стріл, шила, важки, а іноді і бронзові прикраси. Окремі поховання відносно багаті: крім бронзових речей, знайдено також вироби із золота, намисто з золотими підвісками, що свідчить про майнову нерівність у населення Бронзового віку. Особливо цікавими з точки зору поховальної обрядовості цього часу є парні поховання. Серед пам'яток Висоцької культури виділено ряд парних поховань, в яких небіжчики захоронені за інгумаційним або біритуальним (інгумаційно-кремаційним) обрядом. На сьогодні відомо 65 парних поховань цієї археологічної культури, які здійснено за обрядом тіло покладання. З них 58 мають відносно добру збереженість. Більшість парних поховань походять із трьох могильників: Висоцького (31), Золочівського (12) та Петриківського (5). Одне з небагатьох найкраще збережених і зафіксованих парних поховань досліджено М. Бандрівським у 1995 р. в Петрикові поблизу Тернополя. Це поховання № 27. У могильній ямі лежали обнявшись двоє померлих - чоловік і жінка. Обличчя звернені до себе так, що черепи дотикалися один до одного лобовими частинами. Правою рукою жінка обхопила голову чоловіка, немов прихиливши її до себе. Кисть її правої руки вільно лежить на його плечі. Ліва рука жінки піднесена ніби в жалобному жесті до свого і його облич. Ноги жінки зігнуті в колінах лежать поверх лівої, ледь відхиленої ноги чоловіка. В узголов'ї подружжя півколом були розставлені заупокійні дари - кухлики, черпак, мииска, кухонний горщик тощо .