Самостійна робота №1 Теорія держави і права як юридична наука та навчальна дисципліна, Виникнення держави і права.

Теорія держави і права (ТДП) може бути розглянута як:

а) юридична наука;

б) навчальна дисципліна.

Будь-яка наука може бути розглянута як система знань про природу, суспільство, державу, право, що були накопичені за довгі роки розвитку суспільно-історичної практики. Природні науки досліджують закономірності виникнення та розвитку природи в її різноманітних формах. Суспільні науки мають на меті дослідження закономірностей виникнення, розвитку і функціонування суспільства, його окремих соціальних явиш,, процесів та інститутів. Одною із суспільних наук є і юридична наука. Очолює систему юридичних наук теорія держави і права. Як юридична наука вона включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дійсність/які відображаються у свідомості людини і досліджуються в процесі виникнення, розвитку, функціонування державно-правових явищ. ТДП характеризується такими ознаками:

а) є загальнотеоретичною юридичною наукою;

б) є системою теоретичних знань, вчень, поглядів, теорій, концепцій, взаємопов'язаних положень, доктрин про державу і право;

в) досліджує державу і право як загально-соціальні явища;

г) має свій предмет, метод, функції, систему та джерела дослідження;

д) ці теоретичні знання мають бути усвідомлені людиною.

Отже/ТДП. - це загальнотеоретична юридична наука, що включає систему методологічних юридичних, знань про державно-правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються в процесі виникнення, розвитку, функціонування, призначення і сутності державно-правових явищ.

Предметом дослідження теорії держави і права є загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правової дійсності в суспільстві. З її предмет слід включати загальну характеристику:

а) навчальної дисципліни і юридичної науки ТДП;

б) держави;

в) права;

г) окремих державно-правових явищ з урахуванням; спеціалізації теоретичних знань. її предмет фактично створюється всією системою юридичних наук.

Пояснюється це тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають історію, окремі сторони чи області державно-правових явищ. Вивчення таких специфічних закономірностей як виникненняурозвиток і функціонування в просторі і часі державно-правової дійсності і є предметом теорії держави і права.

Природа теорії держави і права як загальної юридичної науки характеризується постійним розвитком знань про державу і право, їх інтеграцією і диференціацією. Інтеграція передбачає заглиблення думки в природу державно-правового явища, а диференціація - збагачення.

Таким чином, теорія держави і права вивчає:

а) об'єктивні закономірності держави і права, їх реальні постійні зв'язки, які безпосередньо відображають сутність цих явищ;

б) держава і/право є частиною суспільства;

в) держава і право досліджуються в їх єдності і взаємодії.

Як будь-яка наука-теорія держави і права має систему методів за допомогою яких досліджується і вивчається її предмет. Система цих методів складає методологію науки і навчальної дисципліни. Методологія є наукою про методи. Це складне утворення, що характеризує систему різних методологічних рівнів і методів пізнання предмету. В механізмі юридичного пізнання вона може розглядатися як вихідна категорія, а метод у свою чергу - це вихідна, базова категорія методології, тому що зона і не що інше як теорія методів.

Методи ТДП можна визначити як систему прийомів, способів і засобів дослідження та практичного засвоєння дійсності, за допомогою яких пізнаються державно-правові явища в процесі їх виникнення, розвитку і функціонування.

ТДП розрізняють філософський, загальнонауковий, спецїально-науковий методологічні рівні. Кожен рівень включає в себе відповідну групу методів, що використовуються і теорією держави і права для пізнання її предмету.

Філософський (світоглядний) рівень методології, до якого належить матеріалістична діалектика, закони і категорії якої виступають Методологічною основою пізнання державно-правових явищ. Слід задуматися про те, що в умовах ідеологічного плюралізм більш сприйнятною є позиція німецьких вчених, які використовують у своїх роботах різні методології світоглядного рівня, а саме: об'єктивізм, елементи марксизму, суб'єктивізм.

Загальнонауковий рівень методології - система методів, властивих.юридичній науці. До них відносять:

1) загально-соціологічний, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики;

2) конкретно-соціологічний — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу права і держави на соціальні явища;

3) статистичний — застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін у державно-правовому житті, спрямований на оброблення кількісних результатів для наукової і практичної мети;

4) формально-логічний - досліджує і вивчає державно-правові явища за допомогою основних законів формальної логіки;

5) метод аналізу - досліджує і вивчає юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікацію, а також взаємозв'язок їх з іншими явищами суспільного життя шляхом аналізу змісту окремих складових явища;

6) історичний - характеризується дослідженням вивченням державно-правових явищ в їх історичному розвитку;

7) системно-функціональний:метод досліджує і вивчає державу і право за допомогою системно-функціонального підходу;

8) кількісного і якісного аналізу - досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дозволяє конкретизувати властиві кількісні і якісні явища; порівняльний - дає можливість досліджувати і вивчати державно-правові явища, порівнюючи їх і визначаючи їх тотожність чи різність та ін.

Спеціально-науковий рівень методології- система методів, властивих саме теоріїдержаї та права. До них, наприклад, відносяться: юридичний метод, де використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз структури права, тлумачення юридичних норм та ін.). Отже, теорія держави і права це загально-юридична наука, що має свій предмет і методи дослідження. Виникнення і розвиток загальнотеоретичної юридичної науки в Україні характеризується певними етапами розвитку вітчизняної юридичної думки.