- •Тема 7. Аналіз грошових потоків
- •Тема 8. Аналіз ефективності діяльності підприємства
- •Тема 9. Аналіз кредитоспроможності підприємства
- •Тема 10. Оцінювання виробничо-фінансового левериджу. Методика левериджу при оцінюванні виробничо-фінансової діяльності
- •Тема 11. Аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості
- •Тема 12. Аналіз ймовірності банкрутства підприємства
Тема 12. Аналіз ймовірності банкрутства підприємства
Прості
Санація підприємства – це:
а. комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності;
б. зміна структури капіталу підприємства з фінансовими негараздами з метою зменшення фіксованих витрат;
в. створення конкурентоздатних виробництв і зміна поведінки підприємства через запровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці.
План санації розглядається:
а. керівництвом підприємства;
б. господарським судом;
в. комітетом кредиторів.
Банкрутство та неплатоспроможність – це поняття які:
а. тотожні;
б. відрізняються тим, що банкрутство встановлюється у судовому порядку, а неплатоспроможність – ні;
в. неплатоспроможність неминуче веде до банкрутства;
г. неплатоспроможність виникає після визнання підприємства банкрутом.
Експрес-діагностика банкрутства характеризує:
а. систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку;
б. систему оцінки і параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу й прогнозування.
Фундаментальна діагностика банкрутства характеризує:
а. систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку;
б. систему оцінки і параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу й прогнозування.
Неправдиве оголошення підприємства про свою фінансову неспроможність з метою ухилення від оплати зобов’язань чи шантажу кредиторів для отримання від них відстрочки платежів – це:
а. реорганізація боргу;
б. санація;
в. фіктивне банкрутство;
г. пролонгація боргу;
д. ліквідація підприємства.
Повна неспроможність підприємства відновити свою фінансову стабільність і платоспроможність щодо виконання своїх зобов’язань у найближчий період через втрату капіталу – це:
а. фіктивне банкрутство;
б. технічне банкрутство;
в. навмисне банкрутство;
г. реальне банкрутство.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності :
а. фіктивне банкрутство;
б. технічне банкрутство;
в. навмисне банкрутство;
г. реальне банкрутство.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства розраховується в разі:
а. задовільної структури балансу;
б. незадовільної структури балансу;
в. якщо коефіцієнт загальної ліквідності більший або дорівнює 1,5;
г. якщо коефіцієнт забезпеченості власними коштами більший або дорівнює 0,1.
Середні
Як відзначають західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці:
а. зовнішні фактори обумовлюють 1/3 всіх випадків банкрутства;
б. внутрішні фактори обумовлюють 1/3 всіх випадків банкрутства;
в. зовнішні фактори обумовлюють 2/3 всіх випадків банкрутства;
г. внутрішні фактори обумовлюють 2/3 всіх випадків банкрутства.
Внутрішніми факторами, які посилюють кризову ситуацію підприємства, є:
а. значне підвищення витрат пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції в зв’язку з нераціональною структурою управління;
б. фінансовий стан підприємств – боржників;
в. відсутність ефективної системи стимулювання персоналу підприємства;
г. виникнення збитків підприємства у зв’язку з низькою конкурентоздатністю товарів.
Ініціаторами процедури банкрутства можуть бути:
а. керівники підприємства;
б. власники підприємства;
в. кредитори підприємства;
г. державні органи.
Найпоширенішими моделями оцінювання фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є:
а. двофакторна модель оцінювання ймовірності банкрутства;
б. дерево цілей;
в. оцінювання ймовірності банкрутства на основі Z-рахунка Альтмана;
г. модель Лісу;
д. модель Таффлера;
е. модель Портера.
До внутрішніх чинників, які призводять до банкрутства підприємства, відносять:
а. економічні;
б. пов’язані з інвестиційною діяльністю;
в. пов’язані з фінансовою діяльністю;
г. демографічні;
д. політичні.
До зовнішніх чинників, які призводять до банкрутства підприємства, відносять:
а. економічні;
б. пов’язані з інвестиційною діяльністю;
в. пов’язані з фінансовою діяльністю;
г. демографічні;
д. політичні.
Показники, що сигналізують про можливість погіршання фінансового стану підприємства:
а. дефіцит власного оборотного капіталу;
б. інвестиційна та інноваційна політика на низькому рівні;
в. зниження ринкової вартості акцій підприємства;
г. наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;
д. збої в постачанні, виробництві, збуті.
Показники, що свідчать про ймовірність банкрутства в найближчому майбутньому:
а. дефіцит власного оборотного капіталу;
б. інвестиційна та інноваційна політика на низькому рівні;
в. зниження ринкової вартості акцій підприємства;
г. наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;
д. збої в постачанні, виробництві, збуті.
Коефіцієнт втрати платоспроможності підприємства розраховується в разі:
а. задовільної структури балансу;
б. незадовільної структури балансу;
в. якщо коефіцієнт загальної ліквідності більший або дорівнює 1,5;
г. якщо коефіцієнт забезпеченості власними коштами більший або дорівнює 0,1.
