8)) Сучасна психологія та її місце в системі наук

Розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках і розуміння можливостей використання психологією результатів інших наук залежить від того, яке місце відводиться психології в системі наук. У різні історичні періоди місце психології в системі наук залежало від рівня розвитку психологічних знань, а також від загальнофілософської спрямованості самої класифікаційної схеми. В історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не змінювала свого місця в системі наук так часто, як психологія. Нині загальноприйнятою вважається нелінійна класифікація академіка Б.М.Кедрова. Вона відображає багатоплановість зв'язків між науками, зумовлених їхньою предметною близькістю. Схема Б.М.Кедрова має форму трикутника, вершинами якого є природничі, соціальні та філософські науки. У центрі, на межі цих трьох головних груп наук, знаходиться психологія. Таке її положення зумовлене реальною близькістю предмета та методу кожної з цих основних груп наук з предметом і методом психології, орієнтованим залежно від поставленого завдання в бік однієї з вершин трикутника.

Найважливіша функція психології, на думку Б.Ф.Ломова, полягає в тому, що вона, синтезуючи досягнення інших галузей наукового знання, є інтегратором більшості наукових дисциплін, об'єктом дослідження яких є людина.

Головним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, яким чином об'єктивний світ відображається в мозку людини, як через це регулюються його дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відображенням об'єктивної дійсності, і тому вивчення психологічних законів означає, насамперед, встановлення залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя та діяльності людини.

Водночас будь-яка діяльність людей завжди закономірно залежить не тільки від об'єктивних умов життя людини, але й від співвідношення їх із суб'єктивними моментами. Психологічна наука дає дійсне наукове обґрунтування взаємодії суб'єктивних і об'єктивних умов, виходячи з того, що матеріальним підґрунтям усіх психічних явищ, якими б складними вони не були, є системи тимчасових зв'язків у корі головного мозку. Завдяки утворенню і функціонуванню цих зв'язків психічні явища можуть впливати на діяльність людини — регулювати і спрямовувати її дії, впливати на відображення людиною об'єктів дійсності.

Таким чином, встановлюючи закономірності залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя і діяльності людини, психологія повинна розкрити і фізіологічні механізми відображення цих впливів. Тому психологія повинна зберігати найтісніший зв'язок з фізіологією, зокрема, з фізіологією вищої нервової діяльності.

Виокремленню психології в самостійну науку сприяв її союз з усіма природничими науками, який був закладений у другій половині XIX ст. До цього ж періоду відноситься і впровадження в психологію експериментального методу (Г.Фехнер). Природничо-наукову теорію психологічних знань склала рефлекторна теорія (І.М.Сєченов, І.П.Павлов, П.К.Анохін, А.А.Ухтомський та ін.). Значний вплив на розробку головних проблем психології мала еволюційна теорія Ч .Дарвіна. Вона дала змогу виявити роль психіки в пристосуванні живих істот до умов середовища, зрозуміти походження вищих форм психічної діяльності з нижчих. Без знань загальних фізіологічних принципів пристосування неможливе чітке розуміння особливостей поведінки тварин, і будь-яка спроба зрозуміли складні форми психічної діяльності людини втратить своє біологічне підґрунтя. При цьому факти, що складають предмет психологічної науки, не можуть бути зведені до фактів біології.

Особливе місце у міждисциплінарних зв'язках психології посідає педагогіка. Сама по собі педагогіка без опори на знання про природу психологічних явищ перетворюється в простий набір педагогічних порад, рецептів і перестає бути наукою, здатною допомогти вчителеві. Розвиток педагогіки передбачає розв'язання проблем, які вимагають психологічного дослідження, а саме: закономірностей перебігу психічних процесів, особливостей засвоєння знань, формування вмінь та навичок, природи здібностей і мотивів. Усі ці психологічні знання повинні стати підґрунтям для визначення змісту освіти на різних ступенях навчання, розробки ефективних методів навчання та виховання тощо.

Таким чином, психологія має досить тісні зв'язки з іншими науками. При цьому вона зберігає свій предмет, теоретичні принципи та методи дослідження. Психологія як особлива сфера знань об'єднує цілу низку спеціальних галузей, об'єктом дослідження яких є людина, її психічні процеси, стани і властивості.