29. Мова як засіб спілкування

Мова є універсальним засобом передавання інформації про природу та про всі сторони буття людини й людського суспільства, а також про себе саму. У ній зафіксовано істо¬ричний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання, вона допомагає краще зрозумі¬ти людину в її минулому і сьогоденні, є засобом її духовного зростання. Мабуть тому епічний поет Гесіод, оповідаючи у віршах про походження світу, стверджував, що мова є найкоштовнішим скарбом людей. Зникнення будь-якої мови є величезною втратою для всієї світової культури, бо втрачаєть¬ся один із засобів пізнання, один із аспектів світобачення. Тому можна зазначити, що мова є необхідною умовою як існу¬вання самого народу, так і його культури [6].  Кожен народ дбайливо ставиться до рідної мови, оберіга¬ючи її. За допомогою мови ми здобуваємо знання, зберігаємо їх у нашій пам'яті, передаємо їх іншим людям і використо¬вуємо в міру потреби в нашому житті. Вона не успадковуєть¬ся і не закладена в біологічній суті людини. Дитина гово¬рить мовою оточення, а не обов'язково мовою батьків. В умо¬вах ізоляції від суспільства діти не говорять зовсім, як про це свідчить відома легенда про Тарзана. Мова виникла в суспільстві, обслуговує суспільство і поза суспільством вона не можлива, як і не можливе суспільство без мови. Через це розвиток і стан мови, а також її вплив на спілкування знач¬ною мірою залежать від стану суспільства. Мова поєднує людей більше ніж класова, партійна, релігійно-конфесійна на¬лежність, більше ніж історія народу, а іноді навіть більше, ніж етнічне походження. "Хто якою мовою думає, той до того народу належить", — писав син датчанина і німкені, який народився і зростав в Україні, а потім став великим російсь¬ким ученим, творцем знаменитого тлумачного словника ро¬сійської мови, В. Даль   Мову як засіб спілкування широко вивчають різні га¬лузі науки, насамперед загальне мовознавство. Органічно мовознавство пов'язане з психологією, етикою, філософією, логікою, історією, соціологією, кібернетикою. У 50-х роках XX ст. на стику мовознавства і психології виникла психо¬лінгвістика, яка вивчає процеси формування і сприймання мовлення. 

30. Розвиток мови в процесі навчання

Розвиток мови загалом супроводжується постійними змінами. Змінюється її звукова, лексична, морфологічна і синтаксична системи.

Розвивається мова за своїми законами, які мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни в мові зумовлені зовнішніми і внутрішніми причинами.

До зовнішніх причин належать економічний та суспільно-політичний розвиток, вплив різних історичних подій, прогрес у науці та техніці, розвиток культури тощо.

Для розвитку мови дітей дошкільного віку до 1,5 років підійдуть такі методи:

• Імітуйте звуки, які ви чуєте, згадуйте і розповідайте дитині вірші, співайте пісеньки , грайте в ігри, де потрібно називати ці звуки;

• Називайте все, що бачить дитина, описуйте свої дії вголос;

• Кожен день додавайте кілька нових слів у словник дитини, повторюйте їх у наступні дні, обговорювати ці слова в повсякденних ситуаціях;

• Давайте дитині завдання у вигляді простих команд. Попросіть маля допомогти вам, принести щось, подати, вказуйте де лежить потрібний предмет і т.д.  Давайте прості команди під час гри: дай машинку, кинь м'яч і т.д. ;

• Використовуйте в розмові з дитиною слова, що позначають послідовність дій: спочатку, почекай, потім, до, після і т.д. ;

• Ігри для розвитку мовлення дитини до року.

Володіння набором мовних знаків представляє собою наявність в пам'яті людини цього набору знаків, а також умінь і навичок в застосуванні в ході спілкування. Навчальний процес ділять на дві фази: засвоєння мовного матеріалу і формування мовних умінь. Перша фаза - засвоєння мовного матеріалу є складним психологічним процесом, який в свою чергу включає ряд станів: це -

Процес навчання повинен складатися в залежності від того від якого виду мовної діяльності проводяться навчання - усної мови чи читанню. Тому процес навчання потрібно підрозділяти: всі вправи на підготовчі до мови і мовні.

І.А. Грузинська висуває такі вимоги до системи вправ:

Послідовність вправ

Постійність

В практиці викладання бесіда часто зводиться до вправ "питання-відповідь", при виконання яких вчитель, як правило, ставить питання, а учень відповідає на нього. Такий тип бесіди називається умовною бесідою і часто будується на матеріалі будь-якого тексту.

Одним із ефективних прийомів розвитку усного мовлення служить такий тип спілкування, як вільна бесіда.

Вільна бесіда передбачає самостійну діяльність, метою якої є встановлення контакту, взаєморозуміння; вплив на систему соціальних цінностей (переконань), емоційний стан іншої людини і т.д.

Тематика вільної бесіди характеризується виключною широтою діапазону і в принципі не залежить від місця дії. При переробці методичної моделі вільної бесіди суттєвими виступають такі фактори, як приналежність співрозмовника до тої чи іншої соціально-вікової категорії, характер мовного спілкування.

Навчальна бесіда може бути різноманітною за своєю тематикою. Життя школи, її учнів, події в класі, міжнародні події, література, спорт, побутові ситуації - усе це може бути предметом розмови.[3.c.45]

Комунікативна спрямованість. Це ведучий принцип навчання діалогу, як і усного мовлення в цілому. Він включає цілий ряд приватних вимог, у тому числі:

а) комплектування лінгвістично виправданого мінімуму язикового інвентарю, що забезпечує рівень комунікативної достатності;

б) оцінку кожного мовного добутку, що включається в програму, з погляду реальності його появи в природних актах усного спілкування;

в) формування ситуативно-тематичного мінімуму з урахуванням інтересів і майбутніх потреб тих, яких навчають;

г) комунікативність мовних операцій при роботі над язиковим матеріалом (у всіх випадках, коли це можливо);

д) створення визначеної системи роботи, мотивованою потребою в мовному спілкуванні досліджуваною мовою.

(Розглянутий принцип зберігає свою дієвість у будь-яких умовах. Однак оскільки мова йде про середню школу, то методику навчання ДР варто конкретизувати, більш жорстко підійти до добору лексико-граматичного матеріалу, необхідно також врахувати вікові особливості учнів, визначити цікавлячі їхні мотиви й об'єкти, що можуть бути ефективними компонентами комунікативної моделі реального спілкування в навчальних умовах.